Рішення № 37035988, 06.02.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/8599/13-ц

Провадження № 2/263/73/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року. м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В., при секретарі Антоненко К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою до відповідача. В обґрунтування вимог зазначив, що йому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням міського майна Маріупольської міської ради від 21.11.1997 року зареєстрованого за номером №3621п, належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1. Крім того, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_3, виданого 14.06.2000 року, Першою Маріупольською нотаріальною конторою, він є власником ще 1/8 частин спадкового майна вказаної квартири. Крім нього, власниками вказаної квартири була мати позивача ОСОБА_4, яка також володіла 3/8 частки зазначеної квартири, та відповідач, яка володіла 1/4 частини спірної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача померла. Вказана квартира складається з 4 кімнат загальною площею 79,4 квадратних метра, жилою площею 56,9 квадратних метра. В квартирі мешкає одна відповідач. Відповідач перешкоджає позивачу вселитися в квартиру. На неодноразові звернення не чинити перешкод по вселенню відповідач вказує, що позивачу треба звертатися до суду. Тому позивач вимушений мешкати в іншій квартирі, нести витрати по її утриманню. Він звертався з заявами з приводу дій відповідача до Жовтневого РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області та до прокуратури Жовтневого району м. Маріуполя. Відповідними листами із вказаних установ йому було рекомендовано звернутися до суду для вирішення вказаного спірного питання. Після отримання відповідей із правоохоронних органів він знову звернувся до відповідача про вселення в квартиру, проте знову отримав відмову. Зазгначає, що у вказаній квартирі залишились речі позивача якими він не має можливості користуватися.

Позивач та його представник в судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечувала, вказавши, що позивач сам за власним бажанням виїхав з квартири батьків. Вона безпосередньо мешкала у вказаній квартирі. З позивачем у них склалися неприязні стосунки, та між ними часто виникали сварки. Знаходитись разом в одному помешканні у них не мається можливості. Вказувала, що після вступу у спадщину на майно, яке залишилось від матері вона продасть вказану квартиру та сплатить позивачу кошти співмірно його частці у квартирі.

Представниця відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнала надала аналогічні за змістом пояснення що і відповідач. Також зазначила, що позивач тривалий час не мешкав у вказаній квартирі. Відповідач за свої кошти зробила ремонт у квартирі. Позивач ніяких витрат на утримання квартири не несе. Зазначала, при цьому, що позивач не просить встановити порядок користування квартирою, а просто просить суд вселити його. Вважала такі позовні вимоги необґрунтованими.

Суд вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 належать позивачу ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про права власності на житло від 21.11.1997 року, та свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.06.2000 року. Відповідач є власницею 1/4 частини квартири на підставі свідоцтва про право на житло від 21.11.1997 року, виданого управлінням міського майна Маріупольської міської ради.

Згідно ч. 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Зі змісту ч. 2 ст. 386 ЦК України, вбачається, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою , може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганню такому порушенню.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням того, що позивач має у власності 3/8 частки спірної квартири, а ОСОБА_2 перешкоджає йому користуватися його власністю, для повного та безперешкодного користування належною йому часткою квартири слід його вселити в спірну квартиру.

Проте враховуючи, що позовні вимоги позивача з приводу зобов'язання відповідача не чинити перешкоди в користуванні жилим приміщенням не конкретизовані, зокрема не зазначено, яким чином повинно здійснюватись саме усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом передачі ключей від квартири, або інше, суд приходить до висновку про необхідності відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині. При цьому суд враховує той факт, що на час розгляду справи позивач не ставив питання про встановлення порядок користування спірною квартирою.

Керуючись ст. ст. 10,11,60, 81,88, 213, 215 Цивільного-процесуального Кодексу України, ст. 364, 383, 386, 391 Цивільного Кодексу України, ст. 47 Конституції України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені ним судові витрати в сумі 114 грн., 70 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів від дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутніми при проголошенні судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів від дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 07.02.2014 року.

Суддя С.В Кулик