Постанова № 37044591, 03.02.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2014 року Справа № 904/6795/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Чохи Л.В.,

при секретарі Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Вознюк Є.В., представник, довіреність №14-61 від 22.03.13, Станішевський І.С., представник, довіреність №14/69 від 22.03.13 ;

від відповідача: Демінов О.І., представник, довіреність №13/02 від 06.02.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013р. у справі № 904/6795/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 15 207 610,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013р. у справі № 904/6795/13 (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 11 770 666,17 грн. - основного боргу; 857 382,64грн. - пені; 1 301277,12грн. - 7% штрафу; 71 042,56грн. - збільшення суми боргу з урахуванням індексу інфляції; 282 052,13 грн. - 3% річних; 68 819,77грн. - судового збору.

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині відмови у стягнені 367449,70грн. пені та 557690,15грн. 7 %штрафу, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

Посилається на те, що господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, не прийняв до уваги, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.

Також посилається на те, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2012рік за невиконання зобов'язань контрагентами, в даному випадку таких, як ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» збиток позивача складає більше десяти мільярдів гривень. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, а тому позивач наполягає на тому, що єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення пені з відповідача у розмірі, який передбачений договором.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 03.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі за текстом - продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" було укладено договір № МР001-2170-ПР купівлі-продажу природного газу (далі за текстом - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у2012р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на теріторії України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонуванняринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

За пунктом 2.1.Договору передача покупцю природного газу в період із 01 серпня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. здійснюється в загальному обсязі 6 428 000. куб. м, у тому числі по місяцях (у тис. куб. м): липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 793, листопад - 2033, грудень - 3602.

Відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1000,0 куб. м газу становить 3 509,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл природного газу. До сплати за 1000 куб.м. з урауванням додаткових складових - 4 661,74грн.

Згідно з п.4.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

-оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банковських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числв та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Місце поставки газу у пунктах приймання передачі газу на вхідній запірній/відключній арматурі покупця Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі (п. 3.1. Договору).

Позивач, на виконання умов договору, в період з жовтня по грудень 2012 передав відповідачу природний газ на загальну суму 28146578,36 грн, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу (а.с. 13-15).

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 16375912,19грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 11770666,17грн.

Оскільки відповідачем умови договору щодо сплати отриманого природного газу виконані несвоєчасно, позивач, окрім основного боргу, звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 71092,62грн., 3% річних в сумі 282052,13грн., 224832,34грн. пені та 7% штрафу в сумі 1858967,31грн.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки відповідачем не надано доказів здійснення своєчасного розрахунку за поставлений газ, висновки суду про стягнення боргу в сумі 11770666,17грн. ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають приписам ст.526 ЦК України, ст.173,193 ГК України та умовам договору.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач надав розрахунок 3% річних за період з 14.02.2012р. по 17.07.2012р. в сумі 282052,13грн.

Даний розрахунок перевірено апеляційним судом та визнано правомірним, а тому суд обґрунтовано задовольнив в цій частині позовні вимоги.

Також господарський суд правомірно дійшов до висновку щодо частково задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат , оскільки позивачем під час розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції було допущено помилку у визначені суми боргу, на яку нараховується такий індекс. Господарським судом було перераховано суму інфляційних втрат. Даний розрахунок перевірено апеляційним судом, він відповідає фактичній сумі заборгованості, а тому суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 71042,56грн.

Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі порушення покупцем умов пункту 4.1. цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми прострочення платежу.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за загальний період заборгованості у сумі 1224832,34 грн. та 7% штрафу в сумі 1858967,31грн.

Вказаний розрахунок є правомірним, але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу на 60%.

Вказане клопотання мотивовано тяжким фінансовим станом відповідача та наявністю значної заборгованості КП «Дніпродзержинськтепломережа» за поставлену ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» енергію.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 19 січня 2011р. № 10/224-10 та № 12/63 і постанови ВГСУ від 29.11.2012р. у справах № 18/5005/4976/2012 та 37/5005/5346/2012

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи той факт, що однією з основних причин виникнення заборгованості за поставлений природний газ та послуги з його постачання є несвоєчасна оплата КП «Дніпродзержинськтепломережа» послуг з теплопостачання, внаслідок чого станом на 30.09.2012р. заборгованість комунального підприємства перед відповідачем складає 285 249 000,7грн., а загальна дебіторська заборгованість контрагентів перед відповідачем складає 410 839 000грн., місцевим судом обґрунтовано зменшено розмір пені та штрафу на 30% та стягнуто 70% від належної до стягнення суми, що становить: пеня в сумі 857382,64грн. та штраф в сумі 1301277,12грн.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2012рік за невиконання зобов'язань контрагентами, в даному випадку таких, як ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» збиток позивача складає більше десяти мільярдів гривень, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивачем, всупереч приписам ст.33 ГПК України, не надано жодного доказу на підтвердження завданих йому збитків від порушення зобов'язань по спірному договору ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль».

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо покриття позивачем відсотків по комерційним кредитам, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження цих обставин.

Оскільки матеріали справи свідчать про збитковість господарської діяльності відповідача, наявність значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, що підтверджується наданими відповідачем доказами судом першої інстанції правомірно, у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України зменшено розмір пені та штрафу на 30%.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013р. у справі № 904/6795/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 08.02.2014 року.