Ухвала суду № 37044541, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2502/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова фірма «Дайна» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова фірма «Дайна» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.01.2013 №0000192200 та від 01.04.2013 №0000022320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на наявність розбіжностей між відображеними позивачем в податковій декларації з ПДВ господарськими операціями та даними податкової звітності його контрагентів, а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у м. Чернігові ДПС на підставі направлень від 01.11.2012 № 3166, № 3167, № 3168, № 3169 та на підставі наказу від 22.10.2012 №3166, відповідно до ст.ст.20, 77, 82 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, - за результатами якої складено Акт від 19.12.2012 № 2797/22/14225518.

Вищеозначеним Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: п.44.1 ст.44, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150, п.3 підр.4 р. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 1 392 253,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року - 392 964,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року - 1 152 232,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 1 392 253,00 грн.; 2. п.187.1 ст.187, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, 200.3 ст.200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 087 353,00 грн., в тому числі за травень 2011 року - 109 835,00 грн., за липень 2011 року - 148 930,00 грн., за серпень 2011 року - 363 357,00 грн., за жовтень 2011 року - 295 970,00 грн., за листопад 2011 року - 153 257,00 грн., за лютий 2012 року - 16 004,00 грн.; 3. п.1, 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку».

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС винесено податкові повідомлення-рішення: від 08.01.2013 № 0000192200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 576 113,00 грн. (1 087 353,00 грн. за основним платежем та 488 760,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (том № 1 а.с.9); від 01.04.2013 № 0000022320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 293 487,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивачем 21.01.2013 подано до Державної податкової служби у Чернігівській області скаргу № 21-01/13.

22 Березня 2013 року Державна податкова служба у Чернігівській області рішенням №636/10/10-215 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 08.01.2013 № 0000182200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 98 766,00 грн., в решті скаргу позивача залишено без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій з отримання позивачем товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на протязі листопада 2010 року та червня-липня 2011 року позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами ПП «Укрнафта-Трейд», ПП «Ресурс-Постач», ТОВ «Дайнова» та ФОП «ОСОБА_4.» з приводу купівлі нафтопродуктів та запчастин.

В зв'язку з чим позивачем (Покупець) були укладені наступні договори, а саме: з ПП «Укрнафта-Трейд» (Продавець) укладено договір поставки № 97 від 21.06.2011, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти, зокрема бензин марок - А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДП та ін.; з ПП «Ресурс-Постач» (Постачальник) укладено господарський договір поставки № 6 від 05.11.2010, відповідно до якого договору Постачальник зобов'язується поставити у зумовлений термін другій стороні - Покупцеві товар (компонент автоном. палива, компонент дизельного палива, газовий конденсат, бензин, нафта); з ТОВ «Дайнова» (Постачальник) укладено договір поставки товару № 261110-2НП віж 26.11.2010, відповідно до якого договору Постачальник зобов'язується передати в обумовлені даним договором строки бензин марок - А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДП та ін. у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Розрахунки між продавцем та покупцями здійснювались в безготівковій формі, що не заперечується сторонами. Придбане паливо зберігалось у власних сховищах позивача (склад ПММ 19 резервуарів, автозаправочний блок-пункт, стояк авто наливний з телескопічною трубою та ін.), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.07.2010, а саме майновий комплекс (частка 1/1) за адресою вул. Лісова, 7, смт. Короп, Коропського району, Чернігівської області, що використовується останнім в своїй господарській діяльності

Крім того, в липні 2011 року позивач мав господарські відносини з ФОП «ОСОБА_4.» щодо придбання запчастин (двигун КАМАЗ, мост МАЗ-500, двигун ГАЗ-53, КПП ГАЗ-53, КПП МАЗ) для автомобілів, які перебувають у власності позивача та використовуються у його господарській діяльності. На підтвердження факту наявності у позивача транспортних засобів, останнім надано розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, заявками на відвантаження товару, видатковими накладними, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними, журналом реєстрації довіреностей за 2011 рік, податковими накладними, рахунками-фактури, накладними, актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей та платіжними дорученнями. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, позивачем був повністю доведений факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких в нього виникло право на формування податкового кредиту та валових витрат.

Посилання ж податкового органу на акти: ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС № 244/22-05/37144129 від 15.06.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Укрнафта-Трейд» та № 223/23-37109812 від 10.05.2012 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Ресурс-Постач», ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області ДПС №11/226/37150860 від 30.07.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дайнова», а також на дані бази «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», якою зафіксовано розбіжність між сумами податкового кредиту, задекларованими позивачем та податкових зобов'язань, задекларованими ОСОБА_4 за липень 2011 року в сумі 9 466,67 грн., як на доказ нікчемності правочинів між позивачем та вищезазначеними контрагентами, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду н таке:

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Аналізуючи вищевикладене та враховуючи принцип персональної відповідальності платника податку, колегія суддів зауважує, що право на податковий кредит та бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не подано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ним порушення податкового законодавства.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача. Всі операції, здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова фірма «Дайна», підтверджені відповідними документами, що свідчить про реальність проведених операцій та наявність господарської мети.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 05 лютого 2014 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.