Постанова № 37038548, 30.01.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року 17 год. 05 хв. Справа № 808/9651/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін :

від позивача: Польнікова Н.В.;

від відповідача: Гавриленко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000392520 від 12.08.2013

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000392520 від 12.08.2013.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях та суперечать вимогам чинного законодавства. Вказує, що порушення, вчинені на думку податкового органу контрагентом позивача, використовуються в якості підстави звинувачення саме позивача в недотриманні ним вимог податкового законодавства. Покладення відповідальності за дії контрагента на позивача свідчить про запровадження податковим органом колективної відповідальності за порушення податкового законодавства, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України. Стверджує, що фактично податковий орган заперечує право платника податку, визначене п.198.2 Податкового кодексу України, сформувати податковий кредит за датою здійснення першої з подій, зокрема за датою списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, яке підтверджено податковою накладною. Так, податковий орган право на формування податкового кредиту пов'язує, як вказує позивач, виключно з фактом передання придбаного товару, а не з фактом сплати податку на додану вартість, що відбулось в зв'язку з придбанням товарів, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, як про це зазначено у пункті 198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що його контрагент - ПрАТ «НВП Інтертек», на момент вчинення господарських операцій з позивачем, мав не анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість та був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі. Зазначає, що облік операцій з ПрАТ «НВП Інтертек» здійснювався товариством на підставі первинних документів, що підтверджують придбання товарів, сплату на користь контрагента коштів та отриманих податкових накладних. З огляду на це висновок про відсутність правових наслідків укладених позивачем угод з ПрАТ «НВП Інтертек» та відсутність фактичного виконання поставок, вважає документально не підтвердженим і таким, який суперечить фактичним обставинам справи, що засвідчують поставку товару ПрАТ «НВП Інтертек» на користь позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування письмового заперечення зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що AT «Мотор Січ» мало взаємовідносини з ПрАТ «НВП Інтертек», по якому встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок товарів, а саме: правочини укладені з ПрАТ «НВП Інтертек» спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування, та не мають під собою розумної, економічно обґрунтованої, необхідної і достатньо ділової (господарської) мети. При цьому запобігання ухиленню від сплати податків, одержана податкова вигода не визначається діловою метою правочину. Дії вчинені сторонами не обумовлені розумним змістом, що направлений на отримання доходу, вважається, що такі дії були направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань. При цьому обов'язок доказування іншого покладається на учасників правочину.

При здійснені господарської діяльності основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності, як приклад - шляхом відшкодування ПДВ. Отже, відповідач зазначає, що на порушення п. 198.3, п. 198.6 cm. 198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) підприємством-позивачем завищено суму податкового кредиту за квітень 2013 року по ПрАТ «HBП Інтертек» суму ПДВ - 118 733,00 грн. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 30.01.2014, відповідно до ст. 160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відділом податкового супроводження підприємств машинобудівної галузі СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання АТ «Мотор Січ» вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ПрАТ «НВП Інтертек» за березень-квітень 2013 року, за результатами якої складено акт від 25.07.2013 № 40/25-20/14307794.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.3 абз. «а», п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту податкових накладних по операціях з зазначеним контрагентом, який на думку представників податкового органу має ознаки «податкової ями», що свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди підприємствам - вигодонабувачам, в тому числі АТ «Мотор Січ» з метою штучного формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ.

На підставі акту перевірки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 № 0000392520, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 118 733 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 59 366, 50 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням АТ «Мотор Січ» здійснило процедуру адміністративного оскарження, за наслідками якої рішенням Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 15938/6/99-99-10-0115 було залишене без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу АТ «Мотор Січ» без - задоволення.

З вимогою визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 12.08.2013 № 0000392520 АТ «Мотор Січ» звернулось до суду.

Дослідивши законодавчі приписи щодо особливостей формування податкового кредиту, суд прийшов до наступних висновків.

Правила формування податкового кредиту закріплені статтею 198 Податкового кодексу України, пунктами якої визначено наступне:

Пунктом 198.1. передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, Податковий кодекс України в п. 198.2 ст. 198 закріплено, що дата виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту обумовлено однією з двох подій, що сталася раніше: або подією списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або подією отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. При цьому, відповідно вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними. Таким чином, формування платником податку податкового кредиту буде визнано правомірним в тому випадку, коли і подія списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг і подія отримання платником податку товарів/послуг, будуть підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що між АТ «Мотор Січ» і ПрАТ «НВП Інтертек» був укладений договір на поставку продукції №032ЛС/11 від 26.11.2012 та договір купівлі - продажу №07.ЛС/04 від 07.04.2012.

Пунктом 2.1 договору купівлі - продажу №07.ЛС/04 від 07.04.2012 передбачено, що порядок оплати кожної партії товару обумовлюється у відповідній специфікації.

Специфікацією №16, викладеній в додатку № 16 від 20.11.2012 до договору купівлі - продажу №07.ЛС/04 від 07.04.2012 сторони узгодили термін передачі товару у строк 12 тижнів з моменту здійснення покупцем передплати.

Пунктом 2.4 договору на поставку продукції №032ЛС/11 від 26.11.2012 сторони узгодили, що вартість продукції так само визначається ними у відповідних специфікаціях до договору.

Специфікацією №1, викладеній в додатку № 1 від 26.11.2012 до Договору №032ЛС/11 від 26.11.2012, сторони узгодили термін передачі товару у строк 70 календарних днів з моменту здійснення покупцем передплати.

Згідно досліджених платіжних доручень судом встановлено, що АТ «Мотор Січ» на користь ПрАТ «НВП Інтертек» було перераховано в березні, квітні 2013 року на виконання положень, закріплених специфікаціями №1 і №16 до договорів, безготівковими грошовими коштами попередню оплату разом із сумою ПДВ в розмірі 118 733 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ «НВП Інтертек» в зв'язку з отриманою попередньою оплатою, були виписані податкові накладні, які АТ «Мотор Січ» були включені до складу податкового кредиту квітня 2013 року.

Отже, в зв'язку з тим, що подія списання позивачем коштів з банківського рахунку в оплату товарів на користь ПрАТ «НВП Інтертек» відбулася, а зазначений контрагент позивача в зв'язку з такою подією виписав і надав позивачу податкові накладні, то суд погоджується з тим, що відповідно до вимог п. 198.2 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит квітня 2013 року.

Судом не приймається до уваги вказівка відповідача про те, що формування позивачем податкового кредиту відбулось в порушення вимог пункту 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки визначальним для формування податкового кредиту, згідно такої норми є не факт придбання товару/послуг, а факт сплати податку на додану вартість, з врахуванням того, що така сплата повинна відбуватись в зв'язку з приданням товару/послуг, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Платіжними дорученнями, наданими до матеріалів справи, підтверджується факт сплати позивачем податку на додану вартість в складі попередньої оплати за придбання товару, призначеного для атестації (калібрування, наладки тощо) бортового устаткування гелікоптерів виробництва АТ «Мотор Січ». Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що попередня оплата разом з податком на додану вартість була сплачена в зв'язку з придбанням позивачем зазначеного товару, що посвідчується договорами купівлі-продажу (поставки) товару, зміст яких досліджено в ході судового розгляду справи. Укладення позивачем угод з ПрАТ «НВП Інтертек» та перерахування на його користь попередньої оплати здійснено з метою використання товарів, що придбаваються, в подальшому в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності АТ «Мотор Січ», який, згідно з видами своєї діяльності, є виробником гелікоптерів.

Інших додаткових умов і обмежень щодо можливості формування платником податку податкового кредиту Податкового кодексу України не передбачає, а тому посилання відповідача на несвоєчасність виконання ПрАТ «НВП Інтертек» зобов'язань з поставки товару на користь позивача, не може свідчити про протиправність формування останнім податкового кредиту.

Суд вважає, що вказане змушує зробити висновок про те, що позивачем при вчиненні господарських операцій з ПрАТ «НВП Інтертек» були дотримані всі вимоги Податкового кодексу України, в тому числі вимоги пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198.

Що стосується висновків податкового органу про відсутність реальних правових наслідків вчинення господарських операцій між АТ «Мотор Січ» і ПрАТ «НВП Інтертек», зокрема відсутності поставки товару, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що надані позивачем документи, якими оформлені господарські операції з ПрАТ «НВП Інтертек», в повному обсязі підтверджують реальність вчинення господарських операцій, виконання яких передбачено зазначеними вище договорами і додатками до них, зокрема оплата товару, поставка товару, отримання товару.

В матеріалах справи містяться платіжні документи, які підтверджують перерахування на користь постачальника позивача - ПрАТ «НВП Інтертек», грошових коштів та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобіганню та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» суд робить висновок про те, що операції господарюючих суб'єктів з перерахування саме безготівкових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача і контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Фактична поставка товару ПрАТ «НВП Інтертек» на користь АТ «Мртор січ» і отримання такого товару позивачем підтверджується дослідженими в ході розгляду справи: податковими накладними (№6 від 27.03.2013, №6 від 08.04.2013, №4 від 05.04.2013, №1 від 02.04.2013, №3 від 04.04.2013, №2 від 03.04.2013, №7 від 29.03.2013); видатковими накладними (№38 від 06.08.2013, №34 від 16.07.2013, №33 від 16.07.2013, №32 від 09.07.2013). Окрім того, позивачем було отримано від ПрАТ «НВП Інтертек» і оприбутковано наступний товар за прибутковими ордерами №5000154347 від 09.08.2013 два перетворювачі тиску RPT350S за ціною 28 685 грн. кожний; №5000151741 від 26.07.2013 два перетворювачі тиску Е-РТХ5072 за ціною 4 335 грн. кожний і п'ятнадцять перетворювачів тиску Е-РТХ5072 за ціною 3 380 грн. кожний; №5000151742 від 26.07.2013 шість перетворювачів тиску Е-РТХ5072 за ціною 4 335 грн. кожний і двадцять три перетворювачі тиску Е-РТХ5072 за ціною 3 380 грн. кожний. Актом № 616 від 16.07.2013 підтверджено надходження обладнання до АТ «МОТОР СІЧ» від відправника - ПрАТ «НВП Інтертек», а саме КПА для перевірки і калі бровки анероїдно-манометричної групи приборів повітряного судна 505-D/AHT-ABS в комплекті, автоматизована система калібровки манометрів CalXP-2/700-BAR-SK в комплекті, Багатофункціональний калібратор електричних сигналів 880-FK/ADV в комплекті, портативний калібратор анероідно-манометричної групи приборів повітряного судна 610A-PSLT-BAT в комплекті. Журналом реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджується отримання спеціалістом позивача товарно-матеріальних цінностей від ПрАТ «НВП Інтертек» за довіреністю № 276.

Отже, анулювання 15.07.2013 свідоцтва платника ПДВ ПрАТ «НВП Інтертек» в зв'язку з відсутністю такого підприємства за місцезнаходженням, не є в даній справі належним і допустимим доказом відсутності поставки товару, оскільки обставини анулювання свідоцтва врегульовують інші суспільні відносини в державі. Більш того, факт поставки товару на склад позивача підтверджується вищезазначеними первинними документами, дослідженими в ході розгляду адміністративної справи.

Враховуючи первинно визначені договірні зобов'язання судом встановлено, що вказане обладнання надійшло від ПрАТ «НВП Інтертек» в адресу позивача з запізненням, оскільки останній день строку поставки товару, враховуючи приписи специфікацій №1 і №16 до договорів, припадав на 19.06. 2013. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що в ході виконання зобов'язання сторонами АТ «Мотор Січ» і ПрАТ «НВП Інтертек» фактично досягнуто згоди про перенесення строків поставки товару. Про вказане свідчать з одного боку листи ПрАТ «НВП Інтертек» № 018 від 03.06.2013 і № 071 від 01.07.2013, що містяться в матеріалах справи, а з іншого - прийняття позивачем товару, який надійшов з запізненням і відмова від застосування штрафних санкцій до ПрАТ «НВП Інтертек» за поставку товару з запізненням.

Таким чином, суд зазначає, що оглянуті первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В матеріалах справи містяться платіжні документи, які підтверджують перерахування на користь контрагента позивача - ПрАТ «НВП Інтертек», грошових коштів та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобіганню та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» суд робить висновок про те, що операції господарюючих суб'єктів з перерахування саме безготівкових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача і контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

За таких обставин, суд доходить висновку, що господарські операції, зафіксовані в досліджених судом первинних документах, призвели до змін майнового стану платника податків, що в наслідку підтверджує реальність вчинення таких господарських операцій. Такі первинні документи є дійсними як є і дійсними договори, укладені позивачем з ПрАТ «НВП Інтертек». Доказів протилежного, зокрема відповідних рішень судів про визнання недійсними договорів і документів, складених на їх виконання, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності між АТ «Мотор Січ» та ПрАТ «НВП Інтертек» пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності ПрАТ «НВП Інтертек», які безпосередньо до позивача жодного відношення не мають, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України, не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання ПрАТ «НВП Інтертек» своїх податкових зобов'язань зі сплати ним сум податку або неможливості проведення податковим органом перевірки його діяльності, або відсутності такого постачальника за місцем реєстрації або відсутності у нього зареєстрованих транспортних засобів, складських, виробничих приміщень тощо.

Аналізуючи положення статтей 54, 58, 76 та 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 985, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає в тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту в зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Відповідачем не доведена обізнаність позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нібито допущені з боку АТ «Мотор Січ» порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПрАТ «НВП Інтертек» спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки № 40/25-20/14307794 від 25.07.2013, в якому податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.3 абз. «а», п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000392520 від 12.08.2013, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів суд визнає протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи зазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000392520 від 12.08.2013.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» витрати на сплату судового збору у сумі 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький