Рішення № 37044951, 06.02.2014, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун.№759/17598/13-ц

пр.№2/759/737/14

06 лютого 2014 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря Івченко В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань цивільну справу за позовом ПАТ «Українська автомобільна корпорація» в особі Філії «Автоцентр на Столичному» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої в наслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ «Українська автомобільна корпорація» в особі Філії «Автоцентр на Столичному» 04.11.2013 року звернулось до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП та просив стягнути з відповідача кошти у розмірі 117293,64 грн., як відшкодування матеріальної шкоди спричиненої в результаті ДТП, а також 800 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та 1180, 94 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.03.2013 року о 01:15 год. гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «КІА RIO» VIN код: НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3 по вул. Велика Кільцева Дорога в м. Києві, біля зупинки громадського транспорту напроти магазину «Білла» не вибрав безпечної швидкості для руху, не врахував дорожню обстановку, стану транспортного засобу, стану дорожнього покриття, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, здійснив наїзд на бордюрний камінь та з'їхав в підземний пішохідний перехід, де здійснив наїзд на металево-пластикову конструкцію, що призвело до пошкодження транспортного засобу, та завдано матеріальних збитків.

Постановою Турійського районного суду Волинської області від 13.06.2013 року справа №169/364/13-п (пр.№3/169/154/13) ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Автомобіль «КІА RIO» VIN код: НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_1 належить ПАТ «Українська автомобільна корпорація» в особі Філії «Автоцентр на Столичному».

Відповідач - ОСОБА_1 визнав свою вину за завдану матеріальну шкоду заподіяну підприємству, склавши розписку довільної форми, в якій зобов'язався відшкодувати позивачу завдану ним шкоду у розмірі 30000 грн., але фактично коштів на покриття завданої шкоди не вносив.

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку складеного ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Довіра» №7485 від 21.11.2013 року матеріальний збиток завданий в результаті ДТП власнику транспортного засобу автомобілю «КІА RIO» VIN код: НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3 складає 117293,64 грн. Вартість звіту складає 800 грн.

В судовому засіданні 06.02.2014 року представник позивача Фуртас О.С. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач до суду тричі не з'явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с. 124, 125, 148), про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе слухати справу у його відсутності за наявними у справі доказами, ухваливши по справі за згодою представника позивача та відповідно до ст.ст. 169, 224-226 ЦПК України, заочне рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктом 1) ч.2 згаданої статті встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству. Матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно до п.6 ч.1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» у відповідності зі ст. 130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації. Виходячи з вимог ст. 15 ЦПК суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 згаданої статті встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Судом встановлено, що 12.03.2013 року о 01:15 год. гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «КІА RIO» VIN код: НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3 по вул. Велика Кільцева Дорога в м. Києві, біля зупинки громадського транспорту напроти магазину «Білла» не вибрав безпечної швидкості для руху, не врахував дорожню обстановку, стану транспортного засобу, стану дорожнього покриття, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, здійснив наїзд на бордюрний камінь та з'їхав в підземний пішохідний перехід, де здійснив наїзд на металево-пластикову конструкцію, що призвело до пошкодження транспортного засобу, та завдано матеріальних збитків.

Згідно розширеної довідки ДАІ №9169463 від 14.11.2013 року про дорожньо-транспортну пригоду, зовнішнім оглядом встановлено, що автомобіль «КІА RIO» VIN код: НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження, медична допомога водію зазначеного транспортного засобу не надавалась за відсутністю потреби (а.с. 71).

Постановою Турійського районного суду Волинської області від 13.06.2013 року справа №169/364/13-п (пр.№3/169/154/13) ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Зазначеною постановою згаданого суду встановлено також, що ДТП трапилась з вини ОСОБА_1, який не вибрав безпечну швидкість руху при керуванні транспортним засобом, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди (а.с.191).

Автомобіль «КІА RIO» VIN код: НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_1 належить ПАТ «Українська автомобільна корпорація» в особі Філії «Автоцентр на Столичному» згідно дилерського договору поставки автомобілів №19-к/п від 15.03.2011 року (а.с. 208-233).

Відповідач - ОСОБА_1 визнав свою вину за завдану матеріальну шкоду заподіяну підприємству, склавши 13.05.2013 року розписку довільної форми, в якій зобов'язався відшкодувати позивачу завдану ним шкоду у розмірі 30000 грн., але фактично коштів на покриття завданої шкоди не вносив (а.с. 49).

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку складеного ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Довіра» №7485 від 21.11.2013 року, матеріальний збиток завданий в результаті ДТП власнику транспортного засобу автомобіля «КІА RIO» VIN код: НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3 складає 117293,64 грн. Вартість звіту складає 800 грн. (а.с. 74-78).

Враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» щодо необхідності суду у кожному випадку вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, про що свідчить відповідна довідка (а.с. 165), а також згідно наказу ПАТ «Українська автомобільна корпорація» в особі Філії «Автоцентр на Столичному» від 14.08.2013 року №138-вк-03 був звільнений з посади старшого консультанта з продажу автомобілів, відділу торгівлі автомобілями, за прогул без поважних причин згідно п.4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 199).

За таких обставин, оцінюючи характеризуючі дані відповідача, аналізуючи зібрані по справі докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що шкода, яка була завдана ОСОБА_1 власнику транспортного засобу автомобіля «КІА RIO» VIN код: НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3, трапилась через грубе порушення відповідачем правил дорожнього руху, наслідком якого стало завдання матеріальної шкоди позивачу, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Українська автомобільна корпорація» в особі Філії «Автоцентр на Столичному» про відшкодування шкоди завданої в наслідок ДТП є законними та обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, зокрема, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1180,94 грн. сплачена позивачем згідно квитанцій від 03.11.2013 року (а.с.48), від 22.11.2013 року (а.с. 110) та вартість проведеного автотоварознавчого дослідження у розмірі 800 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 1166, 1187 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 169, 179, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «Українська автомобільна корпорація» в особі Філії «Автоцентр на Столичному» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої в наслідок ДТП - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ «Українська автомобільна корпорація» в особі Філії «Автоцентр на Столичному» (ЄДРПОУ:26315758), відшкодування шкоди спричиненої в результаті ДТП у сумі 117293,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ «Українська автомобільна корпорація» в особі Філії «Автоцентр на Столичному» (ЄДРПОУ:26315758), суму судового збору у розмірі 1180,94 грн., а також 800 грн. витрат понесених позивачем за проведення автотоварознавчого дослідження.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. Ключник