Ухвала суду № 37046657, 30.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13878/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005362280 від 22 травня 2013 року (з урахуванням заяви про уточнення адміністративного позову).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Еліт-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Еліт-Україна»: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 35 943,00 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2012 р. на суму 2 973,00 грн.; 2 квартал 2012 р. на суму 4 783,00 грн.; 3 квартал 2012 р. на суму 5 548,00 грн.; 4 квартал 2012 р. на суму 22 639,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 356 887,00 грн., у тому числі: за травень 2012 року на суму 18 333,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 85 679,00 грн., за листопад 2012 року на суму 131 899,00 грн., за грудень 2012 року на суму 120 976,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 303/1-22-80-20454393 від 16 травня 2013 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0005362280 від 22 травня 2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 53 914,00 грн., в тому числі за основним платежем - 35 943,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 971,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Еліт-Україна» придбало у ТОВ «Євроавтоцентр» автомобіль марки Skoda Fabia Classic 1/4i, номерний знак 462-42-КА, на підставі договору купівлі-продажу автомобіля № 202040 від 26 травня 2003 року.

Крім того, позивачем укладено ряд договорів фінансового лізингу з ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», а саме: договори № L3343-06/09 від 19 червня 2009 року, № L3344-06/09 від 19 червня 2009 року, № L3345-06/09 від 19 червня 2009 року, № L3346-06/09 від 19 червня 2009 року, за умовами яких лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначається в специфікації, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно зі специфікаціями, на умовах фінансового лізингу передаються вантажні автомобілі Fiat Doblo Cargo 1.4і 77к.с. 2008 р.в. за ціною 91 300,00 грн.

На підтвердження видаткових операцій позивачу видано видаткові накладні: № РЛ-0000155 від 17 липня 2009 року, № РЛ-0000152 від 17 липня 2009 року, № РЛ-0000154 від 17 липня 2009 року, № 1244 від 17 жовтня 2012 року.

Крім того, факт передачі підтверджується підписаними актами приймання-передачі предмета лізингу від 17 липня 2009 року.

Крім того, за умовами договорів № LC6816-07/12 від 06 вересня 2012 року, № LC 6817-07/12 від 06 вересня 2012 року, № LC6818-07/12 від 06 вересня 2012 року та специфікацій від 06 вересня 2012 року передаються вантажні фургони Fiat Doblo Cargo 1.4, 5МТ, 1.4 газ/бензин 77 к.с. за ціною 105 565,00 грн.

Факт передачі підтверджується актами приймання-передачі предмета лізингу від 17 жовтня 2012 року.

Також, реєстрація автомобіля підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів АА 8906 МІ, АА 8905 МІ, АА 8904 МІ, та видаткові операції підтверджуються видатковою накладною № 1246 від 17 жовтня 2012 року.

За умовами договору фінансового лізингу № LC 7280-11/12 від 15 листопада 2012 року та специфікації від 15 листопада 2012 року, передається автомобіль Skoda Fabia Active 1,2/51kW за ціною 106 197,86 грн., факт приймання-передачі підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 13 грудня 2012 року.

На підтвердження реєстрації транспортного засобу позивачем надано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер - АА6917НН.

За умовами договору фінансового лізингу № LC 7282-11/12 від 15 листопада 2012 року та специфікації від 15 листопада 2012 року, позивачем придбано автомобіль марки Skoda Fabia Active 1,2/51kW за ціною 106 197,86 грн.

На підтвердження факту приймання-передачі предмету лізингу надано акт приймання-передачі предмету лізингу від 13 грудня 2012 року, оплати предмету лізингу - виписано рахунок-фактуру № LC7282-11/12/d-001 від 30 листопада 2012 року на оплату авансового внеску.

Відповідно до умов договору фінансового лізингу № LC7283-11/12 від 15 листопада 2012 року та специфікації від 15 листопада 2012 року, позивачем придбано Skoda Fabia Active 1,2/51kW за ціною 106 197, 86 грн.

На підтвердження факту виконання укладеного договору позивачем надано: акт приймання-передачі від 13 грудня 2012 року, видаткову накладну № 1428 від 13 грудня 2012 року, рахунок-фактури № LC7283-11/12/d-001 від 30 листопада 2012 року.

За умовами договору фінансового лізингу № 100601-3/ФЛ-Ю-А від 01 червня 2010 року, укладеного з ТОВ «ВіЕйБіЛізинг», позивачем придбано вантажний автомобіль Fiat Doblo загальною вартістю 84 000,00 грн.

Факт виконання укладеного договору підтверджується: актом приймання-передачі предмету лізингу від 10 червня 2010 року, видатковою накладною № РН-0000166 від 10 червня 2010 року.

Відповідно до договору фінансового лізингу № 10062481/ФЛ-Ю-А від 23 червня 2010 року, укладеного з ТОВ «ВіЕйБіЛізинг» та специфікації від 13 червня 2013 року, придбано транспортний засіб ЗАЗ Lanos 2010 року випуску вартістю 62 726,67 грн.

На підтвердження виконання укладеного договору позивачем надано: акт прийому-передачі предмета лізингу від 30 червня 2010 року, видаткову накладну № РН-0000189 від 30 червня 2010 року.

За умовами договору фінансового лізингу № 110817-87/ФЛ-Ю-А від 17 серпня 2011 року, укладеного з ТОВ «ВіЕйБіЛізинг» та специфікації від 17 серпня 2011 року, позивачем придбано вантажний автомобіль ЗАЗ 2011 року випуску вартістю 64 516,71 грн.

На підтвердження виконання договору позивачем надано: видаткову накладну № РН-0000466 від 07 вересня 2011 року, акт прийому-передачі майна від 07 вересня 2011 року та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер - АА 2713 ОМ.

Крім того, позивачем надано акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) щодо обслуговування автомобілів, укладених з виконавцями: ТОВ «Добробут-Автосервіс», ТОВ «Автогаз Україна Груп», ТОВ «Укрсервіс Трейдінг-Груп», ТОВ «Інфо Транс Сервіс», ТОВ «СТ Автосервіс», фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ТОВ «Автоцентр Прага на Кільцевій», ТОВ «ВВ Автогруп».

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не було у повній мірі дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум валових витрат, а, отже, і правомірності відображення їх у податковій звітності, оскільки у матеріалах справи відсутні документи на підтвердження переміщення транспортних засобів, руху активів (банківські виписки, платіжні доручення), інформація про водіїв транспортних засобів, а з наданих позивачем документів неможливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, рухом активів, та, як наслідок, встановити правомірність дій позивача по формуванню валових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено податкове повідомлення-рішення № 0005362280 від 22 травня 2013 року, оскільки суми валових витрат за відповідний період не підтверджуються у повній мірі первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.