Рішення № 37044584, 03.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2014 р.Справа № 916/156/14

За позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОЛОГ";

про стягнення 1928037,56грн.

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Орєшкова Н.В. (за довіреністю);

Від відповідача: Любошець О.І. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 17.01.2014р. за вх.суду№128/14 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОЛОГ" про стягнення заборгованості за договором №КД-18511 про встановлення сервітуту від 03.07.2013р.у сумі 1928037,56грн. з яких 1876756,68грн. основний борг, 41665,71грн. пеня, 9615,17грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2014р. порушено провадження у справі та присвоєно №916/156/14.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі про що, 31.01.2014р. за вх.суду№2453/14 надав письмову заяву та просить суд надати розстрочку виконання судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Пунктом 3 Наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів. Пунктом 7 наказу встановлено , що після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки

державних підприємств морськоготранспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі.

Відповідно до зазначеного за актом приймання-передачі від 13.06.2013 р. до Адміністрації були передані основні засоби Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» - стратегічні об'єкти портової інфраструктури , в тому числі причали №№ 9- І3 .

Наказом № 17 від 13.06.13 р. Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» наділила Одеську філію Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) відповідним майном, правами та зобов'язаннями, що перешли до неї від ДП «ОМТП», для здійснення відповідних повноважень (діяльності) від імені та інтересах Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». За актом приймання-передачі від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до її відокремленого структурного підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) були передані причали №№ 9-13 . На сьогодні зазначені об'єкти обліковуються на балансі адміністрації Одеського морського порту, про що свідчать інвентарні картки №№ 062510, 062511, 062512, 062513, 062514.

Позивач стверджує, що після передачі від ДП «ОМТП» за актом приймання-передачі, зазначені причали знаходяться на обліку у Адміністрації в особі адміністрації Одеського морського порту, яка реалізовує відповідні повноваження власника (особи, у якої знаходиться державне майно в господарському віданні).

Для забезпечення виконання комплексу робіт і послуг пов'язаних з перевалкою вантажів Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Позивач) 03.07.2013р. уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВОЛОГ" (Відповідач, Сервітуарій) договір №КД-18511 про встановлення сервітуту, відповідно до умов якого Позивач надав Відповідачу право сервітуту на причал №9 Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (ОФ ДП "АМПУ") довжиною 79,5пог.м., причал №10 ОФ ДП "АМПУ" довжиною 197,7пог.м., причал №11 ОФ ДП "АМПУ" довжиною 181,1пог.м., причал №12 ОФ ДП "АМПУ" довжиною 198,0пог.м., причал №13 ОФ ДП "АМПУ" довжиною 195,0пог.м., що розташовані в акваторії Позивача, а Відповідач зобов'язався здійснювати Позивачу плату за сервітут у розмірах і в порядку, передбачених договором.

Згідно пункту1.3. договору причали №9,10,11,12,13 ОФ ДП "АМПУ" знаходяться у державній власності і закріплені за Власником на праві господарського відання.

Відповідно до п.2.4.2 договору Відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за сервітут яка встановлена сторонами у розмірі 521321,30грн. в місяць ( п.4.1. договору).

Плата за сервітут за період, який становить менше місяця, визначається як місячна плата за сервітут поділена на кількість днів у неповному місяці і помножена на кількість фактично відпрацьованих днів, за неповний місяць.

Сервітуарій зобов'язався здійснювати плату за сервітут в строк не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним. Плата за сервітут здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Власника протягом 3-х діб, на підставі виставленого рахунку Власника. За підсумком кожного місяця використання встановленого сервітуту сторони складають та підписують акт виконаних робіт (розділ 4 договору).

У разі порушення термінів оплати Сервітуарій несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання грошових зобов'язань, від суми прострочення, що підлягає оплаті за кожен день прострочки (п.5.2. договору).

Позивач зазначає, що на підтвердження наданого сервітуту у вересні, жовтні та листопаді 2013 р. сторонами були складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 543009 від 30.09.13 р. за вересень 2013 р. на суму 625 585,56 грн (з ПДВ), №

543010 від 31.10.13 р. за жовтень 2013 р. на суму 625 585,56 грн (з ПДВ) та № 543011 від 30.11.13 р. за листопад 2013 р. на суму 625 585,56 грн (з ПДВ).

На підставі зазначених актів на виконання умов Договору Позивачем Відповідачу були виставлені до сплати відповідні рахунки:

1) № 543009 від 30.09.13 р. за вересень 2013 р. на суму 625 585,56 грн (з ПДВ);

2) № 543010 від 31.10.13 р. за жовтень 2013 р. на суму 625 585,56 грн (з ПДВ);

3) №543011 від ЗОЛ 1.13 р. за листопад 2013 р. на суму 625 585,56 грн (з ПДВ).

Рахунки були своєчасно отримані Товариством, однак, в порушення взятих на себе зобов'язань Відповідачем не була сплачена належна плата за сервітут за вересень, жовтень та листопад 2013 р., у зв'язку з чим виникла заборгованість за сервітут в розмірі 1 876 756,68 грн .

У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором Позивач 18.11.2013р. за вих.№20А/3/1-483 звернувся до Відповідача з листом про погашення заборгованості який був залишений без відповіді, 24.12.2013р. за вих.№20А/3/1-608 Позивач звернувся до Відповідача з претензією про погашення заборгованості у сумі 1251171,12грн., а 30.12.2013р. з листом про наявну заборгованість станом на 24.12.2013 р. У відповіді на вказаний лист від 14.01.2014 р. Відповідач, посилаючись на низькі показники перевантаження вантажів в середині 2013 р., повідомив про відсутність можливості у ТОВ "НОВОЛОГ" своєчасно здійснити розрахунки за вересень-листопад 2013 р. , але враховуючи покращення економічних показників у листопаді - грудні 2014 р. Відповідач зобов'язався до 25.01.2014 р частково оплатити наявну заборгованість.

Станом на день подання позову Відповідач заборгованість за договором не сплатив.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з Відповідача 1928037,56грн. у тому числі 1876756,68грн. основного боргу, 41665,71грн. пені, 9615,17грн. 3% річних.

Відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі та посилаючись на скрутне фінансове становище просить суд надати розстрочку виконання судового рішення з урахуванням суми компенсації судових витрат терміном на 12 місяців рівними частинами, починаючи з березня 2014р.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

З метою утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об'єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морських портів, відповідно до п.1 ч.1 ст. 15 Закону України «Про морські порти України» було утворено державне підприємство "Адміністрація морських портів України" .

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про морські порти України» встановлено , що власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту

Як зазначено в статуті, Адміністрація є державним комерційним підприємством, зареєстрованим відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до приписів ч.2 ст. 74 ГК України, п.4.2 статуту Адміністрації , майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. В будь-якому разі усе майно, що знаходиться в розпорядженні Адміністрації, належить до державного майна.

Відповідно до ч.1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Отже, Адміністрація як особа, у господарському віданні якої знаходиться причали та на балансі якої вони числяться, здійснює право володіння, користування та розпорядження цим майном.

Оскільки Адміністрація здійснює право володіння, користування та розпорядження закріпленим за ним майном, вона володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1 та ч.2ст. 319ЦКУ).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи , на виконання обов'язків підприємства, мети та предмету діяльності (п.п. 2,6 Статуту) Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" 03.07.2013 р. уклало з ТОВ "НОВОЛОГ" договір №КД-18511 про встановлення сервітуту.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Статтею 406 ЦК України визначені випадки припинення сервітуту. Так, сервітут припиняється, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір без будь-яких зауважень підписано повноваженими представниками сторін: Адміністрації та Товариства, завірено печатками підприємств. Починаючи з 13.06.13 р. Товариство користується сервітутом, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

На підтвердження наданого сервітуту у вересні, жовтні та листопаді 2013 р. сторонами були складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 543009 від 30.09.13 р. за вересень 2013 р. на суму 625 585,56 грн (з ПДВ), № 543010 від 31.10.13 р. за жовтень 2013 р. на суму 625 585,56 грн (з ПДВ) та № 543011 від 30.11.13 р. за листопад 2013 р. на суму 625 585,56 грн (з ПДВ).

Зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Заперечень щодо користування у зазначений період сервітутом на причали №№9-13 від Відповідача не надходило, Відповідач не заперечує факту користування у зазначений період сервітутом. Право користування (сервітут) Відповідачем причалами №№9-13 у зазначений період сторонами не оспорюється.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Однак Відповідач в порушення умов договору щодо своєчасної сплати за сервітут не здійснив оплату у зв'язку з чим станом на день розгляду справи заборгованість Відповідача складає 1876756,68грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.2. договору у разі порушення термінів оплати Сервітуарій несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання грошових зобов'язань, від суми прострочення, що підлягає оплаті за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач на підставі п.5.2. договору нарахував Відповідачу пеню в сумі 41665,71грн. та надав її розрахунок, який на думку суду є вірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував Відповідачу 3% річних у сумі 9615,17грн. та надав їх розрахунок, який на думку суду є вірним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суд надати розстрочку виконання судового рішення з урахуванням суми компенсації судових витрат терміном на 12 місяців рівними частинами, починаючи з березня 2014р.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи у сукупності документальні докази, які наявні у матеріалах справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення заборгованості за договором №КД-18511 про встановлення сервітуту від 03.07.2013р.у сумі 1928037,56грн. з яких 1876756,68грн. основний борг, 41665,71грн. пеня, 9615,17грн. 3% річних, підлягають задоволенню в повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання.

Відповідно до ст. 121 ГПК України розстрочка виконання рішення може бути надана судом у виняткових випадках, за заявою сторони, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом , з певним інтервалом у часі. Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін , їх фінансовий стан , ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан юридичної особи, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Вищого господарського суду України №2 від 16.01.2013р., №3 від 16.01.2013р., №9 від 29.05.2013р, №13 від 17.12.2013р.).

Враховуючи надані відповідачем до матеріалів справи документи, що підтверджують низькі показники перевантаження вантажів у 2013 р. та пов`язані з цим збитки підприємства які є прямим наслідком утворення заборгованості, суд вважає за можливе задовольнити заяву Відповідача частково, а саме надати відповідачу розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами, починаючи з березня 2014р. без урахування суми компенсації судових витрат за наступним графіком:

- до 31.03.2014р. - 160669,80грн.;

- до 30.04.2014р. - 160669,80грн.;

- до 31.05.2014р. - 160669,80грн.;

- до 30.06.2014р. - 160669,80грн.;

- до 31.07.2014р. - 160669,80грн.;

- до 31.08.2014р. - 160669,80грн.;

- до 30.09.2014р. - 160669,80грн.;

- до 31.10.2014р. - 160669,80грн.;

- до 30.11.2014р. - 160669,80грн.;

- до 31.12.2014р. - 160669,80грн.;

- до 31.01.2015р. - 160669,80грн.;

- до 28.02.2015р. - 160669,76грн.;

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОЛОГ" (65026, м. Одеса, Митна площа,1, код ЄДРПОУ 14299669) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр. Перемоги,14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі, Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457) 1876756/один мільйон вісімсот сімдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят шість/грн. 68коп. основного боргу, 41665/сорок одна тисяча шістсот шістдесят п'ять/грн. 71коп. пені, 9615/девять тисяч шістсот п'ятнадцять/грн. 17коп. 3% річних.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "НОВОЛОГ" (65026, м. Одеса, Митна площа,1, код ЄДРПОУ 14299669) розстрочку виконання рішення згідно наступного графіку:

- до 31.03.2014р. - 160669,80грн.;

- до 30.04.2014р. - 160669,80грн.;

- до 31.05.2014р. - 160669,80грн.;

- до 30.06.2014р. - 160669,80грн.;

- до 31.07.2014р. - 160669,80грн.;

- до 31.08.2014р. - 160669,80грн.;

- до 30.09.2014р. - 160669,80грн.;

- до 31.10.2014р. - 160669,80грн.;

- до 30.11.2014р. - 160669,80грн.;

- до 31.12.2014р. - 160669,80грн.;

- до 31.01.2015р. - 160669,80грн.;

- до 28.02.2015р. - 160669,76грн.;

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОЛОГ" (65026, м. Одеса, Митна площа,1, код ЄДРПОУ 14299669) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр. Перемоги,14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі, Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457) 38560/тридцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят/грн. 75коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 07.02.2014р.

Суддя Власова С.Г.