Рішення № 37039600, 05.02.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 лютого 2014 р. Справа № 903/25/14

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Процик Валентина Іванівна - (дов. № 77 від 18.11.2013 р.)

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства "Айслаг" до товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Волинь" про стягнення 174 331,26 грн.,

В судовому засіданні 05.02.2014 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Айслаг" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Волинь" про стягнення 174 331,26 грн.

Позов мотивує тим, що 28.02.2013 р. між сторонами було укладено договір поставки №79.

За умовами даного договору позивач поставив та передав відповідачу нафтопродукти на суму 69 179,18 грн., що підтверджується накладною на відвантаження палива №003100 від 04.09.2013 р. та довіреністю на отримання товару №008843 від 04.09.2013 р.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань згідно договору щодо оплати товару, тому відповідно до умов договору відповідачу було нараховано 105 152, 08 за користування товарним кредитом.

Всього просить суд стягнути із відповідача 174 331,26 грн.

Ухвалою господарського суду від 11.01.2014 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі, призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі. На виконання вимог ухвали подала документи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвала суду надсилалась на адресу, вказану в позовній заяві.

22.01.2014 р. ухвалою суду було відкладено розгляд справи.

05.02.2014 р. представник позивача позов підтримала. На виконання вимог ухвали подала документи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 27). Про причини неявки суд не повідомив.

Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Отже, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю відповідача, за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки № 79 від 28.02.2013 р.

Відповідно до договору постачальник зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти, в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно п.1.2. документ на товар, які повинен постачальник повинен передати покупцю: накладні на відвантаження товару. Сторони домовились, що накладна на відвантаження товару є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємною частиною до даного договору.

Як вбачається із матеріалів справи 04.09.2013 р. позивач передав відповідачу товар на суму 69 179,18 грн., що підтверджується накладною на відвантаження палива № 003100 від 04.09.2013 р. (а.с.11) та довіреністю на отримання товару №008843 від 04.09.2013 р. (а.с.12).

Отже, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 69 179,18 грн.

Згідно п.5.1. договору покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

Відповідач порушивши, покладені на нього зобов'язання відповідно до договору не сплатив вартість отриманого товару, що спричинило виникнення заборгованості в сумі 69 179,18 грн. грн. Дана сума підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення із відповідача в повному обсязі.

Що стосується заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом, варто зазначити наступне.

Згідно розрахунків позивача розмір заборгованості по оплаті відсотків за товарний кредит становить 105 152, 08 грн.

Розрахунок оплати за товарним кредитом позивачем здійснювався відповідно до умов п.5.2. договору, в якому зазначається, що у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в.5.1 даного договору, постачальник має право рахувати, а покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів календарних днів починаючи з дня відвантаження товару з нарахуванням покупцю 2% за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п.5.3. даного договору. Під наданням покупцем згоди на на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного кредиту.

Згідно п.5.3. покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження вказаній в накладній, а відсотки за його користування протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника про оплату. Покупець має право погашення товарного кредиту і відсотків за його користування. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.

Відповідно до п.5.3. позивач нарахував відповідачу 105 152,08 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Вищевказані суми підтверджуються матеріалами справи і доданими розрахунками, підставні та підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору № 79 від 28.02.2013 р.

Стаття 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України визначають, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.

Таким чином, виходячи зі змісту вищевказаної норми закону, та матеріалів справи вбачається, що відповідач не тільки прострочив взяті на себе договірні зобов'язання за договором, а й не виконав їх належним чином, а відтак зобов'язання відповідача по сплаті ним боргу не є припиненим.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не належне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 174 331,26 грн. з них: 69 179,18 грн. заборгованості за поставлений товар, 105 152,08 грн. заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 486, 64 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 39, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 174, 193, 202, ч. 2 ст. 218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 599, 626, 627 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Волинь" (с. Сомин, Турійський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 33414960) на користь приватного підприємства "Айслаг" (м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) 174 331 (сто сімдесят чотири тисячі триста тридцять одна грн.) 26 коп. з них: 69 179,18 грн. заборгованості за поставлений товар, 105 152,08 грн. заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом та витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 3 486 (три тисячі чотириста вісімдесят шість грн.) 64 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено

та підписано 07.02.14 р.

Суддя І. О. Гарбар