Рішення № 37045374, 03.02.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р. Справа № 911/4501/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго»

до Комунального підприємства «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київська регіональна спілка споживчої кооперації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Підприємство «Фастівський ринок» Київської регіональної спілки споживчої кооперації

про розірвання договору про постачання електричної енергії

секретар судового засідання: Калиновський Ю.С.

за участю представників:

від позивача: Лещенко І.А. (довіреність № 270 від 15.10.2013 р.)

від відповідача: Вернигора Р.В. (довіреність б/н від 15.07.2013 р.)

від третьої особи 1: Озарків І.Д. (довіреність № 01-418 від 30.12.2013 р.)

від третьої особи 2: Озарків І.Д. (довіреність № 03-1/14 від 03.01.2014 р.)

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Київська регіональна спілка споживчої кооперації (далі - третя особа 1), про розірвання договору про постачання електричної енергії.

Предметом позовних вимог ПАТ «Київобленерго» є розірвання договору № 0159 від 29.09.2009 р. про постачання електричної енергії, відповідно до п. 1.1 якого позивач як постачальник продає електричну енергію відповідачу (споживачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 20 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

При цьому позивач посилається на те, що під час укладення договору відповідачем було надано ПАТ «Київобленерго» рішення Фастівської міської ради № 2-LV-V від 29.07.2009 р. та № 1-L-VІ-V від 08.09.2009 р. про створення комунального підприємства «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради на базі відокремленої частини комунальної власності у вигляді земельних ділянок по вул. 25-го Жовтня, 9 та вул. Галафеєва, 16, на підставі яких і був укладений договір на постачання електроенергії № 0159 від 29.09.2009 р.

Однак, як зазначено у позові, до ПАТ «Київобленерго» звернулась Київська регіонспоживспілка з приводу розірвання договору, укладеного між позивачем та відповідачем, та укладення договору про постачання електричної енергії із третьою особою на підставі документів, що підтверджують право власності останньої на нерухоме майно цілісного майнового комплексу Фастівського міського ринку, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. 25-річччя Жовтня, 9. При цьому, на виконання вимог п. 5.4 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) третя особа надала рішення господарського суду Київської області від 11.10.2004 р. у справі № 325/12-04 та від 05.07.2004 р. у справі № 158/4-04, якими визнано за третьою особою 1 право власності на об'єкти нерухомого майна цілісного майнового комплексу Фастівського міського ринку, розташованого за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. 25 Жовтня, 9, та копії Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6470147 від 10.02.2005 р. та № 6472868 від 10.02.2005 р., а також зазначила, що рішенням господарського суду Київської області у справі № 26/149-11 від 12.01.2012 р. було вирішено виселити комунальне підприємство «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради з усім належним йому майном із земельної ділянки та цілісного майнового комплексу, що розташовані за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. 25-річчя Жовтня, 9.

З огляду на викладене, посилаючись на приписи ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» та ст. 652 Цивільного кодексу України, позивач просить суд розірвати договір про постачання електричної енергії № 0159 від 29.09.2009 р., укладений між ПАТ «Київобленерго» та комунальним підприємством «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради, а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

До господарського суду Київської області 23.12.2013 р. третьою особою 1 було подано клопотання № 4501 від 23.12.2013 р., згідно з яким позивач просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Підприємство «Фастівський ринок» Київської регіональної спілки споживчої кооперації.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2014 р. зазначену заяву було задоволено, Підприємство «Фастівський ринок» Київської регіональної спілки споживчої кооперації було залучено до участі у справі в якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

До господарського суду Київської області 23.12.2013 р. відповідачем був поданий відзив на позов б/н б/д, за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Київобленерго», посилаючись, зокрема, на те, що з позову не вбачається, які саме права або охоронювані законом інтереси позивача порушені відповідачем. Натомість, на переконання відповідача, з позову слідує, що позивач звернувся до суду в інтересах і з ініціативи підприємства «Фастівський ринок» Київської регіонспоживспілки. Однак, за твердженням відповідача, вказане підприємство не є ні власником цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. 25 Жовтня, 9, ні належним користувачем земельної ділянки, що знаходиться за вказаною адресою, оскільки майновий комплекс розташований на земельній ділянці, наданій в постійне користування Фастівському колгоспному ринку згідно з Державним актом на право постійного користування землею ІІ-КВ № 002329. Сам же власник цілісного майнового комплексу - Київська регіональна спілка споживчої кооперації, не звертався до позивача із заявою про розірвання оспорюваного договору.

Також 23.12.2013 р. третьою особою 1 були подані пояснення № 4501-п від 23.12.2013 р., згідно з якими Київрегіонспожиспілка просить суд задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що остання є власником об'єків нерухомого майна єдиного цілісного майнового комплексу Фастівського ринку, розміщених по вул. 25-річчя Жовтня, 9 у м. Фастів, на підставі рішень господарського суду Київської області від 05.07.2004 р. у справі № 158/4-04 та від 11.10.2004 р. у справі № 325/12-04. Водночас, за твердженням третьої особи 1, підприємству «Фастівський ринок» Київської регіонспоживспілки належить право постійного землекористування земельною ділянкою за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. 25-річчя Жовтня, 9, на підставі Державного акту на право постійного землекористування від 26.03.1997 р. № 000041. Зазначені факти також підтверджуються рішеннями господарського суду Київської області у справах № 20/160-09 та № 20/161-09, які набрали законної сили відповідно до постанов Вищого господарського суду України від 20.05.2010 р., та рішенням того ж суду у справі № 2/038-12, що залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Також третя особа 1 наголошувала, що між Київською регіонспоживспілкою, Підприємством «Фастівський ринок» Київської регіонспоживспілки та КП «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради не існує цивільно-правових угод, які б дозволяли останньому перебувати на земельній ділянці, а також користуватися послугами електропостачання чи прокладати електричну мережу за адресою: м. Фастів, вул. 25-річчя Жовтня, 9. Крім того, рішенням господарського суду Київської області у справі № 26/149-11 від 12.01.2012 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 р., вирішено усунути перешкоди Підприємству «Фастівський ринок» Київської регіонспоживспілки у користуванні земельною ділянкою та цілісним майновим комплексом за вказаною адресою шляхом виселення КП «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради з цієї ділянки та цілісного майнового комплексу.

Таким чином, третя особа 1 вважає, що на даний час відсутні підстави для постачання електричної енергії КП «Фастівський міський ринок Фастівської міської ради» на території цілісного майнового комплексу Фастівського ринку за адресою: м. Фастів, вул. 25-річчя Жовтня, 9.

23.12.2013 р. відповідачем було подане до суду клопотання б/н, б/д про зупинення провадження у даній справі, мотивоване тим, що позивач спирається, зокрема, на той факт, що третя особа 1 у справі є власником цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. 25 Жовтня, 9. Проте вказаний майновий комплекс розташований на земельній ділянці, наданій в постійне користування Фастівському колгоспному ринку (Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 002329).

Фактичним і неналежним, на переконання відповідача, користувачем вказаної земельної ділянки є Підприємство «Фастівський ринок» Київської регіональної спілки споживчої кооперації, у зв'язку з чим КП «Фастівський міський ринок» звернулось до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання вказаного Державного акту ІІ-КВ № 002329 недійсним. Фастівським міськрайонним судом Київської області даний позов прийнято до провадження (ухвала від 18.10.2013 р., справа 2а/381/208/13 381/5851/13-а).

На думку відповідача, вирішення пов'язаної справи про визнання Державного акту на право постійного землекористування ІІ-КВ № 002329 недійсним може суттєво змінити підстави подання позову та вплинути на розгляд даної судової справи № 911/4501/13.

При цьому доказів розгляду вказаної справи Фастівським міськрайонним судом Київської області на час розгляду справи № 911/4501/13 відповідачем до клопотання (на час його подання) додано не було, у зв'язку з чим вирішення питання про зупинення провадження у справі було відкладено судом.

До господарського суду Київської області 09.01.2014 р. КП «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради подано клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке було задоволено судом.

До господарського суду Київської області 09.01.2014 р. КП «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Фастівського районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» та про витребування доказів, яке було задоволено судом в частині витребування доказів.

В частині залучення до участі у справі в якості третьої особи Фастівського районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» у задоволенні клопотання відповідача судом відмовлено з огляду на приписи ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, за якими треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

З огляду на ненадання заявником доказів на доведення обставин, яким чином рішення суду у даній справі може вплинути на права або обов'язки підрозділу позивача, вказане клопотання КП «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради залишене судом без задоволення.

16.01.2014 р. позивачем були подані до суду письмові пояснення б/н від 15.01.2014 р. у справі, згідно з якими ПАТ «Київобленерго» наголошувало, зокрема, на тому, що 06.11.2013 р. до позивача звернулось Підприємство «Фастівський ринок» Київської регіонспоживспілки із заявою про розірвання договору, укладеного між позивачем і відповідачем, до якої було додано рішення господарського суду Київської області від 11.10.2004 р. у справі № 325/12-04 та від 05.07.2004 р. у справі № 158/4-04, де визнано право власності на цілісний майновий комплекс Фастівського ринку за Київською регіонспоживспілкою, та зазначено, що рішенням господарського суду Київської області у справі № 26/149-11 від 12.01.2012 р. вирішено виселити КП «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради з усім належним йому майном із земельної ділянки та цілісного майнового комплексу, які розташовані за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. 25-річчя Жовтня, 9.

20.01.2014 р. відповідачем до господарського суду були подані пояснення б/н від 20.01.2014 р., згідно з якими КП «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради звертає увагу суду на те, що у відповідності до умов оспорюваного договору позивач постачає електроенергію, згідно з актом розмежування, до трансформаторної підстанції, яка знаходиться поза межами земельної ділянки за адресою: м. Фастів, вул. 25 Жовтня, 9. Лінія електропередач, по якій здійснюється постачання електроенергії, збудована за рахунок відповідача і знаходиться на його балансі. Постачання ж електроенергії до об'єктів, що є власністю третьої особи 1, здійснюється через іншу лінію електропередач та іншу трансформаторну підстанцію, яка територіально проходить через протилежно розміщені вулиці. Трансформаторні підстанції, що належать відповідачу та третій особі, знаходяться в протилежних частинах земельної ділянки, на якій розміщено об'єкти ринку. Таким чином, на переконання відповідача, питання укладення та розірвання договору з відповідачем не знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з обов'язком позивача постачати електроенергію по вже укладеній угоді з підприємством «Фастівський ринок» Київрегіонспоживспілки. Крім того, у відповідності до акту звірки відповідач не має заборгованості по виконанню оспорюваного договору. Крім того, у відповідності до умов договору, позивач мав право та можливість розірвати договір, однак не скористався цим правом.

03.02.2014 р. позивач подав до господарського суду клопотання б/н від 30.01.2014 р. про залучення доказів до матеріалів справи, відповідно до якого ПАТ «Київобленерго» зазначало, що 25.09.2009 р. відповідачем було подано заяву про надання дозволу на укладення договору про постачання електричної енергії, а також надано документи, які повинні прикладатися до заяви для первинного приєднання. Зокрема, документами, які визначали право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або земельну ділянку були рішення Фастівської міської ради № 2-LV-V від 29.07.2009 р. та № 1-L-VІ-V від 08.09.2009 р. про створення комунального підприємства «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради на базі відокремленої частини комунальної власності у вигляді земельних ділянок по вул. 25-го Жовтня, 9 та вул. Галафеєва, 16, на підставі яких і було укладено договір на постачання електричної енергії № 0159 від 29.09.2009 р.

Водночас, позивач наголосив, що рішенням господарського суду Київської області від 07.10.2009 р. у справі № 20/161-09 були визнані недійсними пункти 1, 2, 3, 4 рішення Фастівської міської ради Київської області № 2-LV-V від 29.07.2009 р. та визнано недійсним рішення від 08.09.2009 р. № 1-L-VІ-V. Постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Київської області від 07.10.2009 р. у справі № 20/161-09 було залишене в силі.

Таким чином, рішення Фастівської міської ради від 08.09.2009 р. № 1-L-VІ-V, яке було основним документом - підставою для укладення договору на постачання електричної енергії, що підтверджувало право відповідача на користування земельною ділянкою, було визнано недійсним у судовому порядку.

Окрім того, 03.02.2014 р. третьою особою 2 - Підприємством «Фастівський ринок» Київської регіонспоживспілки до господарського суду були подані пояснення від 31.01.2014 р. № 4501, згідно з якими третя особа 2 наголошувала, що підприємству належить право постійного користування земельною ділянкою за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. 25-річчя Жовтня, 9, на підставі Державного акту на право постійного землекористування № 000041 від 26 березня 1997 року, що підтверджується рішеннями господарського суду Київської області у справах № 20/160-09 та № 20/161-09, які набрали законної сили відповідно до постанов Вищого господарського суду України від 20.05.2010 р., та рішенням господарського суду Київської області у справі № 2/038-12, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

Крім того, підприємством укладено з Київською регіонспоживспілкою договір оренди цілісного майнового комплексу Фастівського ринку, відповідно до умов якого Підприємство «Фастівський ринок» орендує цілісний майновий комплекс за адресою: вул. 25 Жовтня, 9, м. Фастів, Київська обл.

03.02.2014 р. представником відповідача у засіданні суду подано клопотання б/н, б/д про залучення письмових доказів, згідно якого додано повістку про виклик до Фастівського міськрайонного суду у справі № 318/5851/13-а, рішення у якій ще не прийнято, на підтвердження наявності підстав для зупинення провадження у даній справі № 911/4501/13, про яке відповідач просив у клопотанні, поданому до суду 23.12.2013 р.

Зазначене клопотання залишається судом без задоволення з огляду на те, згідно з приписами частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Водночас, згідно з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Проте, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження неможливості вирішення даного спору у справі № 911/4501/13 про розірвання договору постачання електричної енергії до вирішення іншим судом питання щодо чинності Державного акту на право постійного землекористування, виданого Фастівському колгоспному ринку.

Також у судовому засіданні 03.02.2014 р. представником відповідача було подано суду письмове клопотання б/н від 03.02.2014 р. про витребування у третьої особи 1 - Київської регіонспоживспілки доказів оформлення землекористування та встановлення меж в натурі під цілісним майновим комплексом, власником якого є третя особа 1, у задоволенні якого судом було відмовлено з огляду на те, що встановлення меж земельної ділянки та фактів оформлення землекористування не є предметом даного судового розгляду з огляду на предмет та підстави позовних вимог у даній справі.

Крім того, у засіданні суду 03.02.2014 р. представником відповідача були подані письмові заперечення б/н від 03.02.2014 р. у справі, за якими відповідач зазначив про те, що позивачем не надано доказів, які вказували б на існування підстав для розірвання договору в порядку ст. 652 ЦК України. Зокрема, відповідач зазначає, що з моменту укладення договору і на момент пред'явлення позову ніяких істотних змін не відбулося, оскільки комунальне підприємство не займало приміщень, які належали іншим особам, і не звільняло їх та не припиняло користування електричною енергією, і отже відповідач не міг порушити вимоги договору.

Також відповідач зазначив, що як на підставу позовних вимог позивач посилався на рішення господарського суду Київської області про виселення комунального підприємства із земельної ділянки та цілісного майнового комплексу за адресою: м. Фастів, вул. 25 Жовтня, 9, а також на рішення господарського суду про визнання права власності на цілісний майновий комплекс за Київрегіонспоживспілкою. Однак ні позивачем, ні третьою особою, на переконання відповідача, не надано доказів того, що факт укладення договору з відповідачем порушує права позивача чи третіх осіб, оскільки позивач та третя особа 2 знаходяться в договірних стосунках. Отже, на думку відповідача, відсутні ознаки порушеного права і підстави звернення для захисту.

Також відповідач наголошує, що, як зазначено у п. 5.23 ПКЕЕ, зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України, а загальні підстави розірвання договорів визначені ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, за якими договір може бути розірвано за рішенням суду, якщо сторони в добровільному порядку не досягли згоди щодо його розірвання. Крім того, для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин необхідна наявність одночасно усіх чотирьох умов, передбачених ст. 652 ЦК України, в той час як позивач не надав доказів існування всіх чотирьох умов для розірвання договору.

У судовому засіданні 03.02.2014 р. представники позивача та третіх осіб позовні вимоги про розірвання договору підтримали та просили суд їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 03.02.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Комунальне підприємство «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради є споживачем електричної енергії згідно договору про постачання електричної енергії № 0159 від 29.09.2009 р., укладеного між споживачем та постачальником - ПАТ «Київобленерго».

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 20 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами договору.

Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (п. 2.1 договору).

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно з п. 5.4 ПКЕЕ для укладення договору про постачання електричної енергії споживач має надати постачальнику електричної енергії копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта).

На виконання вимог п. 5.4 ПКЕЕ, під час укладення договору № 0159 між ПАТ «Київобленерго» та КП «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради, останнім було надано позивачеві рішення Фастівської міської ради № 2-LV-V від 29.07.2009 р. та № 1-L-VІ-V від 08.09.2009 р. про створення комунального підприємства «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради на базі відокремленої частини комунальної власності у вигляді земельних ділянок по вул. 25-го Жовтня, 9 та вул. Галафеєва, 16, на підставі яких і був укладений договір на постачання електроенергії № 0159 від 29.09.2009 р.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Київської області від 07.10.2009 р. у справі № 20/161-09 було задоволено позовні вимоги Підприємства «Фастівський ринок» Київської регіональної спілки споживчої кооперації та визнано недійсними пункти 1-4 рішення Фастівської міської ради Київської області № 4-LVI-V від 21.07.2009 р. «Про припинення права постійного користування земельними ділянками Фастівським колгоспним ринком в місті Фастові на вул. 25-го Жовтня та на вул. Малафєєва», а також визнано недійсним рішення Фастівської міської ради Київської області від 08.09.2009 р. № 1- LVI-V «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 21.07.09 № 4-LІV-V «Про припинення права постійного користування земельними ділянками Фастівським колгоспним ринком в місті Фастові на вул. 25-го Жовтня та на вул. Галафєєва».

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду Київської області від 10.03.2010 р. рішення господарського суду Київської області від 07.10.2009 р. у справі № 20/161-09 було скасовано, та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2010 р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду Київської області від 10.03.2010 р. було скасовано, а рішення господарського суду Київської області від 07.10.2009 р. залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.03.2011 р. у справі № 20/161-09/21 заяву КП «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 07.10.2009 р. у справі № 20/161-09 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 07.10.2009 р. у справі № 20/161-09 залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 р. ухвалу господарського суду Київської області від 23.03.2011 р. у справі № 20/161-09/21 було залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2011 р. у справі № 20/161-09/21 заяву КП «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 07.10.2009 р. у справі № 20/161-09 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 07.10.2009 р. у справі № 20/161-09 залишено без змін.

Таким чином, надане відповідачем в якості підстави для укладення договору на постачання електроенергії в обсязі приєднаної потужності 20 кВт на територію ринку рішення Фастівської міської ради, яке підтверджувало право відповідача на користування земельною ділянкою, визнане недійсним в судовому порядку згідно з рішенням господарського суду Київської області від 07.10.2009 р. у справі № 20/161-09.

Натомість, як слідує з матеріалів справи, 06.11.2013 р. до позивача звернулось Підприємство «Фастівський ринок» Київської регіонспоживспілки із заявою про розірвання договору, укладеного між позивачем і відповідачем, до якої позивачеві було надано рішення господарського суду Київської області від 11.10.2004 р. у справі № 325/12-04 та від 05.07.2004 р. у справі № 158/4-04, за якими було визнано право власності на цілісний майновий комплекс Фастівського ринку. Також заявником зазначено, що рішенням господарського суду Київської області у справі № 26/149-11 від 12.01.2012 р. було вирішено виселити Комунальне підприємство «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради з усім належним йому майном із земельної ділянки та цілісного майнового комплексу, які розташовані за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. 25-річчя Жовтня, 9.

Пунктом 2.5 договору та п. 6.18 ПКЕЕ встановлено, що у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

Пунктом 6.18 ПКЕЕ передбачено, що з новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема, цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України (п. 5.23 ПКЕЕ).

Як зазначає позивач, всупереч п. 2.5 договору та п. 6.18 ПКЕЕ відповідачем не було повідомлено позивача про звільнення займаного ним приміщення, розташованого за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. 25 Жовтня, 9.

Проте, як слідує з матеріалів справи, у даному випадку мова йде не про звільнення займаного приміщення, а про звільнення земельної ділянки та цілісного майнового комплексу, які розташовані за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. 25-річчя Жовтня, 9, як про це вказано у рішенні господарського суду Київської області від 12.01.2012 р. у справі № 26/149-11, залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 р.

З наданих представниками позивача та третіх осіб пояснень слідує, що третя особа 2, яка є орендарем цілісного майнового комплексу Фастівського ринку, власником якого згідно з рішеннями господарського суду Київської області від 11.10.2004 р. у справі № 325/12-04 та від 05.07.2004 р. у справі № 158/4-04 є тертя особа 1, та має укладений з позивачем власний договір на постачання електричної енергії, неодноразово зверталась до позивача з приводу збільшення обсягів приєднаної потужності для забезпечення належних третій особі 2 електроустановок. Проте, як наголошував позивач, зазначене збільшення потужності неможливе з огляду на існування договору постачання електроенергії, укладеного позивачем з відповідачем.

Між тим, пунктом 7 статті 24 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що енергопостачальник, який здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, не має права відмовити замовнику (споживачу), електроустановки якого розташовані на такій території, в укладенні договору про постачання електричної енергії (у даному випадку - про внесення змін до існуючого договору позивача та третьої особи 2 в частині збільшення приєднаної потужності).

Слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2 ст. 652 ЦК України).

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 ГК України).

Згідно з ч. 3 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Частиною 4 ст. 188 ГК України встановлено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що позивач не звертався у встановленому порядку до відповідача з пропозицією про розірвання договору, з огляду на таке.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів, згідно з яким зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Однак, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору у будь-якому разі не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову про розірвання оспорюваного договору.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору у будь-якому випадку не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 01.12.2009 р. № 50/101-08.

Слід зазначити, що згідно з приписами частини третьої статті 82 Господарського процесуального кодексу України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Водночас судом залишаються поза увагою посилання відповідача на відсутність у даному випадку усіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, оскільки, на переконання відповідача, майнові інтереси позивача не постраждали, так як відповідач належним чином здійснює платежі за договором, з огляду на таке.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 р. у справі № 18/12/455-10, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Між тим, у даній справі одночасно наявні всі чотири умови, передбачені наведеною нормою Цивільного кодексу України, оскільки підпункт 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України передбачає в якості умови те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У даному випадку виконання договору позбавляє позивача вважати дотриманими ним приписи чинного законодавства щодо укладення договорів на постачання електроенергії з власниками чи правомірними користувачами об'єктів електропостачання (приміщення) або ж земельної ділянки у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта, на що постачальник електричної енергії беззаперечно розраховував при укладенні договору.

Поряд з цим, як зазначалося вище, згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні наведених приписів процесуального закону не доведено суду наявності на час розгляду даної справи у КП «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради правових підстав щодо користування спірною земельною ділянкою, з огляду на скасування відповідного рішення Фастівської міської ради в судовому порядку, що унеможливлює вважати обґрунтованим існування у відповідача з позивачем у даній справі договірних відносин з постачання електричної енергії за договором № 0159 від 29.09.2009 р.

При цьому судом відхиляються посилання відповідача на те, що на сьогоднішній день КП «Фастівський міський ринок» територіально знаходиться за тією ж адресою (м. Фастів, вул. 25 Жовтня, 9), що й на момент укладання з позивачем оспорюваного договору, а саме - в орендованому згідно з договором оренди № 3 від 17.04.2013 р. приміщенні, що належить ФОП ОСОБА_4 Останній, як наголошував відповідач, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 26.02.2005 р. придбав нежитлову будівлю, павільйон-магазин НОМЕР_1, що знаходиться в м. Фастові, Київської області, вул. 25 Жовтня, буд б/н територія колгоспного ринку, має лічильник спожитої електроенергії та власну лінію електропередачі.

Проте, зазначені обставини залишаються судом поза увагою, оскільки перебування відповідача на даний час на території ринку ґрунтується на вказаному вище договорі оренди, укладеному у 2013 році, в той час як спірний договір № 0159 був укладений у 2009 році та ґрунтувався на наданні відповідачем документів, що підтверджують користування ним земельною ділянкою, яка знаходиться в м. Фастові, Київської області, вул. 25 Жовтня, 9, і на якій розташований ринок.

Також судом відхилені посилання відповідача на те, що постачання електроенергії до об'єктів, що є власністю третьої особи 1, здійснюється через іншу лінію електропередач та іншу трансформаторну підстанцію, яка територіально проходить через протилежно розміщені вулиці, а трансформаторні підстанції, що належать відповідачу та третій особі, знаходяться в протилежних частинах земельної ділянки, на якій розміщено об'єкти ринку, у зв'язку з чим, на переконання відповідача, питання укладення та розірвання договору з відповідачем не знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з обов'язком позивача постачати електроенергію по вже укладеній угоді з підприємством «Фастівський ринок» Київрегіонспоживспілки.

Слід зазначити, що дані обставини не впливають на недоведеність відповідачем, як вказувалось раніше, наявності саме у відповідача на час розгляду даної справи правових підстав щодо користування спірною земельною ділянкою, що, в свою чергу, унеможливлює вважати обґрунтованим існування у відповідача з позивачем у даній справі договірних відносин з постачання електричної енергії за договором № 0159 від 29.09.2009 р.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ПАТ «Київобленерго» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір № 0159 від 29.09.2009 р. про постачання електричної енергії, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код 23243188) та Комунальним підприємством «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Соборна, 1, код 36491681).

3. Стягнути з Комунального підприємства «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Соборна, 1, код 36491681) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код 23243188) 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 08.02.2014 р.

Суддя Бабкіна В.М.