Рішення № 37043556, 04.02.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7414/13-ц

Провадження № 2/752/1091/14

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2014 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Новак А.В. при секретарі Чабанюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними з моменту укладення договорів кредиту, іпотеки,-

встановив:

позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач не виконує умови укладеного договору № 11297369000 від 12 лютого 2008 року, внаслідок чого утворилась значна заборгованість.

Мотивував свої вимоги тим, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № 11297369001(новий номер 11297369001) від 12 лютого 2008 року.

Згідно вказаного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 50000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кредит зі сплатою 13.9% річних у строк до 12.02.2018 року.

08 грудня 2011 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, АКІБ «УкрСиббанк» передав(відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює АКІБ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором), у тому числі права вимоги за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1, з правом вимоги повного належного та реального виконання обов'язків останньої за кредитними та забезпечувальними договорами.

Станом на 15.04.2013 року заборгованість по тілу кредиту складає 366328 гривень 06 копійок, заборгованість по нарахованим відсоткам складає 242055 гривень 46 копійок, заборгованість по відсоткам 8829 гривень 79 копійок.

Відповідач не виконав своїх обов'язків перед позивачем за вказаним договором, а тому представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги повністю. Стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості та судові витрати понесені позивачем при подачі позову до суду.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсними з моменту укладення договорів кредиту, іпотеки.

Мотивувала свої вимоги тим, що дійсно між нею та АКІБ «УкрСиббанк», який передав право вимоги кредитора ПАТ «Дельта Банк», 12 лютого 2008 року було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11297369001.

В забезпечення виконання умов договору кредиту 12 січня 2008 року між нею та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки № 76995, згідно умов якого кредитний довір було забезпечено предметом іпотеки.

Позивач вважає, що ПАТ «УкрСиббанк» не мало права надавати їй кредит у іноземній валюті, оскільки таке є валютною операцією, а у відповідача не було відповідної ліцензії Національного Банку України на здійснення такої валютної операції. Крім того, на думку позивача, умови кредитного договору є несправедливими, оскільки підвищився курс іноземної валюти(долар США) по відношенню до національної валюти(гривня), що в свою чергу потягнуло збільшення суми боргу та, як наслідок, погіршення його фінансового становища. Такі умови кредитного договору, на думку позивача є несправедливими, а тому суперечить принципам, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України. Позивач вважає, що таким чином порушуються його права, як споживача.

З посиланням на зазначені обґрунтування позову ОСОБА_1 вважає, що кредитний договір підлягає визнанню недійсним з моменту укладення, в зв'язку з чим недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому договір іпотеки також підлягає визнанню недійсним. Крім того, просила суд застосувати наслідки нікчемного правочину та односторонню реституцію у спосіб зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» повернути ОСОБА_1 сплачені по договору кредиту суму відсотків, пені, штрафних санкцій та комісії.

Позивач за первісним позовом ПАТ «Дельта Банк» надіслав до суду письмові заперечення проти вимог зустрічного позову та клопотання слухати справу у його відсутність. Просив суд задовольнити позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» повністю, а в задоволенні вимог зустрічної позовної заяви відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог первісного позову та просили суд задовольнити вимоги зустрічного позову.

Заслухавши сторони, представників, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 6.1.2 договору про надання споживчого кредиту № 11297369000 від 12 лютого 2008 року Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно п. 1.2.2 цього Договору та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому термін повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової плати за кредит визначено сторонами відповідно до умов пункту 6.2 договору про надання споживчого кредиту № 11297369000 від 12 лютого 2008 року.

Суд вважає, що позивачем ПАТ «Дельта Банк» не було дотримано умов договору, щодо порядку дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової плати за кредит, що надає суду підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до п. 6.2 договору про надання споживчого кредиту № 11297369000 від 12 лютого 2008 року, Банк повідомляє Позичальника про встановлення нового(дострокового) терміну повернення всієї наданої суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за Договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою(цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою Позичальника.

Термін дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковими до повернення і сплати в повному обсязі Банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання Позичальником повідомлення(вимоги) Банку про дострокове повернення кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що не отримувала від позивача повідомлення(вимоги) Банку про дострокове повернення кредиту.

Представником позивача ПАТ «Дельта Банк» не надано суду доказів вручення відповідачу ОСОБА_1 такої письмової вимоги про дострокове повернення кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача надано лише копії таких письмових повідомлень та реєстр відправленої кореспонденції, однак таке не береться судом до уваги, оскільки в силу умов договору не визначено, як вручення відповідачу ОСОБА_1 у передбаченому сторонами порядку письмової вимоги про дострокове повернення кредиту.

Суд вважає, що свій обов'язок передбачений договором, ПАТ «Дельта Банк»( направлення відповідної письмової вимоги поштою(цінним листом з описом та повідомленням про вручення) не виконав, а тому у останнього не виникло права на дострокове стягнення кредиту, а у ОСОБА_1, відповідно не настав обов'язок дострокового повернення усієї суми кредиту та плати за нього.

Також судом враховується, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту № 11297369000 від 12 лютого 2008 року, сторони у п. 7.7 Договору погодили умову, що листування між Сторонами за Договором здійснюється шляхом направлення або надання однією Стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів) іншій стороні на її адресу, що визначена як адреса для листування у розділі «Адреси, банківські реквізити та підписи Сторін» цього Договору або за іншою адресою, про яку Сторона письмово повідомила іншій стороні при зміні адреси. Підтвердженням факту відправлення повідомлення(рекомендованого листа) є поштова квитанція або інший поштовий документ, що підтверджує факт відправки або вручення або отримання повідомлення.

Виходячи з ретельного аналізу умов договору у сукупності з наданими сторонами доказами, суд вважає, що в конкретному випадку належним доказом повідомленням (вимоги) Банку про дострокове повернення кредиту є повідомлення про вручення ОСОБА_1 такої вимоги і такого доказу суду в ході розгляду справи не надано.

Відмовляючи у задоволення вимог позивача ПАТ «Дельта Банк» за вищенаведених мотивів, суд враховує, що ОСОБА_1, як позичальник не змінювала адреси і не настало інших підстав, які б надали суду можливість дійти висновку про те, що настали інші обставини, які б надали суду підстави вважати, що ОСОБА_1 є такою, яка отримала письмову вимогу про дострокове повернення кредиту у повній відповідності до умов укладеного договору між нею та ПАТ «Дельта Банк».

Вирішуючи вимоги зустрічного позову суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

Представником ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання було надано банківську ліцензію № 75, видану Національним банком України 28 грудня 2009 року ПАТ «УкрСиббанк», на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та дозвіл № 75-3 виданий Національним банком України 28 грудня 2009 року ПАТ «УкрСиббанк» на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Судом не приймається до уваги твердження позивача про обов'язкову наявність у ПАТ «УкрСиббанк» індивідуальної ліцензії Національного банку України про здійснення операцій з валютними цінностями, оскільки підпунктом «в» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законом межі.

На день укладення оспорюваного кредитного договору, Законом не було визначено меж, термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Аналізуючи надані докази та з врахуванням зазначених норм Закону, суд дійшов висновку про те, що в конкретному випадку за наявності встановленого факту отримання ПАТ «УкрСиббанк», ліцензії та дозволу, останнє мало право на надання ОСОБА_1 кредиту в іноземній валюті, у розмірі 50000 доларів США.

Судом також не приймається до уваги твердження позивача про те, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки після його підписання підвищився курс іноземної валюти по відношенню до національної валюти, що призвело до збільшення суми боргу та, як наслідок погіршення її фінансового становища.

Дане твердження не може бути прийняте судом до уваги за наступних мотивів.

Позивачем у судовому засіданні не доведено, що вона як сторона договору, в момент його укладення була впевнена у тому що така зміна обставин як підвищення курсу долара США по відношенню до гривні не настане.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вона не уклала б договір або уклали б його на інших умовах.

З матеріалів договору про надання споживчого кредиту № 11297369001 від 12 лютого 2008 року, зазначена ОСОБА_1 обставина, як істотна, не визначена, тобто при укладенні кредитного договору його сторони не визначали таку обставину (підвищення курсу долара США по відношенню до гривні), істотною.

В конкретному випадку, ОСОБА_1 не надано суду доказів про наявність одночасно чотирьох умов передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, що слугували б підставою для розірвання кредитного договору.

В даному випадку, надаючи оцінку доводам позивача за зустрічним позовом, суд вважає, що позивач перед укладенням договору кредиту оцінював можливі валютні ризики і мав можливість та був зобов'язаний передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів іноземних валют з часу введення в обіг національної валюти та її девальвації.

Крім того, суд бере до уваги наявність у позивача можливості отримання кредиту в національній валюті.

Суд розцінює таку поведінку позивача за зустрічним позовом в момент укладення договору, як таку, що ОСОБА_1 на момент підписання кредитного договору вважала, що їй буде вигідно отримати кредит саме у іноземній валюті - доларах США, що остання і зробила, тобто суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що під час укладення договору волевиявлення ОСОБА_1 було вільним і відповідало її внутрішній волі.

Суд також не бере до уваги посилання ОСОБА_1, щодо обставини не роз'яснення їй, як споживачу про умови укладення оспорюваного договору про надання споживчого кредиту, його умови, існуючі форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між її зобов'язаннями.

Не беручи до уваги таке твердження, суд враховує, з умов п. 7.13 договору про надання споживчого кредиту № 11297369001 від 12 лютого 2008 року вбачається, що позивач ознайомлена з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та отримала від Банку інформацію згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд не бере до уваги посилання позивача та її представника, що їй, як споживачу послуги не було надано усієї необхідної інформації, оскільки це спростовується наявністю її особистого підпису в оспорюваному договорі.

Беручи до уваги вищенаведені мотиви та проаналізувавши доводи сторін, суд у сукупності з дослідженими доказами дійшов висновку про безпідставність вимог позивача з посиланням на норми статей 215, 227 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11297369001 від 12 лютого 2008 року, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про визнання договору іпотеки № 76995 від 12 січня 2008 року, оскільки основне зобов'язання (кредитний договір) не визнаний судом недійсним, а тому у суду немає правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України і така обставина не спричиняє недійсності правочину, щодо його забезпечення, у зв'язку з чим договір іпотеки не може бути визнаний судом недійсним, а відповідно і вимоги про односторонню реституцію у спосіб зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» повернути ОСОБА_1 сплачені по договору кредиту суму відсотків, пені, штрафних санкцій та комісії задоволенню не підлягають також.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» та зустрічних вимог ОСОБА_1

Розподіл судових витрат між сторонами вирішити в за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними з моменту укладення договорів кредиту, іпотеки - відмовити.

Судовий збір у розмірі 229(двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок компенсувати за рахунок держави Україна у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя А.Новак