Постанова № 37044458, 14.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 січня 2014 року справа № 826/17293/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000842201 від 09.07.2013 року, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000842201 від 09.07.2013 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 489 341,00грн., з якої основний платіж 391 473,00грн. та штрафна санкція у розмірі 97 868,00грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у товариства є всі податкові накладні та фінансово-бухгалтерські документи, що підтверджують сформований податковий кредит з контрагентами TOB «Лінктехсервіс», TOB «Арагон» Торг», TOB «Браво СРЛ» та видані у відповідності до вимог законодавства, податкові накладні включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Позивач зазначає, що покупець не може нести відповідальність за контрагента по договору. На думку позивача, висновок про нікчемність господарських операцій товариства з контрагентами є неправомірним, так як зроблений на підставі актів перевірки контрагентів без детального дослідження первинних фінансово-бухгалтерських документів.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву (т.2 а.с.10), в яких зазначив, що в ході перевірки встановлено, що за вересень 2011 року, серпень та вересень 2012 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість при взаємовідносинах з TOB «Лінктехсервіс», TOB «Арагон Торг», TOB «Браво СРЛ» у загальній сумі 391 473,00грн. Згідно актів зустрічних звірок контрагентів, які надійшли від інших податкових органів, не підтверджені господарські взаємовідносини позивача з контрагентами належним чином оформленими документами та перевіряючими надано висновок, що фінансово-господарська діяльність TOB «Лінктехсервіс», TOB «Арагон Торг», TOB «Браво СРЛ» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності останніх, фінансово-господарські взаємовідносини між вказаними підприємствами та TOB «Віакон Україна» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене та за згодою представників обох сторін, суд у судовому засіданні 02.12.2013 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» зареєстровано як юридична особа Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 25.05.2006 року № 10681020000015597, ідентифікаційний код юридичної особи 34422841, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою АБ № 326876 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в якій зазначено, що до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься оптова торгівля будівельними матеріалами; розвідувальне буріння; будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену, діяльність у сфері інжинірингу. (т.1 а.с.79-80)

На час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 02.02.2012 року (індивідуальний податковий номер 344228426506), згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200021530, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України)

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства та на підставі наказу керівника податкового органу № 90 від 20.06.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лінктехсервіс» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, TOB «Арагон» Торг» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, TOB «Браво СРЛ» за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 21.06.2013 року № 4/1-22-01/34422841. (т.1 а.с.12-23, 127)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено, що за вересень 2011 року, серпень та вересень 2012 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість при взаємовідносинах з TOB «Лінктехсервіс», TOB «Арагон Торг», TOB «Браво СРЛ» у загальній сумі 391 473,00грн.

Перевірку проведено з урахуванням актів: від 26.09.2012 року № 424/22-417/37461181 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Лінктехсервіс», відповідно до якого перевіряючими встановлено, що TOB «Лінктехсервіс» сформувало суму податкового зобов'язання та суму доходів за рахунок контрагентів-покупців, серед яких TOB «Віакон Україна» у вересні 2011 року на загальну суму взаємовідносин 1224000,00грн. в т.ч. ПДВ у сумі 204000,00грн.; № 127/1520/38164764 від 08.02.2013 року про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Арагон Торг», відповідно до якого перевіряючі встановили що TOB «Арагон Торг» сформувало суму податкового зобов'язання та суму доходів за рахунок контрагентів-покупців, серед яких TOB «Віакон Україна» у серпні 2012 року на загальну суму взаємовідносин 239326,00грн. в т.ч. ПДВ у сумі 39888,00грн. та визначено факт безпідставного формування вказаних доходів і витрат, а також, податкового кредиту та податкових зобов'язань у серпні 2012 року; №568/22-1/34527595 від 11.02.2013 року про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Браво СРЛ», відповідно до якого перевіряючими встановлено, що TOB «Браво СРЛ» сформувало суму податкового зобов'язання та суму доходів за рахунок контрагентів-покупців, серед яких TOB «Віакон Україна» у вересні 2012 року на загальну суму взаємовідносин 885509,00грн. в т.ч. ПДВ у сумі 147585,00грн. (т.2 а.с.18-73)

Таким чином, податковий орган - відповідач прийшов до висновку, що відсутня реальна можливість здійснення господарських операцій, та з урахуванням складених актів регіональними ОДПС можна визначити, що між контрагентами-постачальниками та ТОВ «Віакон Україна» не встановлено факту передачі товарно-матеріальних цінностей (надання робіт/послуг).

У висновках акту перевірки позивача вказано, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1«а», 198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього на суму 391 473,00грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 204 000,00грн., за серпень 2012 року у сумі 39 888,00грн., за вересень 2012 року у сумі 147 585,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.07.2013 року № 0000842201 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 489 341,00грн. з якої основний платіж 391 473,00грн. та штрафна санкція у розмірі 97 868,00грн. (т.1 а.с.11)

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів про надання послуг з контрагентами TOB «Лінктехсервіс», TOB «Арагон Торг», TOB «Браво СРЛ», оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України, платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Віакон Україна» та TOB «Лінктехсервіс», TOB «Арагон Торг», TOB «Браво СРЛ», мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як підтверджують матеріали справи, між позивачем (Принципал) та TOB «Лінктехсервіс» (Агент) 14.06.2011 року укладено агентський договір № 14062011, за умовами якого Принципал поручає, а Агент приймає на себе зобов'язання виступати у якості агента від імені, за рахунок і в інтересах Принципала і надавати маркетингові послуги, послуги по пошуку покупців товарів, згідно заявок Принципала, а також по укладенню договорів купівлі-продажу Принципала з покупцями. Агент здійснює пошук партнерів, підготовлює контракти, угоди і договори; здійснює інші послуги для укладення договорів і інших угод між Принципалом і необхідними партнерами (Контрагентами). (т.1 а.с.60-63)

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № 14062011 від 14.06.2011 року підписаний директорами ТОВ «Віакон Україна» і ТОВ «Лінктехсервіс» та скріплений печатками.

На виконання умов договору сторонами підписані акти виконаних робіт № 1 від 23.09.2011 року, №2 від 29.09.2011 року, № 3 від 30.09.2011 року в яких зазначено назви контрагентів підприємств, з якими укладені угоди позивачем за результатами наданих послуг ТОВ «Лінктехсервіс», на яку суму та предмети угод. (т.1 а.с.63-65)

Так, ТОВ «Лінктехсервіс» виписані податкові накладні, на виконання агентських послуг: № 23 від 30.09.2011 року на суму 480 000,00грн. у т.ч. ПДВ 80 000,00грн., № 22 від 23.09.2011 року на суму 540 000,00грн. у т.ч. ПДВ 90 000,00грн., № 24 від 29.09.2011 року на суму 204 000,00грн. у т.ч. ПДВ 34 000,00грн., які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період вересень 2011 року та внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних. (т.1 а.с.66-74)

В вищезазначених актах відображено, що Агент виконав, а Принципал прийняв послуги виконанні Агентом та сторони одна до одної претензій не мають.

Також, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Замовник) та TOB «Арагон Торг» (Підрядник) 23.08.2012 року укладено договір № 2308 про надання послуг, за умовами якого Підрядник зобов'язується провести передмонтажну підготовку, збирання металевих виробів у непроектному положенні, експериментальну збірку та розбірку виробів після чого здійснювати шеф-монтаж виробів у проектному положенні, за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та повністю оплатити виконану роботу. Відповідно до п.2.1 договору, Замовник самостійно здійснює поставку матеріалів Підряднику. Згідно п.4.1 договору, оплата здійснюється на розрахунковий рахунок Підрядника на підставі рахунка-фактури або цього договору. (т.1 а.с.31-32)

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № 2308 від 23.08.2012 року підписаний директорами ТОВ «Віакон Україна» і ТОВ «Арагон Торг» та скріплений печатками.

На виконання умов договору сторонами 27.08.2012 року підписаний акт прийому-передачі товару № 1, в якому зазначено, що замовник передає, а Підрядник приймає обладнання для експериментальної збірки: Гофрована конструкція Supercor. (т.1 а.с.34)

Також сторонами підписаний акт № 1 від 29.08.2012 року приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року за формою № КБ-2в на суму 239 325,60грн. (т.1 а.с.35-38)

Так, ТОВ «Арагон Торг» виписана податкова накладна, на виконання послуги експериментальне збирання та розбирання частини гофрованої конструкції Supercor, № 1930 від 29.08.2012 року на суму 239 325,60грн. у т.ч. ПДВ 39 887,60грн., яка в подальшому була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період серпень 2012 року та внесена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних. (т.1 а.с.33, 39-43)

В вищезазначених актах відображено, що Підрядник виконав, а Замовник прийняв послуги виконанні Підрядником та сторони одна до одної претензій не мають.

Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що між позивачем (Замовник) та TOB «Браво СРЛ» (Підрядник) 03.09.2012 року укладено договір № 0309 про надання послуг, за умовами якого Підрядник зобов'язується провести передмонтажну підготовку, збирання металевих виробів у непроектному положенні, експериментальну збірку та розбірку виробів після чого здійснювати шеф-монтаж виробів у проектному положенні, за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та повністю оплатити виконану роботу. Відповідно до п.2.1 договору, Замовник самостійно здійснює поставку матеріалів Підряднику. Згідно п.4.1 договору, оплата здійснюється на розрахунковий рахунок Підрядника на підставі рахунка-фактури або цього договору. (т.1 а.с.45-46)

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № 0309 від 03.09.2012 року підписаний директорами ТОВ «Віакон Україна» і ТОВ «Браво СРЛ» та скріплений печатками.

На виконання умов договору сторонами 05.09.2012 року та 13.09.2012 року підписані акти прийому-передачі товару № 1 та № 2 відповідно, в якому зазначено, що замовник передає, а Підрядник приймає обладнання для експериментальної збірки: Гофрована конструкція Supercor. (т.1 а.с.53-54)

Також сторонами підписані акти № 1 від 10.09.2012 року та № 2 від 19.09.2012 року приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року за формою № КБ-2в на суму 478 651,20грн. та 406 857,60грн. (т.1 а.с.49-52)

Так, ТОВ «Браво СРЛ» виписані податкові накладні, на виконання послуг експериментальне збирання та розбирання частини гофрованої конструкції Supercor: № 1499 від 10.09.2012 року на суму 478 651,20грн. у т.ч. ПДВ 79 775,20грн. та № 1546 від 19.09.2012 року на суму 406 857,60грн. у т.ч. ПДВ 67 809,60грн., які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період вересень 2012 року та внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних. (т.1 а.с.47-48, 55-57)

В вищезазначених актах відображено, що Підрядник виконав, а Замовник прийняв послуги виконанні Підрядником та сторони одна до одної претензій не мають.

Розрахунки між названими суб'єктами господарювання за послуги проводились у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані виписки з банківського рахунку які підтверджують перерахування позивачем грошових коштів на рахунок ТОВ «Лінктехсервіс», TOB «Арагон» Торг», TOB «Браво СРЛ» по договорам за надані послуги. (т.1 а.с.113-117)

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації, позивач за вересень 2011 року, серпень-вересень 2012 року відобразив в складі податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Лінктехсервіс», TOB «Арагон Торг», TOB «Браво СРЛ», у зв'язку з придбанням послуг. Крім того, ці податкові накладні відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вказані податкові звітні періоди. (т.1 а.с.144-212)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені договори, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ «Лінктехсервіс», TOB «Арагон Торг», TOB «Браво СРЛ» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в їх оформлені.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних, вересень 2011 року, контрагент позивача - ТОВ «Лінктехсервіс», був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 374611820350), свідоцтво платника ПДВ анульовано 13.11.2012 року, причина анулювання - за власним бажанням за ініціативою платника, а тому ТОВ «Лінктехсервіс» мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг, що підтверджено даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

Контрагент позивача - ТОВ «Арагон Торг», був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 381647611239), свідоцтво платника ПДВ анульовано 30.10.2012 року, причина анулювання - за ініціативою податкового органу, а тому ТОВ «Арагон Торг» мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг, що підтверджено даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

Контрагент позивача - ТОВ «Браво СРЛ», був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 345275926551), свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.12.2013 року, причина анулювання - за ініціативою податкового органу, а тому ТОВ «Браво СРЛ» мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг, що підтверджено даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

При з'ясуванні питання, щодо наявності господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, суд зазначає, що на підтвердження використання у господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ «Лінктехсервіс», TOB «Арагон Торг», TOB «Браво СРЛ» за спірними договорами, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем отримані послуги були реалізовані третій особі, а саме ТОВ «Торгбудкомпанія», про що між останнім та позивачем складені договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. (т.1 а.с.93-112)

Посилання відповідача на те, що послуги, надані ТОВ «Лінктехсервіс», TOB «Арагон Торг», TOB «Браво СРЛ», не пов'язані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі.

Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено ним без використання наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. При з'ясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у зв'язку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб ТОВ «Лінктехсервіс», TOB «Арагон Торг», TOB «Браво СРЛ», відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

Крім того, судом не приймається обґрунтування відповідача, що контрагент позивача не набув належним чином цивільної правоздатності та дієздатності, у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за своєю юридичною адресою, оскільки, відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, а саме витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Лінктехсервіс», TOB «Арагон Торг», TOB «Браво СРЛ» місцезнаходження не змінювали та відсутні відомості щодо відсутності товариств за їх місцезнаходженням. (т.1 а.с.118-126)

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

В судовому засіданні дослідженню підлягали усі первинні документи, які належить складати при господарській операції надання послуг, а саме договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документи.

Оскільки вище встановлено, що придбання позивачем послуг у ТОВ «Лінктехсервіс», TOB «Арагон Торг», TOB «Браво СРЛ» безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лінктехсервіс», TOB «Арагон Торг», TOB «Браво СРЛ», а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість є помилковими.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 391 473,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 97 868,00грн.

За таких підстав суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.07.2013 року № 0000842201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів - договорів про надання послуг позивачу підприємствами-контрагентами ТОВ «Лінктехсервіс», TOB «Арагон Торг», TOB «Браво СРЛ» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

На думку суду, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Віакон Україна» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0000842201 від 09.07.2013 року яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 489 341,00грн., з якої основний платіж 391 473,00грн. та штрафна санкція у розмірі 97 868,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294 гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова