Рішення № 37042059, 22.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21509/13 22.01.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів»

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 87 993,79 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В., за довіреністю

від відповідача: Оніщенко Ю.О., за довіреністю, Пінчук Н.-С.М., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - позивач) до Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 87 993,79 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/21509/13, розгляд справи призначено на 11.12.2013 р.

03.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про повернення позовної заяви без розгляду.

09.12.2013 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позов.

У судове засідання 11.12.2013 р. представник позивача з'явився, надав суду документи для доручення до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 11.12.2013 р. з'явився, надав суду доповнення до відзиву.

У судовому засіданні 11.12.2013 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 25.12.2013 р.

12.12.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані письмові пояснення.

20.12.2013 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

25.12.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 25.12.2012 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/21509/13 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013 р. справа № 910/21509/13 була прийнята до провадження суддею Гавриловською І.О. та призначена до розгляду на 22.01.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 13.01.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/21509/13 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. справу № 910/21509/13 було прийнято суддею Нечаєм О.В. до свого провадження, розгляд справи призначено на 22.01.2014 р.

У судове засідання 22.01.2014 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 22.01.2014 р. з'явились, надали суду документи для долучення до матеріалів справи, надали свої пояснення по суті спору, просили суд в разі задоволення позовних вимог розстрочити виконання судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - учасник, позивач) та Державною науковою установою «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 8684001 (далі - Договір), відповідно до якого учасник зобов'язується надати замовнику послугу, зазначену в п. 1.2. Договору, а замовник - прийняти та оплатити таку послугу в порядку і строки згідно з цим Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору розрахунки проводяться виключно у грошовій формі. Розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару або після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітній період згідно з Додатком 4.

Згідно до п. 4.3. Договору до рахунка учасником додаються:

- облікові картки за звітній період;

- акти приймання-передавання товарної продукції за звітній період;

- акти звіряння розрахунків на звітну дату.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині оплати за спожиту теплову енергію.

На підтвердження заборгованості відповідача в розмірі 85 531,88 грн. позивачем надані суду облікові картки (табуляграми), відповідно до яких відповідач мав оплатити фактично поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме облікові картки (табуляграми) за спірний період та встановлено, що у відповідача перед позивачем існує прострочена заборгованість по оплаті спожитої відповідачем теплової енергії відповідно до Договору в розмірі 85 531,88 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування тверджень позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлену теплову енергію.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за фактично поставлену теплову енергію у гарячій воді за Договором в розмірі 85 531,88 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 2 051,09 грн. та 3% річних в розмірі 410,81 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання своїх зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти учасник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем до стягнення розміру пені та встановлено, що позивачем було вірно розраховано зазначений показник.

З огляду на вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2 051,09 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3 % річних та встановлено, що позивачем було вірно розраховано зазначений показник.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 410,81 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію з урахуванням пені та 3 % річних в загальному розмірі 87 993,79 грн. підлягають задоволенню.

Відповідач у своєму письмовому відзиві на позов та доповненнях до відзиву фактично визнає свою заборгованість перед позивачем по оплаті спожитої теплової енергії, проте зазначає, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується виключно коштами з Державного бюджету України, а тому станом на поточну дату у відповідача відсутня фінансова спроможність погасити існуючу заборгованість перед позивачем у зв'язку з його недофінансуванням з боку держави.

У зв'язку з вищезазначеними обставинами, відповідач просить суд, в разі задоволення позову, розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на 1 календарний рік.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року N 9 (далі - Постанова) розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач в якості доказу скрутного матеріального стану надав суду кошторис на 2013 рік, план використання бюджетних коштів на 2013 рік, план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2013 рік та Звіт з праці за січень-червень 2013 р.

Дослідивши вищезазначені докази, суд дійшов висновку про необхідність розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва на 6 місяців, починаючи з лютого 2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» (03190, м. Київ, пров. Бабушкіна, будинок 3; ідентифікаційний код: 00334793) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 85 531 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 88 коп., 3 % річних в розмірі 410 (чотириста десять) грн. 81 грн., пеню в розмірі 2 051 (дві тисячі п'ятдесят одна) грн. 09 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 759 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 88 коп.

3. Розстрочити виконання рішення строком на 6 календарних місяців наступним чином:

№МісяцьРікСума1Лютий201414 958,97 грн.2Березень201414 958,94 грн.3Квітень201414 958,94 грн.4Травень201414 958,94 грн.5Червень201414 958,94 грн.6Липень201414 958,94 грн.

Повне рішення складено 27.01.2014 р.

Суддя О.В. Нечай