Постанова № 37037619, 13.01.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Житомир

13 січня 2014 р. справа № 806/5480/13-a

категорія 8.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Гуріна Д.М.,

секретар - Галайба І.Б.,

за участю: представника позивача - Ратушного С.М.,

представників відповідача: Гарбовської Н.С., Гарькавої Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Представництва "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

2 серпня 2013 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Представництво «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (далі - Представництво) із позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів України у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 січня 2012 року №0000012304, №0000022304,.

Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

У позовній заяві Представництво вказало, що Житомирською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Представництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2010 року до 30 червня 2011 року. За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки №7839/22/26607343 від 15 грудня 2011 року. На підставі вказаного акту перевірки Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2012 року № 0000012304 яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 314495 грн 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 135671 грн 00 коп. та податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2012 року №0000022304 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1494205 грн 00 коп. Просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 січня 2012 року №0000012304 та №0000022304.

Під час розгляду справи позивачем було зменшено позовні вимоги, а саме позивач просить:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2012 року № 0000012304 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 313477 грн 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 135162 грн 00 коп.;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2012 року № 0000022304 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 997853 грн 00 коп. (Том №3 а.с. 220).

Заяву про зменшення позовних вимог прийнято судом (Том №4, а.с. 7).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували та просили у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

З 28 жовтня 2011 року до 8 грудня 2011 року посадовими особами Житомирської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Представництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2010 року до 30 червня 2011 року. (Том №1 а.с. 10).

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 15 грудня 2011 року №7839/22/26607343 (Том №1 а.с. 10-106), у якому зафіксовано порушення:

1) підпункту 4.1.1 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.10.3, підпункту 7.10.4, підпункту 7.10.5, підпункту 7.10.6, підпункту 7.10.7, підпункту 7.10.8 пункту 7.10 статті 7, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.4 пункту 8.1, підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 137.1, пункту 137.3 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за період з 1 квітня 2010 року до 30 червня 2011 року на загальну суму 5215036 грн 00 коп.;

2) пункту 137.1, пункту 137.3 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на загальну суму 1666987 грн 00 коп.;

3) підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України №168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 566 165 грн 00 коп.;

4) підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР в результаті чого зменшено заявлену суму до бюджетного відшкодування (рядок 25.2 Декларації) в розмірі 314 495 грн 00 коп.;

5) пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за червень 2011 року в сумі 1494205 грн 00 коп. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 Декларації) за червень 2011року в сумі 1111816 грн 00 коп.;

6) підпункту 4.2.9 «е» пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, пункту 17.2. «а» статті 17, пункту 19.2 «а» статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту 64.2.17, пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України в результаті чого допущено порушення податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 1 квітня 2010 року до 30 червня 2011 року в сумі 141 058 грн 25 коп.;

7) підпункту б пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», «Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року №451, «Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників додатку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року №1020, пункт 51.1 статті 51, підпункт «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України. Перевіркою встановлено, що доходи, нараховані та виплачені найманим працівникам, фізичним особам - громадянам та СПД в Ф №1 ДФ відображено не в повному обсязі.

8) підпункту 8.1.2. пункту 8.1 статті 8, пункту 16.1, підпункту 16.3.1., підпункту 16.3.2 пункту 16.3 статті 16, пункту 17.1 статті 17, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту 168.1.2. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України. Згідно зі статтею 129 Податкового кодексу України за результатами перевірки за порушення термінів сплати податку до бюджету нараховано пеню в сумі 970,16 грн.

9) частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Представництвом «Гюльсан ...» при придбанні товарів від постачальника TOB «СІРІУС ЮНІТРЕЙД» та TOB «Вестком - Груп». Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 ЦК України. В зв'язку з тим, що угоди отримання товару є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону, то такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з його недійсністю. Згідно з пунктом 1, пунктом 5 статті 203, пунктом 1, пунктом 2 статті 215, пунктом 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів Представництвом у TOB «СІРІУС ЮНІТРЕЙД» та TOB «Вестком - Груп». (Том №1, а.с. 103-105).

На підставі акта планової виїзної перевірки від 15 грудня 2011 року №7839/22/26607343, за порушення викладені в пункті 4 висновку акту перевірки Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 5 січня 2012 року №0000012304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 314495 грн 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 135671 грн 00 коп.; за порушення викладені в пункті 5 висновку акту перевірки Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 5 січня 2012 року №0000022304, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1494205 грн 00 коп. (Том №1 а.с. 8-9).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що не погоджується з висновками податкового органу та вважає прийняті податкові повідомлення-рішення неправомірними виходячи з підстав викладених у позовній заяві. Щодо порушення викладеного в розділі 3.2.1 акту перевірки, а саме щодо заниження податкових зобов'язань в сумі 73546 грн 00 коп. у тому числі у періодах: червень 2010 року 71608 грн 00 коп., грудень 2010 року - 1938 грн 00 коп. зазначив, що на сторінці 34 акту перевірки вказано, що враховуючи порушення, викладені в акті перевірки в розділі 3.1.1 «Валові доходи» на порушення вимог підпункту 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону України №168/97-ВР підприємство не в повному обсязі відобразило виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрагентів, визначених довгостроковими контрактами, в результаті чого занижено податкові зобов'язання в сумі 73546 грн 00 коп. Разом з тим на сторінці 14 розділу 3.1.1 акту перевірки вказано, що Представництвом занижено доходи від виконання довгострокового контракту за півріччя 2010 року на суму 22707 грн 00 коп. та за 2010 рік на суму 11333 грн 00 коп. Тобто виходить що сума занижених доходів нижча від суми заниженого податку, а не навпаки. Суми, що увійшли до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень нараховані податковим органом за розділом 3.2.2 акту перевірки, а саме за завищення підприємством податкового кредиту. Дані правопорушення викладені в пунктах «а»-«д» та пункті «ж» розділу 3.2.2 акту перевірки, однак цим порушенням вже було надано правову оцінку адміністративними судами першої та апеляційної інстанцій, а саме по таким контрагентам як: ТОВ «Сіріус Юнітрейд», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Дорожні системи України» та ПП «Техноізол». Оскільки виявлені податковим органом порушення та правовідносини з контрагентами вже були предметом дослідження в інших судових справах, де були прийняті рішення, які набрали законної сили, податковий орган не мав права включати суми, нараховані за ті ж самі періоди по тим самим контрагентам, в оскаржувані податкові повідомлення-рішення. По взаємовідносинам з рештою контрагентів, з урахуванням зменшення позовних вимог, Представництво підтримує свої позовні вимоги у повному обсязі та вважає, що воно правомірно сформувало податковий кредит. Інші правопорушення, зазначені в акті перевірки не вплинули на визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість по оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили відмовити у їх задоволенні оскільки прийняті податковим органом рішення відповідають вимогам чинного законодавства та є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях. (Том №1 а.с. 115-119). В обґрунтування своїх заперечень зазначили, що у порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4, та підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР Представництвом «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» в 2010 році до податкового кредиту було віднесено суму податку на додану вартість, не пов'язану з господарською діяльністю, в результаті чого завищено податковий кредит на 558697 грн 00 коп., крім того встановлено контрагентів позивача, якими не задекларовано до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість в розмірі 393716 грн 54 коп., які були включені позивачем до податкового кредиту в порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР. Окрім того Представництвом в ході перевірки не було надано документального підтвердження причин включення до складу податкового кредиту за вересень 2010 року, податкових накладних інших податкових періодів, а саме за вересень-грудень 2009 року на суму 7879 грн 22 коп. Представниками відповідача у судовому засіданні також пояснено, що відповідними податковими інспекціями були проведені документальні невиїзні перевірки таких контрагентів позивача як ТОВ «Сіріус Юнітрейд» та ТОВ «Вестком Груп», якими встановлено, що угоди, укладені між вказаними контрагентами та позивачем є нікчемними, відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), не встановлено фактів передачі товару, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, не має рахунків у банках.

Правовідносини у даній справі регулюються Законом України №168/97-ВР та Податковим кодексом України у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин.

Стосовно доводів позивача щодо неправомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 5 січня 2012 року №0000012304 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 314495 грн 00 коп., у тому числі за червень 2010 року у сумі 189803 грн 00 коп., за серпень 2010 року у сумі 81537 грн 00 коп., за листопад 2010 року у сумі 43155 грн 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 135671 грн 00 коп. судом встановлено наступне.

Завищення податкового кредиту за квітень 2010 року на суму 1018 грн 00 коп. податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Олді-Житомир», що мало вплив на визначення грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 5 січня 2012 року №0000012304, представником позивача не оскаржується та в даній частині позовні вимоги були зменшені відповідно до поданої заяви про зменшення позовних вимог (Том №3 а.с.220).

Стосовно завищення податкового кредиту за травень 2010 року на суму 73500 грн 00 коп. податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Арктика» судом встановлено наступне. Податковим органом в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Арктика» скориговано податкові зобов'язання за травень 2010 року в сторону зменшення в сумі 73500 грн 00 коп. в декларації за лютий 2010 року (Том №1 а.с. 46, Том №4 а.с. 12, 13) тому позивач не має права на включення цих сум до податкового кредиту. Суд не погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 квітня 2010 року між Представництвом «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (Покупець) та ТОВ «Арктика» (Постачальник) укладено договір поставки № 24.26.02. (Том №3 а.с. 224-225).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору у травні 2010 року було поставлено геосинтетичну решітку, що підтверджується рахунком-фактури від 14 травня 2010 року №АР14/05-04 (Том №3 а.с. 227), видатковою накладною від 19 травня 2010 року №АР-051404 (Том №3 а.с. 228), карткою рахунку 631 (Том №3 а.с. 2-3), податковою накладною від 19 травня 2010 року №051404 (Том №3 а.с.20), та платіжними дорученнями від 16 серпня 2010 року №7659 та від 16 липня 2010 року. (Том №3 а.с. 229-230).

Відповідачем не оспорюється, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Арктика» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Стосовно завищення податкового кредиту за червень 2010 року на суму 43676 грн 00 коп. податку на додану вартість по операціях з ВАТ «Житомиргаз» судом встановлено наступне. Податковим органом в акті перевірки зазначено, що ВАТ «Житомиргаз» скориговано податкові зобов'язання за червень 2010 року в сторону зменшення в сумі 25672 грн 96 коп. в декларації за липень 2010 року (Том №1 а.с. 46, Том №4 а.с. 19) тому позивач не має права на включення цих сум до податкового кредиту. Суд не погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного.

На підтвердження операцій з ВАТ «Житомиргаз» представником позивача надані наступні документи: податкові накладні від 30 червня 2010 року №13746, від 31 серпня 2010 року №17284, від 24 червня 2010 року №15091, від 31 липня 2010 року №15228, (Том №3 а.с. 21-23, 231), картку рахунку 631 (Том №3 а.с. 4-15), платіжні доручення (Том №3 а.с. 245-250, Том №4 а.с.1-3, 5) рахунок-фактуру від 21 червня 2010 року №СФ-0000109 (Том №4 а.с. 4), розхідні накладні (Том №3 а.с. 233-235), акти виконаних робіт (Том №3 а.с. 236-244).

Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Абзацом першим підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної є єдиною підставою для формування податкового кредиту, про що неодноразово наголошувалося у рішеннях Верховного Суду України, зокрема у постанові Верховного Суду України від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10, у якій висловлено правову позицію стосовно того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР визначено, що дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року № 21-42а10 зазначено, що за змістом підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Така позиція касаційного суду ґрунтується на правильному застосуванні положень підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР та відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13 січня 2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що Представництво правомірно включило до податкового кредиту суму податку на додану вартість 73500 грн 00 коп. по операціям за травень 2010 року з ТОВ «Арктика» та 43676 грн 68 коп. по операціям з контрагентом ВАТ «Житомиргаз» за червень 2010 року.

В акті перевірки від 8 січня 2012 року №7839/22/26607343 зазначено, що перевіркою відображених у рядку 1 Декларації з податку на додану вартість «Операції на митній території, України», що оподатковуються за ставкою 20% показників за період з 1 квітня 2010 року до 30 червня 2011 року у загальній сумі 53046371 грн встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій по виконанню робіт по ремонту автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп за участю Європейського банку реконструкції та розвитку. В результаті перевірки , встановлено заниження задекларованих Представництвом показників у сумі 73546 грн 00 коп. в тому числі за червень 2010 року на суму 71608 грн 00 коп. Враховуючи порушення викладені в акті перевірки в розділі 3.1.1 «Валові доходи» підприємством у порушення підпункту 7.3.7. пункту 7.3 статті 7 Закону України №168/97 в періоді, що перевірявся не в повному обсязі відображено виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими контрактами, занижено податкові зобов'язання на суму 73546 грн 00 коп. (Том №1 а.с. 43).

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно з підпункту 7.3.7. пункту 7.3 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Податкові зобов'язання обчислюються від заниженої суми доходу, як вбачається з акту перевірки. (Том №1 а.с. 23) Перевірко встановлено, що Представництвом занижено доходи від виконання довгострокового контракту на загальну суму 1543613 грн 00 коп., в тому числі за І півріччя 2010 року на суму 22707 грн 00 коп., за три квартали 2010 року на суму 1642 грн, за 2010 рік в сумі 11333 грн 00 коп. та за ІІ квартал 2011 року у сумі 1532280 грн, однак податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень та грудень 2010 року визначені у сумі 73546 грн 00 коп., у тому числі за червень 2010 року у сумі 71608 грн, що значно перевищує суму занижених доходів за 2010 рік. Представниками відповідача у судовому засіданні не надано доказів на підтвердження того, що позивачем занижено суми податкових зобов'язань, крім того представниками відповідача пояснено, що перевірка з даного питання проводилась працівниками іншого відділу податкового органу, тому перевіряючі при донарахуванні податкового зобов'язання стосовно довгострокового контракту керувалися тими даними які їм були надані. З огляду на викладене суд приходить до висновку, що донарахування Представництву податкових зобов'язань за червень 2010 року в сумі 71608 грн 00 коп. податку на додану вартість є необґрунтованим.

Стосовно зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року на 204034 грн 00 коп. судом встановлено наступне.

Перевіркою встановлено, що Представництво завищило податковий кредит за липень 2010 року на суму 204034 грн 00 коп., оскільки підприємством в 2010 році, в порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, до податкового кредиту віднесено податок на додану вартість, що не пов'язаний з господарською діяльністю. (Том №1 а.с. 45).

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Встановлено, що 18 червня 2010 року між ТОВ «Бауком Україна» (Підрядник) та Представництвом «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (Замовник) укладено договір підряду на виконання будівельних робіт № 120.06-БУ. (Том №2 а.с. 143-149). 18 червня 2010 року було укладено додаткову угоду №1 до вказаного договору на виконання будівельних робіт. (Том №2 а.с.150). Відповідно до предмету договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язок виконати комплекс робіт на 128 км дороги М06 Київ-Чоп. Комплекс робіт виконується Підрядником, власними силами, із залученням власних машин, механізмів, транспорту, працівників в кількості, необхідній для своєчасного і якісного виконання робіт, а у необхідних випадках із залученням субпідрядних організацій. Закупівля матеріалів та роботи, непередбачені цим Договором, можуть виконуватися Підрядником у разі письмового погодження з Замовником, в якому зазначається розрахунок матеріалів та робіт в кількісному та грошовому вираженні. Відповідно до п.2.1 договору вартість виконуваних робіт (їх договірна ціна) складає 47,30 грн. за 1 м3, що включає в себе вартість розробки ґрунту в резерві, з навантаженням на автомобілі, транспортуванням на розв'язку у с. Глибочиця 128 км дороги М06 Київ-Чоп, плануванням ґрунту у відвалі, плануванням відкосів вертикальним та горизонтальним, ущільненням ґрунту пошарово, поливанням водою у випадку необхідності, кінцевим плануванням, виконанням робіт по тимчасовим дорогам від резерву до розв'язки та інші роботи, необхідні та доцільні для якісного виконання та здавання робіт по договору Замовнику.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору та додаткової угоди у липні 2010 року ТОВ «Бауком Україна» було здійснено ряд робіт, що підтверджується податковими накладними від 23 червня 2010 року №20, 6 липня 2010 року №23, від 15 липня 2010 року №25, від 19 липня 2010 року №27, від 23 липня 2010 року №29, від 27 липня 2010 року №30, від 27 липня 2010 року №31, від 28 липня 2010 року №33, від 5 серпня 2010 року №43, від 13 серпня 2010 року №46, від 20 серпня 2010 року №47 (Том №2 а.с. 207-215, 218-219), а також рахунками-фактурами (Том №2 а.с.165-168) та платіжними дорученнями (Том №2 а.с. 169-178). Також позивачем на підтвердження виконаних робіт ТОВ «Бауком Україна» за договором № 120.06-БУ були надані довідка про вартість виконаних робіт за липень 2010 року форми №КБ-3 від 30 липня 2010 року, (Том №2 а.с. 180) та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за липень 2010 року (Том №2 а.с.181-183), підсумкові відомості ресурсів (Том №2 а.с. 183-190).

Судом встановлено, що в рамках договору №120.06-БУ ТОВ «Бауком Україна» поставило Представництву будівельні матеріали (відсів, камінь, щебінь) згідно видаткової накладної № РН-0000010 від 27 липня 2010 року (Том №2 а.с. 206), також наявна податкова накладна від 27 липня 2010 року №31 (Том №2 а.с.213) на загальну суму 113467,58 грн., у тому числі ПДВ 18911,26 грн.

Відповідач не заперечував, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Бауком Україна» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Бауком Україна» були предметом дослідження при розгляді справи №0670/3840/12 за позовом Представництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 січня 2012 року №0000022201 і №0000031702, від 21 березня 2012 року № 0000222304.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 5 січня 2012 року №0000031702 повністю, від 5 січня 2012 року №0000022201 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем 4901028 грн 00 коп та за штрафними санкціями 1185409 грн 50 коп., від 21 березня 2012 року № 0000222304 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем 538257 грн 00 коп. та за штрафними санкціями 134564 грн 00 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що Представництво правомірно сформувало податковий кредит по господарським операціям з контрагентом ТОВ «Бауком Україна».

За липень 2010 року перевіркою встановлено порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР на підставі чого підприємством завищено податковий кредит суму 19330 грн 51 коп. (Том №1 а.с. 47). Такі висновки здійснені податковим органом на підставі того, що Представництво включило до податкового кредиту за липень 2010 року суми податку на додану вартість, які не включено до податкових зобов'язань такими контрагентами як: ПП «Гроцький Транс Експедиція» сума податку на додану вартість 8333 грн 34 коп., ТОВ «Світанок-ВВ» сума податку на додану вартість 7498 грн 36 коп., ТОВ «Захід-Авто-Плюс» сума податку на додану вартість 2398 грн 81 коп. та Житомирське шляхово-будівельне управління №19 сума податку на додану вартість 1100 грн 00 коп.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного.

За липень 2010 року господарські операції підтверджені наступними податковими документами: з ПП «Гроцький Транс Експедиція» податковою накладною від 30 липня 2010 року № 700592 на суму 50000 грн 00 коп. в тому числі податок на додану вартість 8333 грн 33 коп. (Том №3 а.с. 24), з ТОВ «Світанок-ВВ» податковою накладною від 6 липня 2010 року №39 на суму 44990 грн 16 коп. в тому числі податок на додану вартість 7498 грн 36 коп. (Том №3 а.с.25), з ТОВ «Захід-Авто-Плюс» податковою накладною від 31 липня 2010 року №72 на суму 14392 грн 86 коп. в тому числі податок на додану вартість 2398 грн 81 коп. (Том №3 а.с. 26). Також позивач надав податкові накладні з ТОВ «Житомирське шляхово-будівельне управління №19, а саме: від 30 жовтня 2009 року №302 на суму 2232 грн 00 коп. в тому числі податок на додану вартість 372 грн 00 коп., від 30 жовтня 2009 року №304 на суму 17797 грн 30 коп. в тому числі податок на додану вартість 2966 грн 22 коп., від 30 листопада 2009 року №355 на суму 16860 грн 60 коп. в тому числі податок на додану вартість 2810 грн 10 коп., від 30 вересня 2009 року №275 на суму 1209 грн 00 коп. в тому числі податок на додану вартість 201 грн 50 коп., від 30 грудня 2009 року №389 на суму 562 грн 67 коп. в тому числі податок на додану вартість 93 грн 67 коп. (Том №3 а.с. 42-46).

Стосовно завищення бюджетного відшкодування за серпень 2010 року в сумі 81537 грн 00 коп.

Відповідач посилається на те, що платником заявлено до бюджетного відшкодування за серпень 2010 року податку на додану вартість в розмірі 4839244 грн 00 коп. Податковим органом зменшено бюджетне відшкодування за серпень 2010 року на суму 1750350 грн 00 коп. у зв'язку із відсутністю сплати. Перевіркою, оформленою актом від 15 грудня 2011 року №7939/22/26607343, було враховано платників по яких попередньою перевіркою було зменшено бюджетне відшкодування та таким чином було не допущено повторного зменшення бюджетного відшкодування по одним і тим же платникам. Враховуючи викладене, даною перевіркою зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 81537 грн 00 коп. (Том №3 а.с.227).

Представником відповідача не доведено правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 81537 грн 00 коп. Ні в судовому засіданні ні в запереченнях відповідач не зміг пояснити природу виникнення даної суми та не зазначив щодо правовідносин з якими контрагентами позивача було встановлено завищення бюджетного відшкодування. Окрім того в акті №1519/23-2/26607343 від 5 квітня 2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Представництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за липень, серпень та листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувались в періодах: квітні, травні, липні та жовтні 2010 року» (далі - акт №1519/23-2/26607343 від 5 квітня 2011 року), на який посилається відповідач, дані перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року включають в себе суми ПДВ за травень 2010 року та липень 2010 року. При чому сума ПДВ за травень 2010 року була предметом розгляду в адміністративному порядку у 2011 році, а сума ПДВ за липень 2010 року за даними платника становить 4737831, за даними перевірки становить 4737212. (Том №3, а.с. 142). Таким чином відповідач не довів правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 81537 грн 00 коп.

Стосовно зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року. Перевіркою встановлено, що підприємством в порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР включило до податкового кредиту за жовтень 2010 року суми податку на додану вартість, які не включено до податкових зобов'язань такими контрагентами як: ПП «Гроцький Транс Експедиція» сума податку на додану вартість 39807 грн 69 коп., ТОВ «Сіратторг» сума податку на додану вартість 22133 грн 33 коп., ТОВ «Слов'янська спілка підприємців» сума податку на додану вартість 7250 грн 00 коп., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму 69191 грн 02 коп. (Том №1 а.с. 46-47). Суд не погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного.

За жовтень 2010 року господарські операції підтверджені наступними податковими документами: з ПП «Гроцький Транс Експедиція» податковими накладними від 31 серпня 2010 року № 700723 на суму 76398 грн 53 коп. в тому числі податок на додану вартість 12733 грн 09 коп., від 31 серпня 2010 року №700724 на суму 20077 грн 81 коп. в тому числі податок на додану вартість 3346 грн 30 коп., від 21 вересня 2010 року № 700782 на суму 69047 грн 64 коп. в тому числі податок на додану вартість 11507 грн 94 коп., від 30 вересня 2010 року № 700785 на суму 32059 грн 76 коп. в тому числі податок на додану вартість 5343 грн 29 коп., від 30 вересня 2010 року № 700784 на суму 51687 грн 10 коп. в тому числі податок на додану вартість 8614 грн 52 коп., від 30 вересня 2010 року №700783 на суму 56738 грн 96 коп. в тому числі податок на додану вартість 9456 грн 49 коп. (Том №3 а.с. 34-39); з ТОВ «Сіратторг» від 29 жовтня 2010 року №29103 на суму 132800 грн 00 коп, в тому числі податок на додану вартість 22133 грн 33 коп. (Том №3 а.с.33).

Відповідач посилається на те, що платником заявлено до бюджетного відшкодування за листопад 2010 року податку на додану вартість в розмірі 3594039 грн 00 коп. Згідно акта №1519/23-2/26607343 від 5 квітня 2011 року зменшено бюджетне відшкодування за листопад 2010 року на суму 3594039 грн 00 коп. у зв'язку із відсутністю сплати. Перевіркою, оформленою актом від 15 грудня 2011 року №7939/22/26607343, було враховано платників по яких попередньою перевіркою було зменшено бюджетне відшкодування та таким чином було не допущено повторного зменшення бюджетного відшкодування по одним і тим же платникам. Враховуючи викладене, даною перевіркою зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 43155 грн 00 коп. (Том №3 а.с.227).

В акті №1519/23-2/26607343 від 5 квітня 2011 року при перевірці достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду складається із сум ПДВ, які виникли в жовтні 2010 року, які як за даними платника так і за даними податкового органу становлять 9772333 грн, тобто розбіжностей не встановлено. (Том №3, а.с. 145). Таким чином відповідач не довів правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 43155 грн 00 коп.

Висновок податкового органу про завищення платником податку податкового кредиту не може ґрунтуватися лише на встановленні податковим органом факту недекларування своїх податкових зобов'язань контрагентами такого платника податку за результатами аналізу баз даних системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПС України. В даному випадку перевірці підлягали господарські операції між контрагентами, на підставі яких у продавця виникав обов'язок нарахувати податок на додану вартість і виписати податкову накладну, а у покупця - право на податковий кредит. З пояснень представника відповідача випливає, що таких перевірок відповідач не зробив, обмежившись інформацією з баз даних ДПС України.

Отже позивач підтвердив правомірність формування податкового кредиту у відповідності до вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6, 7.4.4, 7.4.5, 7.5.1 статті 7 Закону України №168/97-ВР, який підтверджується документально по спірних обставинах, господарські операції з контрагентами оформлені первинними документами і податковими накладними, наявність яких відповідачем не заперечується. Доказів непроведення господарських операцій по спірних сумах податкового кредиту відповідачем не надано і судом не встановлено.

Такої ж позиції по аналогічним спорам дотримується і Вищий адміністративний суд України, який в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначив, що у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Стосовно доводів позивача щодо неправомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 5 січня 2012 року №0000022304 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1494205 грн 00 коп. судом встановлено наступне.

Податковим органом при перевірці встановлено, що Представництвом в порушення пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 1494205 грн 00 коп. за червень 2011 року (Том №1 а.с. 45-46, 49-51).

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як пояснив представник відповідача до даної суми увійшли суми нараховані за правопорушення виявлені при дослідженні правовідносин з контрагентами ТОВ «Бауком Україна», ТОВ «Сіріус Юнітрейд», ТОВ «Вестком Груп», ТОВ «Техноізол», ТОВ «Юл Соф». Представник позивача також надав первинну документацію для підтвердження господарських відносин з контрагентами ТОВ «Гран Трейд», ТОВ «Дорожні системи України» та ПП «Промбетон».

Стосовно відносин позивача з ТОВ «Бауком Україна».

Встановлено, що 24 липня 2010 року та 26 липня 2010 року між ТОВ «Бауком Україна» (Орендар) та Представництвом «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (Суборендар) укладено договори суборенди спеціальної техніки № 160.07-БУ та 161.07-БУ. (Том №2 а.с.154-157, 159-162).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаних договорів у липні 2010 року було прийнято спеціальну техніку, що підтверджується актами приймання-передачі (Том №2 а.с. 158, 163-164) та податковими накладними (Том №2 а.с.216-217, 220-224).

Відповідач не заперечував, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Бауком Україна» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Стосовно відносин позивача з ТОВ «Гран Трейд».

Встановлено, що 24 вересня 2010 року між ТОВ «Гран Трейд» (Постачальник) та Представництвом «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (Покупець) укладено договір поставки № 26/2010П. (Том №2, а.с. 225-228). На підставі якого за специфікацією №1 від 24 вересня 2010 року постачальник передає а покупець приймає щебінь гранітний фракції 0*70 (Том №2 а.с.229).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору у вересні 2010 року ТОВ «Гран Трейд» було здійснено ряд поставок щебеню гранітного, що підтверджується податковими накладними від 28 вересня 2010 року №92804, від 29 вересня 2010 року №92907, від 30 вересня 2010 року №93011, від 30 вересня 2010 року №93010 (Том №2 а.с.230-233), та платіжними дорученнями від 29 вересня 2010 року №8339, від 3 жовтня 2010 року №8410, від 12 жовтня 2010 року №8568 та від 10 листопада 2010 року №9056 (Том №2 а.с.234-237), які надані представником позивача.

Відповідач не заперечував, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Гран Трейд» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Гран Трейд» були предметом дослідження при розгляді справи №0670/3840/12 за позовом Представництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 січня 2012 року №0000022201 і №0000031702, від 21 березня 2012 року № 0000222304.

Стосовно відносин позивача з ТОВ «Юл Соф».

Встановлено, що 19 серпня 2010 року між ТОВ «Юл Соф» (Продавець) та Представництвом «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару № Щ-08/08-10. (Том №2, а.с. 244-247). На підставі якого за додатками до договору №1 та №2 від 19 серпня 2010 року продавець передає а покупець приймає щебінь фракції 10-15 мм (Том №2 а.с.248-249).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору у серпні 2010 року ТОВ «Юл Соф» було здійснено поставку щебеню, що підтверджується податковою накладною від 20 серпня 2010 року № 58 (Том №3 а.с.1), та платіжним дорученням від 19 серпня 2010 року №717 (Том №2 а.с.250), які надані представником позивача.

Відповідач не заперечував, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Юл Соф» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Юл Соф» були предметом дослідження при розгляді справи №0670/3840/12 за позовом Представництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 січня 2012 року №0000022201 і №0000031702, від 21 березня 2012 року № 0000222304.

Стосовно відносин позивача з ТОВ «Дорожні системи України».

Встановлено, що 25 березня 2011 року та 28 грудня 2010 року між ТОВ «Дорожні системи України» (Постачальник) та Представництвом «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (Покупець) укладено договір № 177 та договір поставки №28/12/2010. (Том №3, а.с. 48-51, 60-64). На підставі яких постачальник передає а покупець приймає обладнання відповідно до специфікації №1. (Том №3 а.с. 52-55, 64).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору у грудні 2010 року ТОВ «Дорожні системи України» було здійснено поставку обладнання, що підтверджується видатковими накладними (Том №3 а.с.74, 78, 80), актами прийому-передачі обладнання від 31 травня 2011 року, (Том №3 а.с. 75-76, 79), товарно-транспортною накладною від 31 травня 2011 року (Том №3 а.с. 77), довідкою про вартість виконаних робіт та витрати за червень 2012 року (Том №3 а.с. 81), податковими накладними (Том №3 а.с.66, 69-73, 89-92), та квитанцією від 14 вересня 2012 року (Том №3 а.с.82), платіжними дорученнями (Том №3 а.с. 65, 83-88), які надані представником позивача.

Відповідач не заперечував, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Дорожні системи України» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Дорожні системи України» були предметом дослідження при розгляді справи №0670/3840/12 за позовом Представництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 січня 2012 року №0000022201 і №0000031702, від 21 березня 2012 року № 0000222304.

Стосовно відносин позивача з ТОВ «Сіріус Юнітрейд».

Встановлено, що господарські операції з даним контрагентом підтверджуються наступними податковими документами: видатковими накладними від 29 березня 2011 року №РН-032906, від 30 березня 2011 року №РН-033006, від 31 березня 2011 року №РН-033102 (Том №3 а.с. 95-97), податковою накладною від 29 березня 2011 року №104 (Том №3 а.с. 93), платіжним дорученням (Том №3 а.с. 94), які надані представником позивача.

Відповідач не заперечував, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Сіріус Юнітрейд» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Сіріус Юнітрейд» були предметом дослідження при розгляді справи №0670/3840/12 за позовом Представництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 січня 2012 року №0000022201 і №0000031702, від 21 березня 2012 року № 0000222304.

Стосовно відносин позивача з ТОВ «Вестком Груп».

Встановлено, що господарські операції з даним контрагентом підтверджуються наступними документами: видатковими накладними (Том №3 а.с. 123-151), товарно-транспортними накладними (Том №3 а.с. 152-179), податковими накладними (Том №3 а.с. 98-109) та платіжними дорученнями (Том №3 а.с. 110-122), які надані представником позивача.

Відповідач не заперечував, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Вестком Груп» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Вестком Груп» були предметом дослідження при розгляді справи №0670/3840/12 за позовом Представництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 січня 2012 року №0000022201 і №0000031702, від 21 березня 2012 року № 0000222304.

Стосовно відносин позивача з ПП «Промбетон».

Встановлено, що господарські операції з даним контрагентом підтверджуються наступними податковими документами: рахунками-фактури від 11 серпня 2010 року №СФ-0000179, від 18 вересня 2009 року №СФ-0000129 (Том №2 а.с. 238-239), податковими накладними від 16 серпня 2010 року №353 та від 18 вересня 2009 року №138 (Том №2 а.с.242-243), платіжними дорученнями від 18 вересня 2009 року №4261 та від 12 серпня 2010 року №7586 (Том №2 а.с.240-241), які надані представником позивача.

Відповідач не заперечував, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ПП «Промбетон» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того взаємовідносини з контрагентом ПП «Промбетон» були предметом дослідження при розгляді справи №0670/3840/12 за позовом Представництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 січня 2012 року №0000022201 і №0000031702, від 21 березня 2012 року № 0000222304.

Стосовно завищення податкового кредиту за березень 2011 року на суму 445000 грн 00 коп. податку на додану вартість по операціях з ПП «Техноізол» в порушення пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, що мало вплив на визначення грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 5 січня 2012 року №0000022304 (Том №1 а.с.51), представником позивача в даній частині позовні вимоги зменшені та не оскаржуються, відповідно до поданої заяви про зменшення позовних вимог (Том №3 а.с.220).

Стосовно перевірки відображених показників у рядку 12.1 Декларації «Податок на додану вартість сплачений митним органам» в сумі 51352 грн 00 коп., та встановлення перевіркою завищення податкового кредиту за березень 2011 року на суму 51352 грн 00 коп. податку на додану вартість в порушення пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, що мало вплив на визначення грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 5 січня 2012 року №0000022304, представником позивача в даній частині позовні вимоги зменшені та не оскаржуються, відповідно до поданої заяви про зменшення позовних вимог (Том №3 а.с. 220).

Згідно з першим та другим абзацами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до положень абзацу першого пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України регламентовано, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до положень пунктів 201.8 - 201.9 та абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В листах Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 та від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі акти щодо формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятих Житомирською ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 5 січня 2012 року № 0000012304 в частині зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 313477 грн 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 135162 грн 00 коп., та № 0000022304 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 997853 грн 00 коп., тому суд задовольняє адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статями 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2012 року №0000012304 в частині зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 313477 грн 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 135162 грн 00 коп., прийняте Державною податковою інспекцією у м. Житомирі відносно Представництва "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті".

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2012 року №0000022304 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 997853 грн 00 коп., прийняте Державною податковою інспекцією у м. Житомирі відносно Представництва "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Представництва "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті" 4588 грн 00 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін

Повний текст постанови виготовлено: 20 січня 2014 р.