Постанова № 37043809, 04.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року справа №812/9042/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е. Г., суддів Васильєвої І. А., Яманко В. Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р. у справі № 812/9042/13-а (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області, Управління Державної казначейської служби України в м. Алчевську Луганської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області, Управління Державної казначейської служби України в м. Алчевську Луганської області, в якому просив визнати безпідставним стягнення Управлінням Пенсійного фонду Украйни у м. Алчевську Луганської області зі ОСОБА_2 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобіля у розмірі 15372,34 грн., визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду Украйни у м. Алчевську Луганської області про відмову позивачу у поверненні безпідставно стягнутих сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобіля у розмірі 15372,34 грн., зобов'язати Управління Пенсійного фонду Украйни у м. Алчевську Луганської області прийняти рішення про повернення ОСОБА_2 безпідставно стягнутих сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобіля у розмірі 15372,34 грн., визнати нечинним рішення Управління Державної казначейської служби України в м. Алчевську Луганської області щодо відмови позивачу у поверненні безпідставно стягнутих сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобіля у розмірі 15372,34 грн., з підстав не надання оригіналів розрахункових документів (квитанцій, платіжних доручень тощо), які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе на підставі ст. 197 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_2 в період з квітня 2011 року по квітень 2012 року придбано у власність легкові автомобілі: ЗАЗ-DAEWOO TF699P3HГ, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_12, дата реєстрації автомобіля 14.04.2011 року, згідно довідки рахунку від 12.04.2011 серія КІМ № 493532 вартістю без ПДВ становить 42533,33 грн.; HYUNDAI I20, державний номер НОМЕР_2, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_13, дата реєстрації автомобіля 20.05.2011 року, згідно довідки рахунку від 18.05.2011 серія КІМ № 664954 вартістю без ПДВ 111750,00 грн.; ЗАЗ-DAEWOO TF699P3HГ, державний номер НОМЕР_3, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_14, дата реєстрації автомобіля 04.06.2011 року, згідно довідки рахунку від 03.06.2011 серія КІМ № 576119 вартістю без ПДВ 41105,00 грн.; DAEWOO LANOS TF69YЗНГ, державний номер НОМЕР_4, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_15, дата реєстрації автомобіля 08.07.2011 року, згідно довідки рахунку від 05.07.2011 серія КІМ № 764781 вартістю без ПДВ 44547,00 грн.; LANOS TF69YЗНГ, державний номер НОМЕР_5, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_16, дата реєстрації автомобіля 08.07.2011 року, згідно довідки рахунку від 07.07.2011 серія КІМ № 768818 вартістю без ПДВ 45495,00 грн.; DAEWOO LANOS TF69YСПГ, державний номер НОМЕР_6, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_17, дата реєстрації автомобіля 02.09.2011 року, згідно довідки рахунку від 02.09.2011 серія КІМ № 793804 вартістю без ПДВ 41608,00 грн.; DAEWOO LANOS TF69YСПГ, державний номер НОМЕР_7, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_18, дата реєстрації автомобіля 27.09.2011 року, згідно довідки рахунку від 24.09.2011 серія КІМ № 940010 вартістю без ПДВ 34673,00 грн.; ЗАЗ LANOS TF69Y0CПГ, державний номер НОМЕР_8, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_19, дата реєстрації автомобіля 09.11.2011 року, згідно довідки рахунку від 03.11.2011 серія ДПІ № 133769 вартістю без ПДВ 34721,33 грн.; ЗАЗ TF699P СПГ, державний номер НОМЕР_9, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_20, дата реєстрації автомобіля 13.12.2011 року, згідно довідки рахунку від 08.12.2011 серія ДПІ № 142318 вартістю без ПДВ 35630,00 грн.; ЗАЗ LANOS TF69Y0CП, державний номер НОМЕР_10, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_21, дата реєстрації автомобіля 13.12.2011 року, згідно довідки рахунку від 07.12.2011 серія КІМ № 908743 вартістю без ПДВ 43174,00 грн.; ЗАЗ TF699P СПГ, державний номер НОМЕР_11, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_22, дата реєстрації автомобіля 09.11.2011 року, згідно довідки рахунку від 03.11.2011 серія ДПІ № 041928 вартістю без ПДВ 37166,67 грн.

Право власності позивача на зазначені автомобілі підтверджується відповідними копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с.51-61) та листом ВРЕР м. Алчевськ (підпорядковане УДАІ) УМВС України в Луганській області від 05.12.2013 року № 1622 (а.с.76-77).

При реєстрації зазначених легкових автомобілів позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля у розмірі 3% від вартості автомобіля на загальну суму 15372,34 грн., а саме: ЗАЗ-DAEWOO TF699P3H, державний номер НОМЕР_1, відповідно до квитанції № 0029927 від 14.04.2011 року сплачено 1276,00 грн.; HYUNDAI I20, державний номер НОМЕР_2, відповідно до квитанції № 0038690 від 25.05.2011 року сплачено 3352,50 грн.; ЗАЗ-DAEWOO TF699P3H, державний номер НОМЕР_3, відповідно до квитанції № 0043870 від 04.06.2011 року сплачено 1233,15 грн.; DAEWOO LANOS TF6, державний номер НОМЕР_4, відповідно до квитанції № 0054190 від 08.07.2011 року сплачено 1336,41 грн.; LANOS TF6, державний номер НОМЕР_5, відповідно до квитанції № 0054180 від 08.07.2011 року сплачено 1364,85 грн.; DAEWOO LANOS TF6, державний номер НОМЕР_6, відповідно до квитанції № 0000559 від 03.09.2011 року сплачено 1248,24 грн.; DAEWOO LANOS TF6, державний номер НОМЕР_7, відповідно до квитанції № 0005185 від 28.09.2011 року сплачено 1040,19 грн.; ЗАЗ LANOS TF69Y0CП, державний номер НОМЕР_8, відповідно до квитанції № 00121511 від 09.11.2011 року сплачено 1041,64 грн.; ЗАЗ TF699P СПГ, державний номер НОМЕР_9, відповідно до квитанції № 0017822 від 14.12.2011 року сплачено 1069,14 грн.; ЗАЗ LANOS TF69Y0CП, державний номер НОМЕР_10, відповідно до квитанції № 0017814 від 14.12.2011 року сплачено 1295,22 грн.; ЗАЗ TF699P СПГ, державний номер НОМЕР_11, відповідно до квитанції № 0012159 від 09.11.2011 року сплачено 1115,00 грн. (а.с.8-13).

14 серпня 2013 року позивач звернувся до УПФУ у м. Алчевську Луганської області із заявою про повернення помилково сплачених коштів, а саме збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля у розмірі 3% від вартості автомобіля на загальну суму 15372,34 грн., в якому просив, підтвердити сплачені суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля у розмірі 3%, надати до Управління Державної казначейської служби України у м. Алчевську Луганської області за встановленою формою подання про повернення помилково зарахованих сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля у розмірі 3% на загальну суму 15372,34 грн., надати позивачу в довільній формі подання про повернення помилково зарахованих сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля у розмірі 3% на загальну суму 15372,34 грн.(а.с.14-15)

14 серпня 2013 року позивач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у м. Алчевську Луганської області із заявою про повернення помилково сплачених коштів, а саме збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля у розмірі 3% від вартості автомобіля на загальну суму 15372,34 грн., в якому просив, здійснити повернення помилково зарахованих сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля у розмірі 3% на загальну суму 15372,34 грн., повернення коштів здійснити шляхом перерахування на відповідний рахунок.(а.с.17-18)

Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області листом № 10057/03-52 від 03.09.2013 року відмовило позивачу у поверненні коштів, зазначивши, що сплата даного збору встановлена законодавством України, тому повернення сплачених сум збору не вбачається можливості. (а.с.16).

Управління Державної казначейської служби України у м. Алчевську Луганської області листом № 02-49/938 від 20.08.2013 відмовило позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля у розмірі 3% від вартості автомобіля на загальну суму 15372,34 грн., посилаючись на те, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів та інших доходів бюджету здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету - в даному випадку Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області. На момент звернення позивача до УДКС України у м. Алчевську Луганської області подання від УПФУ у м. Алчевську Луганської області про повернення позивачу помилкового сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля у розмірі 3% від вартості автомобіля на загальну суму 15372,34 грн. не надходило (а.с.19).

Позивачем у 2011-2012 роках при реєстрації зазначених транспортних засобів сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля у розмірі 3% від вартості автомобіля на загальну суму 15372,34 грн. у добровільному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи Управлінням Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області не вчинялись будь-які дії щодо стягнення з позивача вищезазначеного збору.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання безпідставним дій відповідача щодо стягнення з позивача збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 15372,34 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині визнання не чинним рішення Управління Державної казначейської служби України в м. Алчевську Луганської області щодо відмови позивачу у поверненні безпідставно стягнутих сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобіля у розмірі 15372,34 грн., з підстав не надання оригіналів розрахункових документів (квитанцій, платіжних доручень тощо), які підтверджують перерахування коштів до бюджету, колегія суддів зазначає наступне.

Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного Казначейства України від 10.12.2002 № 226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 за № 1000/7288 (далі - Порядок № 226), який був чинний на час надання відповіді на заяву позивача, визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 226, в редакції, чинній на час надання відповіді позивачу, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що обов'язковою умовою для повернення помилково зарахованих коштів до бюджету є подання органу, що контролює справляння надходжень до бюджету.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем при поданні заяви від 14.08.2013 року долучено лише копії квитанцій про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 15372,34 грн. проте не надав подання уповноваженого органу про повернення коштів, в даному випадку подання УПФУ у м. Алчевську Луганської області.

Таким чином, позивачем при зверненні з відповідною заявою про повернення помилково зарахованих коштів до бюджету було порушення вимоги Порядку № 226, в частині не надання подання органу, що контролює справляння надходжень до бюджету в даному випадку УПФУ.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем необґрунтовано зазначено, що підставою для відмови Управлінням Державної казначейської служби України в м. Алчевську Луганської області у поверненні безпідставно стягнутих сум є не надання оригіналів розрахункових документів (квитанцій, платіжних доручень тощо), які підтверджують перерахування коштів до бюджету, оскільки, як вбачається з відповіді Управління Державної казначейської служби України в м. Алчевську Луганської області підставою для такої відмови послугувало саме не надання подання УПФУ про повернення помилково сплачених коштів.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Управління Державної казначейської служби України в м. Алчевську Луганської області відмовляючи у задоволенні заяви позивача діяло в межах своєї компетенції та в рамках чинного законодавства, що є підставою для відмови в задоволені позовних вимог в цій частині.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання не чинним рішення Управління Пенсійного фонду Украйни у м. Алчевську Луганської області про відмову позивачу у поверненні безпідставно стягнутих сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобіля у розмірі 15372,34 грн. та зобов'язання Управління Пенсійного фонду Украйни у м. Алчевську Луганської області прийняти рішення про повернення ОСОБА_2 безпідставно стягнутих сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобіля у розмірі 15372,34 грн., з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно п.п.1 п. 8 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на час виникнення правовідносин, до внесення змін Законом України від 07.06.2012 р. N 4911-VI), якою визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Відчуження майна визначене згідно з пунктом 1 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України як одна з форм припинення права власності і саме в такому розумінні застосовується у Цивільному кодексі України, а також у Господарському кодексі України.

За визначенням, яке міститься у підпункті 14.1.31 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відчуження майна - це будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Отже, на момент вказаних правовідносин, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження (втрата право власності на майно), а не при купівлі автомобілів (здобуття право власності на майно).

Натомість, відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Крім того, відповідно пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»,( в редакції зі змінами внесеним Законом України від 07.06.2012 р. N 4911-VI) передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні в підрозділах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону.

З огляду на зазначене, вимоги вказаного Порядку суперечать Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення правовідносин, до внесення змін Законом України від 07.06.2012 р. N 4911-VI), який є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки встановлювали інший ніж передбачено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» порядок справляння збору, а також визначають у якості платника збору особу, яка придбала автомобіль.

Тому особа, яка придбала автомобіль до внесення змін в Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не була платником збору, відповідно не повинна надавати документ, що підтверджує його оплату, при реєстрації автомобіля.

Дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.03.2010 року у справі № К-22354/07.

З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає правомірними дії позивача, щодо звернення до відповідача з заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в якій він просив відповідача подати до Управління Державної казначейської служби України в м. Алчевську Луганської області подання, щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що оскільки Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення правовідносин) та Порядок № 1740, не передбачають випадків повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого особами при купівлі автомобілів, відмова відповідача у поверненні позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є правомірною, оскільки, зазначеними нормами, які діяли на час виникнення правовідносин, позивач, як особа, яка придбала автомобіль не був платником вказаного збору, а тому не повинен був сплачувати зазначений збір, з огляду на, що позивач мав право повернути помилково сплачені до бюджету кошти, в даному випадку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, що передбачено вищезазначеним порядком.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 15372,34 грн., сплаченого ним при придбанні автомобілів у 2011 - 2012 роках, з підстав відповідності його дій, щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» на момент звернення позивача у 2013 року з заявою про повернення помилково сплачених коштів.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що таке право зберігається у позивача в межах встановлених ст. 99 КАС України строків звернення до суду з позовом про порушене право.

Колегія суддів, зазначає, що позивач просив визнати не чинним рішення Управлінням Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області, викладеного у листі № 10057/03-52 від 03.09.2013року, проте зазначений лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні чинного законодавства, на підставі викладеного, колегія суддів вважає за доцільне визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області у поверненні позивачу безпідставно стягнутих сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобіля у розмірі 15372,34 грн. викладених в листі № 10057/03-52 від 03.09.2013року Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що УПФУ мало обов'язок за зверненням позивача надати подання до органу казначейства про повернення коштів, але завдяки неправильному тлумаченню приписів законодавства, не здійснила належних дій, тому з огляду на частину 2 статті 11 КАС України з метою захисту прав та інтересів позивача, суд першої інстанції повинен був надати оцінку відмові УПФУ вчинити передбачені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10 грудня 2002 року, дії з повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування сплаченого позивачем за квитанціями в 2011 - 2012 роках до Державного бюджету шляхом направлення подання до Управління Державної казначейської служби України в м. Алчевську Луганської області.

З врахуванням встановленого порушення прав позивача у спірних правовідносинах в частині відмови у поверненні позивачу безпідставно стягнутих сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобіля у розмірі 15372,34 грн., та з врахуванням вимог Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затвердженим наказом Міністерства Фінансів України № 787 від 03.09.2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за N 1650/24182, колегія суддів з метою захисту прав позивача вважає, за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області направити поданням про повернення помилково сплачених до бюджету сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобіля у розмірі 15372,34 грн. до Управління Державної казначейської служби України в м. Алчевську Луганської області

Стосовно посилання Управління Державної казначейської служби України в м. Алчевську Луганської області в запереченнях на апеляційну скаргу на пропуск позивачем строку звернення до суду встановлених ст.. 99 КАС України, колегія суддів зазначає, що позивачем не заявлено вимоги про стягнення на його користь сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачених ним у 2011 - 2012 роках, під час придбання автомобілів, а предметом оскарження є дії відповідача щодо відмови в поверненні помилково сплачених коштів оформлених листом відповідача від 03.09.2013 року, які оскарженні позивачем без порушення строків звернення до суду встановлених ст. 99 КАС України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з порушенням вимог матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню з викладених в постанові підстав, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р. у справі № 812/9042/13-а задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р. у справі № 812/9042/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області у поверненні позивачу безпідставно стягнутих сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобіля у розмірі 15372,34 грн. викладених в листі № 10057/03-52 від 03.09.2013року Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Алчевську Луганської області направити поданням про повернення помилково сплачених до бюджету сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобіля у розмірі 15372,34 грн. до Управління Державної казначейської служби України в м. Алчевську Луганської області.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 86 (вісімдесят шість) грн. 79 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Е.Г.Казначеєв

Судді І.А Васильєва

В.Г.Яманко