Постанова № 37044503, 13.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2014 року справа № 826/16217/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теспро»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення

від 23.08.2012 року № 0003902250 та № 0003912250,-

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Теспро» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № 0003902250 та № 0003912250.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що доводи відповідача викладені в акті перевірки про здійснення позивачем імпортної операції щодо придбання у нерезидента товарів, суперечать фактичним обставинам та нормам Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Позивач зазначає, що при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 05.11.2009 року китайською компанією було допущено прострочення поставки оплаченого товару на 63 дні. Вказана затримка була здійснена по причині пожежі на виробництві постачальника, що підтверджується довідкою китайської компанії яка посвідчена Палатою Міжнародної торгівлі КНР, що на думку представника позивача є діями форс-мажорних обставин. Позивач зазначає, що на термін дії форс-мажорних обставин, а саме пожежи, наслідки якої ліквідувались три місяці, тому на 90-то днів і повинно бути відтерміноване виконання зобов'язань по зовнішньоекономічному контракту. Таким чином, позивач вважає, що порушення вимог валютного законодавства відсутнє і підстав для накладення фінансових санкцій немає.

У судовому засіданні представники позивача надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав до матеріалів справи письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що в ході перевірки позивача встановлено, що станом на 01.07.2012 року у останнього обліковувалась прострочена дебіторська заборгованість за контрактом від 05.11.2009 року № 05/11/ТЕSCON з компанією «Beijing Condor-Tesco Medical Tehnolodgy Co.,LTD» (Китай) в сумі 12 627,00дол.США яка підлягає обов'язковому декларуванню. (а.с.30)

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд у судовому засіданні 25.11.2013 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 05.11.2009 року № 05/11/ТЕSCON згідно листа АТ «ОТП Банк» від 07.07.2012 року № 52-52-3-2/5067. За наслідками перевірки було складено акт від 13.08.2012 року № 257/1-02-50-30675516. (а.с.5-14)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено порушення ст.2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185), а саме ненадходження товару на загальну суму 12 627,00 дол.США за контрактом від 05.11.2009 року № 05/11/ТЕSCON з компанією «Beijing Condor-Tesco Medical Tehnolodgy Co.LTD» (Китай), кількість днів прострочення - 63 та ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), а саме неподання ТОВ «Теспро» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС декларації про валютні цінності, доходи на майно, що належить резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.07.2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.08.2012 року:

№ 0003902250 яким згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та ст.4 Закону № 185, визначено суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 19 074,13грн.;

№ 0003912250 яким згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та п.2 ст.16 Декрету № 15-93, визначено суму грошового зобов'язання за платежем штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 170,00грн. (а.с.15-16)

У ході розгляду справи судом встановлено, що 05.11.2009 року між позивачем та китайською компанією «Beijing Condor-Teco Medical Technology Со. Ltd.» укладено зовнішньоекономічний контракт № 05/11/TESCON. На підставі вказаного контракту китайська компанія постачала позивачу вироби медичного призначення (тести для аналізів), виробником яких вона є. Форма оплати по контракту здійснюється шляхом перерахування 100% авансового платежу або за домовленістю сторін із зазначенням в інвойсі.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Позивач 14.12.2011року оплатив китайській стороні 12 627 дол. США відповідно до п.3 контракту авансовий платіж (50% від вартості партії товару) за поставку товарів, яка повинна була відбутися в січні 2012 року. Друга частина платежу (по контракту встановлена 100% передоплата) за домовленістю сторін повинна була бути сплачена за місяць до поставки партії товару.

На виконання домовленостей за контрактом позивачем перераховані 19.06.2012 року китайській стороні залишок грошових коштів в розмірі 50% вартості партії товару в розмірі 12 627 дол. США, за товар що буде поставлений в серпні 2012 року. (а.с.60)

17.08.2012 року товар (тести для аналізів) на суму 25 254 дол. США був поставлений в Україну (Одеса) та розмитнений Київською регіональною митницею 21.08.2012 року, що підтверджено митною декларацією № 1001190000/2012/330703. (а.с.55)

Як вбачається із матеріалів перевірки податкового органу, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за контрактом № 05/11/TESCON позивачем перераховано компанії «Beijing Condor-Teco Medical Technology Со. Ltd.» (Китай) валютні кошти у загальному розмірі 36 723,00 дол. США. Граничний термін надходження товару на територію України визначено 11.06.2012 року. На час складення акту перевірки 13.08.2012 року товар від нерезидента на суму 12 627 дол. США на адресу позивача не надійшов.

У зв'язку з чим, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві визначена кількість днів прострочення - 63.

Відповідно до ст.2 Закону № 185, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Суд бере до уваги, що зазначений висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на подовження термінів розрахунків за контрактом № 05/11/TESCON позивачем відповідачу у ході перевірки та до матеріалів судової справи не наданий.

Згідно ст.4 Закону № 185, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Судом не приймаються доводи представника позивача, щодо отриманої позивачем в жовтні 2012 року від китайської сторони Інформації (декларації) про виникнення форс-мажорних обставин від 31.08.2012 року посвідчену Сертифікатом Китайської ради зі сприяння Міжнародній торгівлі (Китайська міжнародна торгова палата) №121100В0/42232 від 03.09.2012 року, легалізовану Першим секретарем Консульського управління МЗС КНР та посвідчену Посольством України в КНР (консул Галицька В.В.) 21.09.2012 року № 2308/573 як підтвердження неможливості повного або часткового виконання зобов'язань по контракту, оскільки на думку суду, зазначена інформація надана контрагентом на виконання умов контракту.

В п. 8 зовнішньоекономічного контракту від 05.11.2009 року № 05/11/TESCON вказано, що при виникненні обставин неможливості повного або часткового виконання любою із сторін зобов'язань по цьому Контракту, а саме: пожежі..., строк виконання сторонами їх зобов'язань відтерміновується пропорційно часу на протязі якого діють такі обставини.

Отже, у позивача відсутній документ, а саме висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на виконання вимоги діючого спеціального Закону № 185, який надає право на подовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

В червні 2013 року китайська сторона надала позивачу додатково інформацію про форс-мажор в вигляді Інформації (декларації) про виникнення форс-мажорних обставин від 25.04.2012 року посвідчену Сертифікатом Китайської ради зі сприяння Міжнародній торгівлі (Китайська міжнародна торгова палата) №133700В2/00372 від 26.04.2012 року, легалізовану Першим секретарем Консульського управління МЗС КНР №13104288-001 від 02.05.2012 року та посвідчену Посольством України в КНР 03.06.2012 року № 572/630/573, в якій конкретизувалося на протязі якого строку (245 днів) діяли обставини непереборної сили.

Суд звертає увагу, що всі вищезазначені документи були отримані позивачем після проведення документальної позапланової перевірки відповідачем, у зв'язку з чим вони не можуть спростувати висновки акту перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві правомірно нарахована пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) відповідно до вимог ст.4 Закону № 185, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № 0003902250 є правомірним та скасуванню не підлягає, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.9 Декрету № 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

У ході перевірки відповідачем встановлено, що станом на 01.07.2012 року у позивача обліковувалась прострочена дебіторська заборгованість за зовнішньоекономічним контрактом № 05/11/TESCON в сумі 12 627,00 дол. США, яка підлягає обов'язковому декларуванню.

У ході судового розгляду справи представником позивача доказів надання до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходяться за її межами, не надано.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи позивачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п.2 ст.16 Декрету № 15-93, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), зокрема, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Згідно п.п. 2.3 п.2 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 04.10.1999 № 542 (із змінами та доповненнями) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 №712/4005, невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до п.п. 2.7 п. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 (із змінами і доповненнями), невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність шляхом накладання штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, на виконання вищезазначених вимог законодавства, податковим органом правомірно визначена штрафна санкція ТОВ «Теспро» за порушення порядку декларування валютних цінностей станом на 01.07.2012 року у розмірі 170,00грн. (17,00 х 10 х 1).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № 0003912250 є правомірним та скасуванню не підлягає, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в ході розгляду справи відповідачем доведено та підтверджено матеріалами справи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Теспро» задоволенню не підлягає.

Оскільки суд прийшов до висновків в задоволені позову відмовити сплачений судовий збір позивачем не підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Теспро» - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова