Рішення № 37042482, 05.02.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2014 р.Справа № 924/1623/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про стягнення 2 522,13 грн., з яких 2 097,61 грн. заборгованість за послуги теплопостачання, 84,77 грн. 3% річних та 339,75 грн. пені

За участю представників сторін:

від позивача: Прокопова Т.В. - за довіреністю № 13/02 від 03.01.2014 р.;

від відповідача: не прибув.

В судовому засіданні 05.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 3 522,13 грн., з яких 3 097,61 грн. заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.01.2013 р. по 01.12.2013 р., 84,77 грн. 3% річних та 339,75 грн. пені. за невиконання відповідачем зобов'язання по договору на постачання теплової енергії від 30.09.2010р. №2548/840.

Ухвалою суду від 05.02.2014р. провадження по справі №924/1623/13 було припинено згідно п.п. 1-1 ст.80 ГПК України в частині стягнення 1 000,00 грн. основного боргу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до договору №2548/840 відповідач повинен був здійснювати розрахунки із позивачем за спожиту теплову енергію щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно отриманих рахунків. Вказує, що відповідачу щомісячно направлялись рахунки на оплату, проте відповідач невчасно оплачував заборгованість, внаслідок чого утворився борг в сумі 3 097,61 грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 ЦК України відповідачу за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано 84,77 грн. 3% річних.

Згідно ст.ст.231, 232 Господарського кодексу України та п.11 вищезазначеного договору відповідачу було нараховано пеню у розмірі 68,04 грн. Відповідні розрахунки суми пені та 3% річних додані до матеріалів справи.

Представник позивача в засідання суду 05.02.2014р. прибув, позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 2 097,61 грн. основного боргу, 84,77 грн. 3% річних та 339,75 грн. пені підтримав. Просить про задоволення позову із вищевикладених підстав.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 05.02.2014р. не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про розгляд справи повідомлявся із направлення ухвал від 18.12.2013р., від 15.01.2014р. згідно реєстру поштових відправлень від 19.12.2013р. №05-24/2658, від 16.01.2014р. №05-24/388. При цьому, ухвала про порушення провадження по справі від 18.12.2013р. була повернута суду 04.01.2014р. із відміткою „за закінченням терміну зберігання".

Судом звертається увага на те, що відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Міське комунальне підприємство „Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами із ЄДРПОУ від 06.11.12р. №407034, від 18.02.2013р. №411366.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Хмельницький значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до Спец витягу із ЄДР від 03.02.2014р. №18075547.

30.09.2010р. між Міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго" (виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір про надання послуг з теплопостачання №2548/840, за умовами якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги із централізованого опалення та підігріву води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором (п. 1 договору).

Згідно п.7 п.п.7.1, 7.2 договору передбачено, що розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюються споживачем наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 поточного (розрахункового) місяця;

- остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання виконавець проводить перерахунок розміру плати згідно діючого законодавства. (п.11, 12 договору).

Згідно поданого в матеріали справи розрахунку боргу, відповідачу за період з 01.01.2013р. по 01.12.2013р. надавались послуги за теплопостачання станом на 01.12.2013р. на суму 3 097,61 грн., що підтверджується виставленими рахунками на оплату №№840 від 03.01.2013р., від 04.02.2013р., від 04.03.2013р., від 15.04.2013р., від 16.10.2013р., від 04.11.2013р., довідкою про стан заборгованості станом на 01.12.2013р.

Оскільки відповідач не сплатив борг в добровільному порядку, позивач звернувся із позовом про стягнення із відповідача 3 097,61 грн. основного боргу за послуги з теплопостачання, 84,77 грн. 3% річних та 339,75 грн. пені згідно поданих розрахунків.

В ході вирішення справи 05.02.2014р. судом винесено ухвалу від 05.02.2014р. про припинення провадження по даній справі в частині стягнення 1 000,00 грн. основного боргу згідно п.п.1-1 ст.80 ГПК України.

В решті позовних вимог про стягнення із відповідача 2 097,61 грн. основного боргу, 84,77 грн. 3% річних та 339,75 грн. пені позивач позов підтримав.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується таке:

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про надання послуг з теплопостачання від 30.09.2010р. №2548/840, який за правовою природою віднесено до договорів постачання енергоносіїв.

Відповідно ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Аналогічні положення містить ст.275 ГК України.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.19 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг з теплопостачання не виконав, утворивши заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 2 097,61 грн. (із врахуванням часткового погашення 1 000,00 грн. боргу згідно довідки від 03.01.2014р.) Тому, позовні вимоги про стягнення із відповідача 2 097,61 грн. основного боргу суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 84,77 грн. за період з 10.02.2013р. по 01.12.2013р. згідно поданого розрахунку. Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних судом встановлено, що останні нараховано в межах можливого розміру, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 339,75 грн. пені, нарахованої згідно поданого розрахунку.

Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст.546, 548, Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 11 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно, із врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нараховано відповідачу 339,75 грн. пені по кожному періоду прострочення.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказів, які б спростовували позовні вимоги, суду не подано, доводи позивача не спростовано.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 33, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов Міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про стягнення 2 522,13 грн., з яких 2 097,61 грн. заборгованість за послуги з теплопостачання, 84,77 грн. 3% річних та 339,75 грн. пені задовольнити.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, (код ЄДРПОУ 03356571) 2097,61 грн. (дві тисячі дев'яносто сім гривень 61 коп.) заборгованість за послуги з теплопостачання, 84,77 грн. (вісімдесят чотири гривні 77 коп.) 3% річних, 339,75 грн. (триста тридцять дев`ять гривень 75 коп.) пені та 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 07.02.2014р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу - 29009, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, згідно заяви

3 - відповідачу - АДРЕСА_1, рекоменд. кореспонд.