Ухвала суду № 37035604, 22.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2014 року м. Київ К/9991/85306/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011

у справі № 2а-6821/10/0170

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.06.2009 № 0000401701/0, від 02.09.2009 № 0000401701/2, від 10.11.2009 № 0000401701/3, згідно з якими СПД ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 4459,33 грн. (у тому числі 2292,89 грн. за основним платежем та 2166,44 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 02.09.2009 № 0000691701/463/к/2 про донарахування позивачеві ПДВ у сумі 4459,33 грн. (у тому числі 458,58 грн. за основним платежем та 229,29 грн. за штрафними санкціями).

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.06.2009 № 0000401701/0, від 02.09.2009 № 0000401701/2, від 10.11.2009 № 0000401701/3 в частині застосування до позивача штрафних санкцій з ПДВ у сумі 2166,44 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 02.09.2009 № 0000691701/463/к/2 в частині зобов'язання позивача сплатити 229,29 грн. штрафу.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства (зокрема, положенням підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 17.1.1, 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати ухвалені у справі рішення та повністю відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ з урахуванням такого.

Як було встановлено судами під час розгляду даної справи, ДПІ було проведено планову документальну перевірку дотримання СПД ОСОБА_1 вимог податкового і валютного за період з 01.04.2006 по 31.03.2009. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 02.06.2009 № 16/17-1/НОМЕР_1, на підставі якого ДПІ було прийнято оспорювані рішення.

Мотивом для донарахування позивачеві податкових зобов'язань в оспорюваній сумі з урахуванням штрафних санкцій стало те, що згідно з даними податкового обліку позивача у 3 кварталі 2008 року обсяг його операцій з поставки товарів (послуг) за останні дванадцять місяців перевищив 300 тис. грн.; однак у жовтні 2008 року СПД ОСОБА_1 не зареєструвався платником ПДВ, декларації з ПДВ до податкової інспекції не подавав, податкові зобов'язання з ПДВ до бюджету не сплачував.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язковість реєстрації як платник податку особою, у якої загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Наслідки невиконання особою цього обов'язку визначені, зокрема, у частині четвертій пункту 9.4 статті 9 названого Закону, яким передбачено, що особа, що не надсилає заяву про реєстрацію у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на наведені законодавчі приписи суди з урахуванням установлених ними обставин справи щодо невиконання СПД ОСОБА_1 обов'язку з подання заяви про реєстрацію платником ПДВ після досягнення обсягу оподатковуваних поставок 300 тис. грн. дійшли цілком об'єктивного висновку про законність донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ, виходячи із суми цього податку у ціні реалізованих позивачем товарів, починаючи з жовтня 2008 року.

При цьому, як вірно зазначили суди, донарахування особі податкового зобов'язання з наведених підстав виключає можливість притягнення цієї особи до відповідальності за неподання до контролюючого органу податкових декларацій з ПДВ. Адже відповідно до пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість".

За загальними принципами юридичної відповідальності заходи відповідальності можуть застосовуватися до особи лише у разі існування у неї об'єктивної можливості уникнути протиправності діяння. А відтак оскільки у особи, яка не зареєстрована платником ПДВ, відсутнє право (а відтак і об'єктивна можливість) подавати податкові декларації з цього податку, то штрафи за неподання податкових декларацій з ПДВ в такому випадку до цієї особи не застосовуються.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, відтворюють правову позицію податкового органу по справі; ці доводи отримали належну правову оцінку під час вирішення даного спору, а відтак підлягають відхиленню.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 у справі № 2а-6821/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проглошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Вербицька Н.Є. Маринчак