Рішення № 37039597, 04.02.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 лютого 2014 р.

Справа № 902/1686/13

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна,1; поштова адреса: вул. Ак. Заболотного, 158, м. Київ, 04143)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" (23007, Вінницька обл., Барський р-н, селище Бар, вул. Кармелюка,1)

про стягнення заборгованості 23 579,22 грн. згідно договору поставки №ПТ8П/ЧФВ

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Калініченко Андрій Ігорович;

відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" про стягнення заборгованості 23 579,22 грн. згідно договору поставки №ПТ8П/ЧФВ.

Ухвалою суду від 17.12.2013 року порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 14.01.2014 року.

В судове засідання 14.01.2014 року прибув представник позивача.

Представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи.

В судовому засіданні представник позивача повідомив суд про сплату відповідачем суми основного боргу, проте доказів не подав.

Ухвалою суду від 14.01.2013 року розгляд справи було відкладено на 04.02.2014 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання 04.02.2014 року з'явився представник позивача, який підтримав позов в сумі пені в розмірі 704,35 грн. та в сумі 30 % річних в розмірі 1608,11 грн. В сумі основного боргу позивач просив припинити провадження у справі, оскільки позивач суму основного боргу сплатив, що стверджується платіжним дорученням № 17 від 27.12.2013 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Дана заява прийнята судом відповідно до ст. 22 ГПК України, як така, що не суперечить чинному законодавству та долучена до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 14.01.2014 року, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.01.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № ПТ8П/ЧФВ.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник відповідно до умов цього договору зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних( товарно-транспортних або товарних), що виписується на кожну партію товару.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів Постачальника та вказується в накладних на кожну партії товару і містить у собі податок на додану вартість.

Відповідно до п.2.3. договору, строки оплати товару визначаються за кожним асортиментом товару й зазначаються в додатк№1 до договору.

Відповідно до п. 1 та п.5 Додатку № 1 від 30.01.2013 року до договору, оплата за товар під ТМ «Наша Ряба» охол. проводиться протягом 7-ми банківських днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 4.3. договору датою поставки товару вважається дата підписання відповідної товарно - транспортної накладної.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 87 731,98 грн., що підтверджується товарно - транспортною накладною № КА 100020443 від 22.08.2013 року та актом прийму-передачі продукції , копії яких наявні в матеріалах справи ( а.с.27-28).

Відповідач прийняв товар без претензій та зауважень.

Відповідно до умов договору відповідач повинен був сплатити за товар в період з 23.08.2013 року по 03.09.2013 року.

Натомість відповідачем 20.09.2013 року була проведена зустріч щодо погашення заборгованості на товар у сумі 81 731,98 грн., що підтверджується протоколом зустрічі, копія наявна в матеріалах справи.

Станом на день подання позову до суду відповідач частково здійснив розрахунки за поставлений товар, що стверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи, неоплаченим залишився борг в сумі 21 266,76 грн.

Після подання позову до суду відповідач сплатив борг в розмірі 21 266,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 27.12.2013 року.

Разом з тим, внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань відповідачу було нараховано 704,35 грн. пені та 1608,11 грн. 30 % річних.

Суд задовольняючи частково позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору № ПТ8П/ЧФВ від 30.01.2013 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.

Остаточні розрахунки за поставлений товар були здійснені відповідачем після подання позову до суду, що стверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Тому, провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 21 266,76 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку із сплатою останньої, що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 27.12.2013 року.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 704,35 грн. пені та 1608,11 грн. 30 % річних.

Разом з тим, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.8.3. договору за прострочення оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також несе відповідальність встановлену в ст. 625 ЦК України в розмірі 30 % річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Суд, перевіривши нарахування пені та 30 % річних приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

З відповідача слід стягнути 704,35 грн. пені та 1608,11 грн. 30 % річних. Позов в частині стягнення 21 266,76 грн. підлягає припиненню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Припинити позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 21 266,76 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" (23007, Вінницька обл., Барський р-н, селище Бар, вул. Кармелюка,1, код ЄДРПОУ 34918546) на користь публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна,1; поштова адреса: вул. Ак. Заболотного, 158, м. Київ, 04143, код ЄДРПОУ 25412361) 704,35 грн. пені та 1608,11 грн. 30 % річних, 1720,50 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 лютого 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (23007, Вінницька обл., Барський р-н, селище Бар, вул. Кармелюка,1)