Рішення № 37041628, 03.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2014 р.

Справа № 916/3353/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ РЕСУРС";

до відповідача: Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙ-ТРАНЗІТ";

про стягнення 17 935,63 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ РЕСУРС" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙ-ТРАНЗІТ", в якій просить стягнути з відповідача 17 835,82 грн., з яких 17 600,02 грн. суми основного боргу, 235,80 грн. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем товару, поставленого йому згідно видаткової накладної № 998 від 28.05.2013 року на суму 17 600,02 грн. В результаті чого, позивач, в подальшому, скористався своїм правом та нарахував відповідачу 3 % річних у розмірі 235,80 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2013р. було порушено провадження у справі №916/3353/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2014 року.

30.12.2013 року за вх. № 39985/13 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (збільшення їх розміру) (а.с.18-19), згідно якої останній просить стягнути з відповідача на користь позивача 17 935,63 грн., з яких 17 600,02 сума основного боргу; 335,61 грн. 3 % річних, а також судові витрати, у тому числі 51,22 грн. поштових витрат та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 15.01.2014 року, у зв’язку із нез’явленням у судове засідання представників сторін, від яких не надходили клопотання про розгляд справи за їх відсутності і які повідомлялися належним чином про час, дату та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення (а.с.16-17), невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, а також надходженням від позивача заяви про уточнення позовних вимог, розгляд справи було відкладено на 03.02.2014 року.

03.02.2014 року у судове засідання представники сторін не з’явилися. Про час, дату та місце судового засідання повідомлялися належним чином, шляхом надсилання на їх адреси ухвали про відкладення розгляду справи від 15.01.2014 року. При цьому, відповідач - Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙ-ТРАНЗІТ" відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги отримання сторонами ухвали про порушення провадження у справі (а.с.16,17), суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, чинним законодавством обов’язкова письмова форма договору поставки не передбачена.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2013 року позивач, на підставі замовлення відповідача №1084 від 28.05.2013 року, поставив відповідачу товар (автошину 385/65 R22.5 160К/158L ТL ECOTONN + Fulda) з урахуванням ПДВ на суму 17 600,02 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №998 від 28.05.2013 року (а.с.6,20) та податковою накладною від 28.05.2013 року (а.с.8,22).

Таким чином, оцінюючи характер відносин між сторонами та факт поставки товару за накладною, суд доходить висновку, що дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов’язків.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковою накладною, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

28.05.2013 року представник відповідача, на підставі відповідної довіреності (а.с.7) отримав товар, що підтверджується відповідною відміткою у накладній (а.с.6,20), однак, у встановлений строк відповідач не здійснив оплату за поставлений товар.

З метою досудового врегулювання спору 09.09.2013р. за вих. № 14 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (а.с.12) з вимогою щодо погашення заборгованості за отриманий товар у розмірі 17 600,02 грн.

При цьому, вказаним документом, позивач поставив до відома відповідача, що у разі несплати ним заборгованості, він змушений буде звернутися до суду з позовом про стягнення вищезазначеної заборгованості у примусовому порядку, а також пені, 3 % річних, поштових, адвокатських витрат та витрат по сплаті судового збору. В якості доказу відправлення претензії на адресу відповідача, позивачем додано поштову квитанцію № 4498 від 09.09.2013 року. (а.с.12).

Однак, вказана претензія залишена СП у формі ТОВ «Дунай-Транзіт» без відповіді та задоволення.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідачем, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з СП у формі ТОВ «Дунай-Транзіт» суми основного боргу у розмірі 17 600,02 грн. цілком обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 335,61 грн. суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних (а.с.19), суд вважає його обґрунтованим, а вимоги щодо його стягнення такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді поштових витрат у сумі 51,22 грн. та витрат по сплаті судового збору, суд вказує наступне.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Разом з тим, суд зазначає, що поштові витрати, про відшкодування яких заявлено позивачем, не є такими, що пов’язані із розглядом справи, натомість їх понесення є обов’язковою передумовою для прийняття позовної заяви судом.

За таких обставин, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача, а підстави для покладення на останнього поштових витрат у сумі 51,22 грн. відсутні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Транзіт» (65026, Одеська область, м. Одеса, узвіз Деволанівський, буд. 7, код ЄДРПОУ: 22450821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ РЕСУРС" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4-Б, код ЄДРПОУ: 37228114) суму боргу у розмірі 17 600 /сімнадцять тисяч шістсот/ грн. 02 коп., 335/триста тридцять п’ять/ грн. 61 коп. 3% річних та 1 720 /одна тисяча сімсот двадцять/ грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.02.2014р.

Суддя Щавинська Ю.М.