Постанова № 37037765, 06.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р. Справа№ 927/1181/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

за участю представників:

від прокуратури: не з'явився,

від позивача: не з'явився,

від відповідача: представник - Маркович А.Ю. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А 4245

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2013 р.

у справі № 927/1181/13 (суддя Блохіна Ж.В.)

за позовом заступника Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області

до Військової частини А 4245

про стягнення 1 396,56 грн. збитків,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 р. заступник Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Військової частини А 4245 про стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області заподіяну навколишньому природному середовищу в сумі 1369,56 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2013 р. у справі №927/1181/13 позов задоволено повністю, стягнуто з військової частини А 4245 до спеціального фонду Державного бюджету України, до спеціального фонду обласного бюджету Чернігівської обласної ради та до спеціального фонду місцевого бюджету Прилуцької міськрайонної ради 1396,56 грн. шкоди, стягнуто з військової частини А 4245 до державного бюджету України 1 720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Військова частина А 4245 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним і прийнято з порушенням норм матеріального права без належної оцінки доказів.

Прокуратура та позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Прокуратура та позивач явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників прокуратури та позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2013 р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Верьовкою А.Я. у присутності заступника командира військової частини А4245 з матеріально-технічного забезпечення підполковника Полтавського М.В., юрисконсульта військової частини А 4245 капітана юстиції Марковича А.Ю., прокурора Чернігівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері центрального регіону України Дьоміна М. В. проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами військовою частиною А4245, за результатами якої складено акт №358/05 від 02.09.2013 року.

В ході проведеної перевірки встановлено, що на адміністративно-господарчій території військової частини А 4245 (землі Заїздської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області) в порушення вимог ст. 33 Закону України „Про відходи" біля котельні на ґрунті розміщені відходи від спалювання вугілля (шлак), що призвело до засмічення земельної ділянки.

Даний акт отримав командир військової частини А 4245 полковник Тітлов О.В. (із запереченнями).

Обстеження земельної ділянки проведено у зв'язку із засміченням її відходами від спалювання вугілля (шлаком). Площа засмічення становить 0,02116 га (0,0115+0,00966 га). Об'єм розміщення відходів становить 177,33 кв. м (172,5 кв. м + 4,83 кв. м). На земельну ділянку видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №370499 на підставі розпорядження Прилуцької РДА від 02.06.2005 року №150. Відповідно до акту прийняття-передачі основних засобів №46 від 12.04.2010 року зазначена земельна ділянка передана військовою частиною А 4245 Квартирно-експлуатаційному відділу м. Чернігова. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення: для обслуговування військового майна військової частини А 4245.

За результатами обстеження земельної ділянки встановлено наступне.

За межами населеного пункту на землях Заїздської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області на адміністративно-господарчій території військової частини А 4245 встановлено факт засмічення земельної ділянки відходами від спалювання вугілля (шлаком). Земельна ділянка, засмічена відходами від спалювання вугілля (шлаком), знаходиться на північному сході від котельні військової частини А 4245. Засмічена земельна ділянка складається з двох частин:

- площа першої частини засміченої земельної ділянки складає по 115 кв. м (5,75м х 20м), об'єм відходів складає по 172,5 кв. м (5,75 м х 20м х 1,5 м);

- площа другої частини засміченої земельної ділянки складає по 96,6 кв. м (7 м х 13,8 м), об'єм відходів складає по 4,83 кв. м (7 м х 13,8 м х 0,05 м).

Заміри засміченої земельної ділянки проведено за допомогою мірної стрічки Р50 УЗК ДСТУ 4179-2003, інв. 11 (дата повірки 1 кв. 2013р.), яка є власністю Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.

Відходи розміщені на ґрунті, що призвело до засмічення земельної ділянки і є порушенням ст. 35, 46 Закону України „Про охорону земель" та ст. 33 закону України „Про відходи".

Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Верьовкою А.Я. видано припис №358/05 від 02.09.2013р. командиру військової частини А 4245, яким приписано, зокрема:

- забезпечити ліквідацію несанкціонованих звалищ відходів (шлаку) на території військової частини А 4245;

- не допускати розміщення відходів у несанкціонованих місцях та не допускати засмічення земельних ділянок.

Припис до виконання прийняв командир військової частини А 4245 полковник Тітлов О.В., про що свідчить його підпис та печатка установи на зворотному боці припису.

Відповідачем на адресу позивача 06.09.2013 року направлено заперечення до акту перевірки, в яких відповідач зазначив, що він не погоджується з актом перевірки в частині засмічення земельної ділянки відходами від спалювання вугілля (шлаку) і посилається на те, що в ході перевірки не було досліджено наявність твердого покриття у зв'язку з великим об'ємом відходів. Проте під час переміщення та очищення даної ділянки від відходів представниками військової частини А 4245 було встановлено, що ділянка обладнана твердим, непроникаючим покриттям з залізобетонних плит.

Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Верьовкою А.Я. на підставі: „Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" (далі по тексту - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 року за N171 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 05.05.1998 року за N285/2725 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.2007 року); акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами військовою частиною А-4245 №358/05 від 02.09.2013 року; акту обстеження засміченої земельної ділянки №358/05 від 02.09.2013 року; листа Управління Держземагенства у Прилуцькому районі Чернігівської області №3499/02-10 від 30.08.2013 року; листа Управління Держземагенства у Прилуцькому районі Чернігівської області №3560/02-08 від 02.09.2013 року, складено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства на адміністративно-господарчій території військової частини А 4245 (землі Заїздської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області).

Так, згідно розрахунку загальна сума шкоди становить 1396,56 грн.

На день розгляду справи в суді сума збитків відповідачем не відшкодована.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" №1264 від 25.06.1991р. (далі - ЗУ №1264 від 25.06.91р.) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси які залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний час (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси (стаття 5 ЗУ №1264 від 25.06.91р.).

гідно п. 3.2. та п. 3.3 Методики, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.

Вимогами п.п.5.1.-5.9. п.5 вказаної Методики встановлено порядок визначення розмірів шкоди внаслідок засмічення земель.

Таким чином, розраховані збитки в сумі 1396,56 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до частини першої ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Згідно частин четвертої, п`ятої ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Частиною першою ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до п. „а" частини першої ст. 32, частини четвертої ст. 33 Закону України „Про відходи", з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється: вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Статтею 43 Закону України „Про відходи" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно положень ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності його вини або відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно п. 7 частини другої ст. 69 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України) передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

На момент прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі діяв Закон України „Про Державний бюджет України на 2013 рік". Статтею 11 цього Закону встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою ст. 29 Бюджетного кодексу України.

В свою чергу, у п. 7 частини третьої цієї статті встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Таким чином, вимоги прокурора про стягнення 1396,56 грн. шкоди, заподіяної державі, підтверджуються матеріалами справи та підлягали задоволенню відповідно до норм розподілу вказаних сум між бюджетами відповідно до положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2013 рік" та Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А 4245 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2013 року у справі № 927/1181/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/1181/13 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

С.А. Гончаров