Постанова № 37040839, 14.01.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 123/8765/13-а

14.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кучерука О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Тонкоголосюк О.В. ) від 10.09.13 у справі № 123/8765/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя (бул. Франко, 25,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

про визнання дій неправомірним та зобов`язання до вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 10.09.2013 у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя про визнання дій неправомірним та зобов'язання до вчинення певних дій - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 10.09.2013, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 14.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка є застрахованою особою, на неї розповсюджуються дія Закону України від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Позивачу була призначена і виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі Закон № 2240-ІІІ), Законом України від 21.11.1992 №2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі Закон № 2811-ХІІ), Законом України "Про державний бюджет на 2013 рік".

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 43 Закону № 2240-ІІІ,, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно Закону № 2240-ІІІ, застрахована особа - це найманий працівник, або інша особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Отже позивач у зв'язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на час вирішення спірного питання набула статус особи, яка тимчасово втратила працездатність.

Призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям дітьми".

До 01 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом №107- VІ, правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Закону №2240- ІІІ, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції, яка діяла до 01.01.2008, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до положень статті 43 Закону України № 2240- ІІІ, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 2240-ІІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2008, передбачено, що розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.

Пунктами 23, 25 розділу II Закону № 107- VІ були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-ІІІ. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-ІІІ було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107- VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-ІІІ.

Пунктом 2 розділу III Закону № 101-41 було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-ІІІ, а з січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет на 2013 рік" визначено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 1108 гривень, з 1 грудня - 117 6 гривень.

Відповідачем призначена позивачу та виплачена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років відповідно до положень статті 15 Закону № 2811-ХІІ (у редакції Закону № 107-VІ) та пункту 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Позивач є застрахованою особою та правовідносини між сторонами виникли у березня 2013 року, на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-ІІІ), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, та позовні вимоги частковому задоволенню, а саме зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року, а дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги в іншому розмірі, ніж встановлено статтею 43 Закону № 2240-ІІІ, слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу допомоги виходячи з розміру, встановленого цим законом з урахуванням раніше виплачених сум.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 25.12.2012 (справа № 21-410а12) та від 09.07.2013 (справа № 21-188а13).

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При цьому, відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 10.09.13 по справі № 123/8765/13-а скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. Позовні вимоги задовольнити частково.

5. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя щодо виплати позивачу допомоги в іншому розмірі, ніж встановлено статтею 43 Закону № 2240-ІІІ.

6. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року.

7. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта