Ухвала суду № 37046761, 30.01.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"30" січня 2014 р. Справа № 817/3811/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю

представників позивача Супрунюка С.М., Мороза В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" грудня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (надалі - ТОВ "Арго-Р") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненській області (надалі - ДПІ у м.Рівне ГУ Міндоходів у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 року № 0002152342, № 0002162342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Р" № 0002152342 від 16.05. 2013 року та форми "Р" № 0002162342 від 16.05. 2013 року.

Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представники позивача заперечували в задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважають рішення суду першої інстанції законним та таким що не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.196 КАС України неприбуття у судове сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 22.04.2013 року ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Арго-Р" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з СГД ОСОБА_7 за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, СГД ОСОБА_8 за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року, ТОВ "Солодка країна-К" за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, результати якої оформлено актом № 245/22-200/31299420 (т.1 а.с.17-61).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002152342 від 16.05.2013 року, згідно якого позивачеві збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 1556050,00 грн., в тому числі 1093639,00 грн. за основним платежем, 462411,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.15);

- № 0002162342 від 16.05.2013 року, згідно якого позивачеві збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 849751,50 грн., в тому числі 566501,00 грн. за основним платежем та 283250,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.16).

В основу податкових повідомлень-рішень покладено викладені в акті перевірки висновки органу державної податкової служби про порушення платником податків вимог:

- п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на 1093639,00 грн., а саме: у ІІІ кварталі 2011 року - на суму 54277,00 грн., у IV кварталі 2011 року - на суму 114540,00 грн., у І кварталі 2012 року - на суму 76459,00 грн., у ІІ кварталі 2012 року - на суму 244650,00 грн., у ІІІ кварталі 2012 року - на суму 206360,00 грн., у IV кварталі 2012 року - на суму 397353,00 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість на 566501,00 грн., а саме: за вересень 2011 року - на суму 47198,00 грн., за листопад 2011 року - на суму 99600,00 грн., за березень 2012 року - на суму 72818,00 грн., за квітень 2012 року - на суму 84320,00 грн., за травень 2012 року - на суму 49200,00 грн., за червень 2012 року - на суму 99479,00 грн., за липень 2012 року - на суму 50544,00 грн., за серпень 2012 року - на суму 63342,00 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на твердженнях ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС щодо безтоварності господарських операцій із придбання ТОВ "Арго-Р" товарів у контрагентів СГД ОСОБА_7, СГД ОСОБА_8, ТОВ "Солодка країна-К" та їх подальшої реалізації.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а відтак податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання, як визначальна ознака господарської операції, кореспондує з положеннями Податкового кодексу України, що регулюють порядок формування платниками податків витрат, які враховуються при визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зокрема, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Абзацом 1 підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, для встановлення факту реального здійснення господарських операцій, які стали підставою для формування платником податків об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення операцій, наявності в учасників операцій спеціальної правосуб'єктності, наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, з 25.01.2011 року ТОВ "Арго-Р" зареєстроване як юридична особа, з 30.01.2001 року взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податків, з 19.02.2001 року зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (т.5 а.с.34-39).

07.07.2011 року між СПД ОСОБА_7 (Постачальник) та ТОВ "Арго-Р" (Покупець) укладено договір поставки № б/н, предметом якого стала поставка товарів, найменування, кількість, асортименті та ціна яких визначається згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору (т.3 а.с.13-15).

01.03.2012 року між СПД ОСОБА_7 (Постачальник) та ТОВ "Арго-Р" (Покупець) укладено договір поставки № 1-03-12, предметом якого стала поставка товарів (борошно), найменування, кількість, асортименті та ціна яких визначається згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору (т.3 а.с.10-12).

Факт поставки товарів за даними договорами, а саме, борошна вищого ґатунку у загальній кількості 1217561,122 кг, підтверджується видатковими накладними (т.3 а.с.193-250, т.4 а.с.1-11, т.5 а.с.50-59).

Всього, на виконання зазначених договорів, позивачеві поставлено товарів на загальну суму 3711520,16 грн., в тому числі ПДВ 618576,69 грн.

Розрахунки за поставлений товар здійснювалися між сторонами в безготівковій формі, в оплату вартості товарів покупцем перераховано на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти у загальній сумі 3997785,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку позивача (т.3 а.с.16-99).

Перевезення товарів від постачальника до покупця здійснювалося вантажним автомобільним транспортом на виконання умов договорів транспортного експедирування, укладених між ТОВ "Арго-Р" (Замовник) та ТОВ "Квантор Плюс" (Експедитор) від 01.08.2011 року № б/н та від 01.09.2012 року № 6, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.3 а.с.100-192, т.5 а.с.40-49, т.6 а.с.220-243).

04.09.2012 року між СПД ОСОБА_8 (Постачальник) та ТОВ "Арго-Р" (Покупець) укладено договір поставки № 4-09-12, предметом якого стала поставка товарів, найменування, кількість, асортименті та ціна яких визначається згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору (т.2 а.с.144-146).

Факт поставки товарів за даним договором, а саме, борошна, цукру та гречки у загальній кількості 733700,000 кг, підтверджується видатковими накладними (т.2 а.с.238-246, т.3 а.с.1, 3, т.4 а.с.105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121-143, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179).

Всього, на виконання зазначених договорів, позивачеві поставлено товарів на загальну суму 2766468,90 грн., в тому числі ПДВ 461078,15 грн.

Як зазначено в акті перевірки, розрахунки за поставлений товар здійснювалися між сторонами в безготівковій формі, в оплату вартості товарів покупцем перераховано на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти у загальній сумі 1083869,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.46).

Перевезення товарів від постачальника до покупця здійснювалося вантажним автомобільним транспортом на виконання умов договорів транспортного експедирування, укладених між ТОВ "Арго-Р" (Замовник) та ТОВ "Квантор Плюс" (Експедитор) від 01.08.2011 року № б/н та від 01.09.2012 року № 6, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.153-237).

01.08.2011 року між ТОВ "Арго-Р" (Постачальник) та ТОВ "Солодка країна-К" (Покупець) укладено договір поставки № 01/08, предметом якого стала поставка товарів, найменування, кількість, асортименті та ціна яких визначається згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору (т.1 а.с.62-64).

Факт поставки товарів за даним договором, а саме, цукру білого фасованого та в мішках, підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с.65-69).

Всього, на виконання зазначених договорів, позивачеві поставлено товарів на загальну суму 731313,08 грн., в тому числі ПДВ 121885,51 грн.

Розрахунки за поставлений товар здійснювалися між сторонами в безготівковій формі, в оплату вартості товарів покупцем перераховано на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти у загальній сумі 1090000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.130-138).

Перевезення товарів від постачальника до покупця здійснювалося вантажним автомобільним транспортом на виконання умов договорів транспортного експедирування, укладених між ТОВ "Арго-Р" (Замовник) та ТОВ "Квантор Плюс" (Експедитор) від 01.08.2011 року № б/н та від 01.09.2012 року № 6, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.70-74).

Отримання позивачем товарів від контрагентів СГД ОСОБА_7, СГД ОСОБА_8, ТОВ "Солодка країна-К" та їх подальше використання у власній господарській діяльності підтверджується:

- накладними на розхідне внутрішнє переміщення товарів у межах підприємства ТОВ "Арго-Р" (т.1 а.с.139-235, т.2 а.с.1-121);

- договорами на поставку ТОВ "Арго-Р" товарів для подальших покупців, відомостями про наявність у таких покупців спеціальної правосуб'єктності на час здійснення вказаних господарських операцій та доказами оплати вартості даних товарів (т.5 а.с.74-123);

- видатковими накладними, виписаними ТОВ "Арго-Р" для подальших покупців товарів (т.1 а.с.78-129, 236-249, т.2 а.с.122-143);

- фіскальними чеками на підтвердження фактичного здійснення роздрібної реалізації подальшими покупцями товарів, отриманих від ТОВ "Арго-Р" (т.6 а.с.212-219).

Надані позивачем в судове засідання документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV і відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом, а отже їх дані є належною підставою для формування показників податкової звітності, як визначено у пункті 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення доводів відповідача щодо невідповідності зазначених документів вимогам, встановленим законом та їх недостатності.

Відсутність у ТОВ "Арго-Р" сертифікату відповідності на товари спростовується наявними у матеріалах справи доказами (т.6 а.с.206).

Наявність у особи, яка здійснила від імені позивача отримання товарів (ОСОБА_9) підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (т.5 а.с.70-73).

Щодо ненадання позивачем до перевірки журналу обліку вантажів, що надійшли (форма М-1) та прибуткових ордерів про оприбуткування товарів, судова колегія зазначає наступне.

З системного аналізу норм, закріплених у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV та Податковому кодексі України слідує, що під час з'ясування факту реальності здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від специфіки останньої.

Водночас, відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання відповідача на Наказ Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" від 21.06.1996 року № 193 та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, що затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року № 2, не є безумовною ознакою безтоварності господарських операцій, оскільки вказані акти регулюють лише порядок оформлення приймання та оприбуткування запасів і безпосередньо не стосуються специфіки господарських операцій, що стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку, а також з огляду на існування інших первинних документів, що підтверджують факт зберігання товарів на складах позивача, як наприклад, договір найму нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: вул.Карбишева,1 м.Луцьк, від 27.07.2011 року № 270711, укладений між ТОВ "Арго-Р" (Наймач) та ПП "Вест Девелопмент Груп" (Наймодавець) та зазначені вище накладні на розхідне внутрішнє переміщення товарів, суд приходить до висновку про безпідставність наведених в акті перевірки тверджень органу державної податкової служби (т.1 а.с.139-235, т.2 а.с.1-121, т.5 а.с.29-33).

З аналогічних підстав суд не бере до уваги твердження відповідача щодо надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, оформлених із порушеннями вимог типової форми, так як недоліки у формуванні окремих первинних документів також не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції. Крім того, в акті перевірки зазначається про незаповнення платником податків граф товарно-транспортних накладних, заповнення яких не є обов'язковим та не може свідчити про те, що факт перевезення товарів не мав місця.

Таким чином, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарських операцій між ТОВ "Арго-Р" та СГД ОСОБА_7, СГД ОСОБА_8, ТОВ "Солодка країна-К" знаходять своє підтвердження усіма необхідними належними та допустимими доказами.

Що стосується наявності в учасників даних господарських операцій спеціальної правосуб'єктності на час здійснення господарських операцій та наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю, то вказані обставини підтверджуються доказами державної реєстрації даних контрагентів із зазначенням видів господарської діяльності та доказами їх реєстрації платниками податку на додану вартість (т.2 а.с.147-152, т.3 а.с.5-9, т.5 а.с.24-28).

Надані позивачем у судове засідання суду першої інстанції податкові накладні виписані позивачеві СГД ОСОБА_7, СГД ОСОБА_8, ТОВ "Солодка країна-К" відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, претензії щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

Витрати на придбання товарів у даних контрагентів у загальній сумі 2832504,85 грн. позивачем віднесено до витрат операційної діяльності, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за IV квартал 2011 року, І-ІІІ квартали 2012 року (т.5 а.с.146-153).

Витрати на придбання товарів у СГД ОСОБА_8 у сумі 2305391,15 грн. позивачем не включалися до витрат операційної діяльності за ІІІ-IV квартал 2012 року (т.4 а.с.80, т.5 а.с.144-145, 154-250, т.6 а.с.1-205, 244-248).

Податок на додану вартість, згідно виписаних даними контрагентами податкових накладних, у загальній сумі 566501,00 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту вересня-листопада 2011 року, березня-серпня 2012 року (т.4 а.с.81-99).

Як зазначено в акті перевірки та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, податок на додану вартість, згідно податкових накладних виписаних СГД ОСОБА_8 у сумі 461078,15 грн., позивачем не включалися до складу податкового кредиту вересень-листопад 2012 року (т.1 а.с.45).

Оскільки обставини реальності господарських операцій ТОВ "Арго-Р" із СГД ОСОБА_7, СГД ОСОБА_8 та ТОВ "Солодка країна-К" знаходять своє підтвердження наявними у матеріалах справи доказами, врахування позивачем витрат та сум ПДВ по вказаних операцій під час формування даних податкового обліку здійснено правомірно.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази отримання та використання у власній господарській діяльності отриманого від контрагентів: СГД ОСОБА_7, СГД ОСОБА_8 та ТОВ "Солодка країна-К" товару, робіт/послуг. Надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем у спірних правовідносинах витрат шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Доказів того, що вказані в отриманих від контрагентів СГД ОСОБА_7, СГД ОСОБА_8 та ТОВ "Солодка країна-К" податкових накладних товари, роботи/послуги не отримувались позивачем та не використовувались у власній господарській діяльності матеріали даної адміністративної справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з метою одержання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, було надано до податкового органу податкові декларації з ПДВ.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що юридична відповідальність має індивідуальний характер та несплата податків контрагентами позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог ПК України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність віднесення позивачем даних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст.71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" грудня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя _______ В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "30" січня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р" вул.Дворецька,93,м.Рівне,33000

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023