Рішення № 37045331, 05.02.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 лютого 2014 р. Справа № 902/38/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські Цукроварні", смт.Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область

про стягнення заборгованості в сумі 26 604 грн. за поставлений товар

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників

позивача : ОСОБА_1, фізична особа-підприємець, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 23.04.2004 року.

відповідача: Купрій О.М.., довіреність № 77 від 02.04.2013 року, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Крижопільським РС УДМС у Вінницькій області 25.07.2013 року.

ВСТАНОВИВ :

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Вінниця подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські Цукроварні", смт. Крижопіль про стягнення 26 604 грн. заборгованості за мастильні матеріали отримані за договором поставки № 28-13 від 05.08.2013 року.

Ухвалою суду від 11.01.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/38/14 та призначено її до розгляду 05.02.2014 року.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Позивач в засіданні суду свої позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити, посилаючись на мотиви викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у відзиві № 5 від 04.02.2014 року на позовну заяву позовні вимоги позивача про стягнення 26 604 грн. заборгованості за мастильні матеріали отримані на умовах договору поставки № 28-13 від 05.08.2013 року визнав повністю та не заперечує проти їх задоволення (а.с.30, т.1).

Крім того, відповідачем подано заяву № 05/А від 04.02.2014 року про повне визнання позовних вимог позивача, яку прийнято судом до розгляду (а.с.31, т.1).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

05.08.2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільські Цукроварні" (Покупець) укладено договір поставки № 28-13, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - Покупцеві змащувальні матеріали та комплектуючі (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами Договору (п.1.1 Договору).

Асортимент, кількість і ціна Товару встановлюється сторонами в погоджених Постачальником заявках Покупця і відображається у виставлених Постачальником рахунках-фактурах (п.1.2 Договору).

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що остаточно ціна Товару узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній на поставку Товару, зміна якої після його передачі Покупцю не допускається.

За умовами договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем протягом 15 календарних днів з дати отримання Товару від Постачальника (п.2.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Покупець (відповідач по справі) за видатковими накладними № 618 від 08.08.2013 року, № 617 від 08.08.2013 року, № 616 від 08.08.2013 року на підставі довіреності № КА-41 від 01.08.2013 року виданої на ім'я експедитора ОСОБА_3 та за видатковою накладною № 607 від 07.08.2013 року на підставі довіреності № 49 від 07.08.2013 року виданої на ім'я ОСОБА_4 отримав від Постачальника (позивача по справі) Товар - мастильні матеріали на загальну суму 69 004,00 грн. (а.с.10-15, т.1).

Факт передачі позивачем відповідачу товару саме на умовах договору поставки № 28-13 від 05.08.2013 року не заперечується останнім в засіданні суду та визнається у відзиві на позовну заяву та в заяві № 05/А від 04.02.2014 року про визнання позовних вимог.

В засіданні суду встановлено і сторонами визнано, що відповідач 22.10.2013 року сплатив позивачу 20 000 грн. за отримані за видатковими накладними на умовах договору поставки № 28-13 від 05.08.2013 року мастильні матеріали та здійснив 28.08.2013 року повернення частини отриманих мастильних матеріалів на суму 22 400 грн., що стверджується обопільно підписаним сторонами актом звірки розрахунків за період з січня по листопад 2013 року (а.с.16, т.1).

Так як, відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачем за отримані мастильні матеріали, останнім 03.12.2013 року було надіслано на адресу відповідача претензію від 03.12.2013 року про сплату боргу в сумі 26 604,00 грн., яка згідно поштового повідомлення № 2460101904081 отримана відповідачем 05.12.2013 року та залишена без відповіді і оплати (а.с.17-18, т.1).

Таким чином, розмір боргу відповідача станом на день розгляду справи в суді становить 26 604,00 грн. (69 004,00 - 20 000,00 - 22 400,00).

Несплата вартості отриманого на умовах договору поставки № 28-13 від 05.08.2013 року по видатковим накладним Товару в строки обумовлені договором спонукала звернутись позивача з даним позовом до господарського суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору поставки № 28-13 від 05.08.2013 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено в засіданні суду, відповідач остаточних розрахунків за отриманий Товар не провів, доказів виникнення якихось форс-мажорних обставин, які стали причиною невиконання ним взятого на себе зобов'язання по оплаті отриманого Товару суду не надав та не надіслав.

Натомість відповідачем подано заяву про визнання позовних вимог в повній сумі 26 604,00 грн., а тому виходячи з встановлених обставин справи і наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 26 604,00 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду (як вже зазначалось вище) відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Дійшовши висновку про повне задоволення позову суд врахував процесуальну позицію відповідача, яка свідчить про повне визнання ним позовних вимог.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Крім того, слід зазначити, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 720,50 грн. в той час, як з 01.01.2014 року змінено ставку судового збору, яка з січня 2014 року становить 1 827,00 грн., так як розраховується з розміру мінімальної заробітної плати, яка згідно з Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік" становить 1 218,00 грн. (мінімальна ставка судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарських судах України визначена Законом України "Про судовий збір" в розмірі 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

З огляду на вказане, слід достягнути з позивача в дохід Державного бюджету України 106 грн. 50 коп. судового збору.

05.02.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські Цукроварні", вул.Чкалова, 16Б, смт.Крижопіль, Крижолпільський району, Вінницька область, 24600 (ідентифікаційний код - 36327881) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 21009 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) - 26 604 грн. 00 коп. - боргу, 1 827 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 21009 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України - 106 грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 лютого 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.