Ухвала суду № 37037763, 27.01.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 111/3981/13-а

27.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Кучерука О.В. ,

Кукти М.В.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації АР Крим на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Казацький В.В. ) від 19.11.13 у справі № 111/3981/13-а

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації АР Крим (вул. Пушкіна, 22,Леніне,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98200)

до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим (вул. Пушкіна,69-а,Леніне,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98200)

про скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 27667106,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.13 у справі № 111/3981/13-а в задоволенні позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації АР Крим до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим про скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 27667106 - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 27.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку. Представник позивача Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації АР Крим надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.06.2011 року Керченським міським судом АРК видано виконавчий лист по справі № 2а-1493/09 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА провести за період з 20.07.2008 року по 06.10.2009 року перерахунок одержаної ОСОБА_3 передбаченої ст. 48 Закону України №796-ХІІ щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат і виплатити належну суму з урахуванням одержаної суми (а.с.34).

20.07.2011 року на підставі даного виконавчого документу головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ Міністерства юстиції України в АРК було відкрито виконавче провадження ВП № 27667106 та запропоновано боржнику добровільно в семиденний строк виконати рішення та зазначено, що у випадку невиконання рішення суду у встановлений строк буде розпочата процедура його примусового виконання (а.с.35). Попередження про необхідність виконання рішення суду було направлено боржнику 22.07.2011 року.

07.06.2013 року постановою заступника начальника відділу примусового виконання від матеріали виконавчого провадження ВП№ 27667106 були передані до ВДВС Ленінського РУЮ для подальшого проведення виконавчих дій (а.с.39) та постановою старшого державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ від 21.06.2013 року були прийняті до виконання (а.с.40).

Згідно акту державного виконавця від 19.09.2013 року під час проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що рішення суду не виконане, боржнику був наданий новий строк до 27.09.2013 року для виконання постанови (а.с.36).

19.09.2013 року ВП № 27667106 оскаржуваемою постановою старшого державного виконавця Суденко А.В. на підставі ст..89 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА за невиконання рішення суду було накладено штраф у розмірі 680 грн..(а.с.17,37)

Не погодившись із зазначеної постановою позивача і звернувся до суду із адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» або зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує такий висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить відповідну постанову, в якій зазначає, що в разі невиконання рішення в добровільному порядку у встановлені для цього строки, воно буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Аналізуючи доводи апелянта про те, що виконання постанови є неможливим з поважних причин, а саме у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наведені причини не відносяться до поважних та не можуть бути підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили і є обов'язковим до виконання.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, просив державного виконавця зупинити виконавче провадження з метою вирішення питання щодо фінансування.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з приписів ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки спростовуються обґрунтуванням суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації АР Крим на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.13 у справі № 111/3981/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.13 у справі № 111/3981/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.Е.Єланська