Ухвала суду № 37045268, 30.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18681/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,при секретаріАрхіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 757/26-58-22-01, № 756/26-58-22-01 від 11 листопада 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень № 514/26-58-22-01-17, № 515/26-58-22-01-17, № 516/26-58-22-06, № 517/26-58-22-01-17, № 518/26-58-22-01-17, № 519/26-58-22-01-17 від 27 вересня 2013 року, виданих Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, згідно із п. 77 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, результати якої оформлено у формі акта перевірки № 2014/26-58-22-01-17/32068819 від 24 жовтня 2013 року.

Як вбачається з акту перевірки, встановлено наступні порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого позивачем завищено податковий кредит за перевіряємий період на суму 423 965, 00 грн.; п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, ст.ст. 2-4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 138 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в сумі 489 796,00 грн.

11 листопада 2013 відповідачем на підставі акта перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення, а саме: № 756/26-58-22-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 489 797,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 489 796,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1,00 грн.; № 757/26-58-22-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 498 750,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 423 965,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 74 785,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» зареєстровано в якості юридичної особи Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 05 липня 2002 року, згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 697894.

Як встановлено судом першої інстанції, 19 липня 2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Дельта Торг» (продавець) укладено договір купівлі-продажу макулатури № 68-10/2, за умовами якого ТОВ «Дельта Торг» продає, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» купує вторинну сировину - відходи господарської діяльності. Поставка товару здійснюється транспортом покупця зі складу продавця.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: видатковими накладними та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, карткою обліку руху вторинної сировини за січень, лютий та березень 2011 року.

Згідно з договором купівлі-продажу № 58-112 від 18 квітня 2011 року, ТОВ «БК «Трансбудсервіс» (продавець) продає, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» (покупець) купує вторинну сировину на умовах, викладених в договорі. Поставка здійснюється транспортом покупця зі складу продавця.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: видатковими накладними та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, карткою обліку руху вторинної сировини за травень 2011 року.

Згідно з договором купівлі-продажу вторинної сировини № 68-112 від 12 травня 2011 року, ТОВ «Картвел Компані» (продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Крамар Рісайклінг» (покупець) відходи господарської діяльності - макулатуру, скляну тару та інше, а покупець - прийняти зазначений товар з метою його подальшої утилізації та сплатити ціну відповідно до умов, що зазначені в цьому договорі.

Факт виконання укладеного договору підтверджується: видатковими накладними та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, карткою обліку руху вторинної сировини за травень 2011 року, наявними в матеріалах справи.

23 травня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Аско Максимум Плюс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу макулатури № 76-112, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця відходи господарської діяльності - макулатуру, а покупець прийняти зазначений товар з метою його подальшої утилізації та сплатити ціну відповідно до умов, що зазначені в цьому договорі.

Факт виконання укладеного договору підтверджується: видатковими накладними та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, карткою обліку руху вторинної сировини за травень 2011 року, наявними в матеріалах справи.

Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу вторинної сировини № 102-112 від 01 червня 2011 року, ТОВ «Біоблок» зобов'язується передати у власність ТОВ «Крамар Рісайклінг» відходи господарської діяльності - макулатуру, ПЕТ-пляшку, скляну тару тощо, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» зобов'язується прийняти зазначений товар з метою його подальшої утилізації та сплатити ціну відповідно до умов договору.

Факт виконання укладеного договору підтверджується: видатковими накладними та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, картками обліку руху вторинної сировини за червень, липень, серпень 2011 року, наявними в матеріалах справи.

Також, за умовами договору на складські та супутні послуги № 103-112 від 01 червня 2011 року ТОВ «Біоблок» зобов'язується надати складські, сортувальні та розвантажувально-навантажувальні послуги, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» - прийняти дані послуги та сплатити ціну відповідно до умов, що зазначені в цьому договорі.

За результатами надання послуг між позивачем та ТОВ «Біоблок» підписано без зауважень акти прийому-передачі наданих послуг та виписано на адресу ТОВ «Крамар Рісайклінг» податкові накладні: № 37 від 30 червня 2011 року, № 21 від 29 липня 2011 року.

11 липня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Укртрансзапчастина» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 101-112, за умовами якого ТОВ «Укртрансзапчастина» продає, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» купує макулатуру - відходи господарської діяльності на умовах, передбачених в даному договорі.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: видатковими накладними та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, картками обліку руху вторинної сировини за серпень 2011 року.

За умовами договору купівлі-продажу № 114-112 від 26 серпня 2011 року ТОВ «ТД Промторгсоюз» (продавець) продає, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» (покупець) купує макулатуру - відходи господарської діяльності, що далі іменуються «товар» на умовах, визначених договором.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: видатковими накладними та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, картками обліку руху вторинної сировини за вересень, жовтень, листопад та грудень 2011 року.

Відповідно до укладеного договору на складські та супутні послуги № 119-112 від 05 вересня 2011 року, ТОВ «Супреммум» (виконавець) зобов'язується надати складські, сортувальні та розвантажувально-навантажувальні послуги, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» - прийняти послуги та сплатити ціну відповідно до умов, що зазначені в цьому договорі.

За результатами надання зазначених послуг між сторонами підписано без зауважень акт прийому-передачі наданих послуг та виписано відповідні податкові накладні, наявні в матеріалах справи.

Також, на виконання договірних зобов'язань перед зазначеними контрагентами, позивачем здійснено оплату за наданий товар та послуги, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, факт використання придбаної вторинної сировини в рамках власної господарської діяльності підтверджується відповідними регістрами бухгалтерського обліку «облік та списання матеріальних цінностей» та подальшою реалізацією макулатури, склобою та пляшок, що підтверджується належним чином завіреними копіями договорів, видаткових накладних, податкових накладних, наявних в матеріалах справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 1167/23-522/36689110 від 19 квітня 2011 року про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дельта Торг», податковий орган дійшов висновку про здійснення правочинів між ТОВ «Дельта Торг» та підприємствами - постачальниками без мети настання реальних наслідків, виходячи з посилань на відсутність підприємства за місцезнаходженням та про визнання його банкрутом.

Згідно з актом ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1043/23-3/36927492 від 08 серпня 2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «БК Трансбудсервіс», встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням. Згідно з висновком спеціаліста № 568 від 26 липня 2011 року, підписи на деклараціях з ПДВ за січень-травень 2011 року виконані не директором ТОВ «БК Трансбудсервіс», а іншими особами.

Відповідно до акта № 100/22-21/37192041 ДПІ у м. Чернівцях про неможливість проведення перевірки ТОВ «Прайм-Роял Компані» з питань підтвердження реальності господарських операцій за період серпень, жовтень, грудень 2010 року, лютий - червень 2011 року, встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням та неможливість опитування директора підприємства.

За змістом акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 112/22-10/37101957 від 07 березня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Супреммум», податковий орган дійшов висновку про фактичну відсутність господарських операцій з контрагентами-покупцями на підставі матеріалів порушеної кримінальної справи № 50-6270 відносно службових осіб ПАТ «Інтербанк». Згідно з постановою Прокуратури м. Києва від 20 березня 2013 року, провадження у кримінальній справі № 50-6270 закрито.

Відповідно до акта ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 1076/23-3/32393259 від 03 жовтня 2011 року про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укртрансзапчастина», співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області опитано гр. ОСОБА_6, який пояснив, що є формальним директором (засновником та керівником) вказаного підприємства, первинних бухгалтерських та податкових документів не складав та не підписував, печатки на них не ставив. Крім того, відповідач посилається на висновок спеціаліста № 158 від 14 вересня 2011 року, згідно з яким податкова звітність підписана не директором гр. ОСОБА_6, а іншою особою.

Згідно з актом ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 39/22-06/37474803 від 30 березня 2012 року про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ТД Промторгсоюз», не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «ТД Промторгсоюз» до підприємств - покупців у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що свідчать про транспортування та зберігання товарів.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом.

Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1 п. 7.5 цього Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

З приводу висновків податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Крім того, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 08 січня 2013 року у справі № К/9991/34364/12.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тому колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, висновки спеціаліста та факт порушення кримінальної справи, оскільки такі документи не є належними та допустимими доказами у розумінні КАС України порушення позивачем податкового законодавства, та не підтверджують протиправності дій позивача щодо заниження податку на прибуток та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 757/26-58-22-01, № 756/26-58-22-01 від 11 листопада 2013 року, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період підтверджуються відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.