Рішення № 37034902, 06.02.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/324/14 Головуючий 1 інст. - Губська Я.В.

Справа № 640/14401/13-ц

Категорія: договірні Доповідач - Котелевець А.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 лютого 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Шаповал Н.М., Кіпенка І.С.,

за участю секретаря - Варюшичевої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Бикова Максима Володимировича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 5 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» (далі - ТОВ «Аваль Інвест») про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди.

На обгрунтування вказав, що 20 травня 2011 року він уклав з ТОВ «Авал Інвест» Договір № 003291 про надання послуг з метою придбання нерухомості вартістю 300 000 грн. 00 коп. (далі - Договір № 003291). На виконання своїх зобов'язань він сплатив: 20 травня 2011 року - 10 500 грн. 00 коп. та 105 грн. 00 коп. комісії за перевід даних коштів, 19 липня 2011 року - 5 911 грн. 86 коп. (3 333 грн. 32 коп. щомісячного платежу, 3 520 грн. 00 коп. адміністративних витрат та 58 грн. 54 коп. комісії за перевід коштів), а 20 вересня 2011 року, 18 жовтня 2011 року, 18 листопада 2011 року - 4 999 грн. 98 коп. щомісячного платежу, 3 780 грн. 00 коп. адміністративних витрат та 87 грн. 81 коп. комісії за перевід коштів.

За надсилання заяв від 19 липня 2011 року, 20 вересня 2011 року, 18 жовтня 2011 року, 21 листопада 2011 року щодо загальних платежів він сплачував 29 грн. 20 коп.

Однак суми вартості товару в розмірі 300 000 грн. 00 коп. він не отримав, чим завдано моральних страждань.

При цьому в Договорі № 003291, який викладений в нечіткій, незрозумілій формі, фактично обумовлена угода про отримання грошових коштів на придбання товару, однак відсутнє зазначення відповідальності ТОВ «Аваль Інвест» і термінів виплати позики.

Крім того, адміністратор ввів його в оману відносно фінансового положення групи, кількості її учасників, розміру суми для отримання позики та повноважень відповідача щодо надання відповідних послуг.

Посилаючись на підстави, передбачені статтею 18 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХП (з наступними змінами) «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-ХП, просив визнати Договір № 003291 недійсним, стягнути з ТОВ «Аваль Інвест» на його користь 50 617 грн. 70 коп. на відшкодування майнової шкоди в подвійному розмірі та 30 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Відповідач в особі свого представника позов не визнав, посилаючись на правомірність дій ТОВ «Аваль Інвест» щодо надання грошових коштів в якості безвідсоткової позики та відсутності ознак договору споживчого кредиту.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 5 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Договір № 003291, укладений 20 травня 2011 року між сторонами, визнано недійсним.

З ТОВ «Аваль Інвест» на користь ОСОБА_2 стягнуто 25 133 грн. 30 коп., а на користь держави - 251 грн. 33 коп. судових витрат.

В задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та їх недоведеність просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що ТОВ «Аваль Інвест» виконало зобов'язання щодо надання грошових коштів в якості безвідсоткової позики, а Договорі № 003291 був підписаний ОСОБА_2 на основі власного волевиявлення та за відсутності обману з боку відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його позову та стягнути з ТОВ «Аваль Інвест» майнову шкоду в подвійному розмірі в сумі 50 716 грн. 70 коп., а на відшкодування моральної шкоди - 30 000 грн. 00 коп. Зокрема, зазначає, що в рішенні суду першої інстанції не наведено підстав для відмови в позові в цій частині.

В запереченнях позивач просить відхилити апеляційну скаргу представника ТОВ «Аваль Інвест».

Відповідач заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не надав.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника ТОВ «Аваль Інвест» підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на його купівлю. ТОВ «Аваль Інвест» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності Програми «Інвест».

Однак повністю погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закон № 1023-ХП нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Закон № 1023-ХП установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в Законі № 1023-ХП нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону № 1023-ХП дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» в розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх означених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом Договору № 003291, укладеного між сторонами, є надання учаснику Програми «Інвест» адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру з метою придбання нерухомості.

Так, статтею 2 Договору № 003291 передбачено, що учасник зобов'язується одноразово сплатити реєстраційний платіж у день підписання сторонами даного договору та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання дозволу; своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати загальний платіж, який включає у себе чистий внесок, за рахунок якого адміністратор надає відповідні суми у позику, здійснює оплату вартості товару та адміністративні витрати, що є оплатою за послуги адміністратора з організації діяльності програми.

Відповідно до п. 2.4.4. Договору № 003291 адміністратор гарантує за результатами асигнаційного заходу надати дозвіл (тобто право на отримання товару, на підставі якого адміністратор проводить оплату товару, організовує його передачу у власність учасника або надає відповідну суму у позику), якщо учасник виконує всі умови даного договору та додатків до нього.

Передбачені Договором № 003291 умови дозволяють учаснику сплачувати ціну за товар невеликими щомісячними платежами, які названі «чистими внесками».

Чистий внесок - частина загального платежу, за рахунок якої адміністратор здійснює оплату вартості товару та розмір якої визначається шляхом ділення вартості товару на кількість платежів, зазначених у Додатку № 1 до Договору № 003291 та відповідає графіку платежів (розділ «Визначення термінів» Додатку № 2 до Договору № 003291).

Згідно п. п. 2.2., 2.3. ст. 2 Додатку № 2 до Договору № 003291 учасник до отримання дозволу може за письмовою заявою адміністратора змінити схему платежів або вартість товару з нижчої на вищу шляхом підписання Додатку № 4 до даного договору. У такому випадку учасник зобов'язаний сплатити різницю у реєстраційному платежу та загальних платежах, що виникла з приводу підвищення вартості товару або зміни схеми платежів у відповідності до графіку платежів. У разі зменшення будь-яких платежів, пов'язаних зі зміною схеми платежів, різниця у сплачених учасником платежах адміністратором не повертається. У зв'язку з підписанням Додатку № 4 до договору Додаток № 1 до договору вважається таким, що втратив чинність.

Кошти, необхідні для отримання товару/позики (чисті внески), вносяться учасником на розрахунковий рахунок адміністратора.

Таким чином, в угоді чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни товару. Крім того, сплачені чисті внески перерахунку (у зв'язку зі зміною ціни товару) не підлягають.

Договором № 003291 передбачена щомісячна сплата внесків за товар, який передається в рамках Програми «Інвест», а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Споживач, який виконав усі умови угоди, має право отримати товар, оплачений адміністратором на користь учасника та на умовах Договору № 003291 та Додатків до нього.

Отже, за системою придбання товару в рамках Програми «Інвест» кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за угодою, отримує товар через механізм, передбачений в Договорі № 003291, оскільки система функціонує таким чином, що дозволи на отримання товару/позики надаються у кількості, встановленій адміністратором, із врахуванням Фонду Групи, сформованого не пізніше трьох днів до дати проведення Заходу (п. 4.5. ст. 4 Додатку № 2 до Договору № 003291).

За таких обставин висновок суду про те, що діяльність ТОВ «Аваль Інвест» за угодою сторін є функціонуванням «пірамідальної схеми», суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону № 1023-ХП у зв'язку з відсутністю головних ознак «пірамідальної схеми» - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання товару кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ «Аваль Інвест» з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття «фінансова послуга».

При цьому ТОВ «Аваль Інвест» не є фінансовою установою.

Правомірність надання грошових коштів в якості безвідсоткової позики не фінансовими установами передбачена Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31 березня 2006 року № 5555 «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительства» (зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 25 квітня 2006 року за № 477/12351).

Суд зазначених вимог закону не врахував і до правовідносин сторін не застосував.

Відповідно до п. п. 1.3., 1.4. ст. 3 Додатку № 2 до Договору № 003291 послуги, які є предметом договору, надаються шляхом формування груп учасників Програми «Інвест», метою яких є придбання товару, зазначеного у Додатку № 1 до Договору. Кожній групі присвоюється номер.

Договір активується на восьмий день з моменту його підписання. Після цього учасник реєструється у Програмі «Інвест» і йому присвоюється код у групі. Номер групи та код групи повідомляється учаснику в письмовій формі на адресу для кореспонденції, зазначену в Додатку № 1 до Договору, або шляхом отримання інформації в Центральному офісі адміністратора. Учасник зобов'язаний зазначити вказані номери та номер Договору в усіх своїх заявах, повідомленнях та вимогах, що направляються на адресу адміністратора.

Право на отримання товару здійснюється в порядку, передбаченому статтями 4, 5 Додатку № 2 до Договору № 003291.

Отже, отримання кожним споживачем товару здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.

Як убачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності «пірамідальної схеми» згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону № 1023-ХП - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Так, за схемою придбання товарів у групах придбання товарів для кожного споживача (крім останнього) відбувається, у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами-учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш «активними», за умови виконання ними умов договору.

Отже, якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальної схеми».

Наведене дозволяє визнати, що висновок суду про введення позивача в оману з підстав оплати ним не самого товару, а права купівлі товару та відсутності залучення власних коштів відповідача, є помилковим.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Матеріали справи свідчать, що позивач під час укладення Договору № 003291 отримав примірник Договору та додатки до нього, які містять опис послуг ТОВ «Аваль Інвест».

В п. 4.5. ст. 4 Договору № 003291 позивач і відповідач погодили, що підписання цього договору та додатків до нього є свідченням того, що сторони дійшли повного порозуміння і визначили, що договірні умови є зрозумілими та обов'язковими для виконання як ОСОБА_2, так і ТОВ «Аваль Інвест».

Таким чином, висновок суду про наявність обману та ознак «пірамідальної схеми» у діях ТОВ «Аваль Інвест» під час укладення Договору № 003291 також є помилковим і не узгоджується з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону 1023-ХП.

Крім того, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на підставі ст. 18 Закону 1023-ХП дійшов висновку про те, що досягнута сторонами угода про посередницьку діяльність порушує права позивача, а діяльність відповідача з реалізації Програми «Ін- вест» є такою, що вводить в оману ОСОБА_2, а тому є недійсною з застосуванням наслідків її недійсності.

Однак при цьому суд неправильно застосував норму ст. 18 Закону № 1023-ХП, не встановивши, у чому саме полягає несправедливість положень статей 2-4 Договору № 003291 і не вказав, чи є зазначені обставини відповідно до цієї норми підставою для зміни або визнання недійсними саме цих (яких конкретно) умов угоди та чи є підстави для визнання недійсним Договору № 003291 в цілому. Зазначивши, що підставою недійсності Угоди є несправедливість умов Угоди (ст. 18 Закону 1023-ХП), суд ослався на норму ч. 6 ст. 19 Закону 1023-ХП, яка регулює питання недійсності угоди у зв'язку зі здійсненням нечесної підприємницької діяльності (недобросовісна конкуренція та діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною).

У той самий час ст. 18 Закону № 1023-ХП містить інші самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону № 1023-ХП).

Таким чином, суд не врахував, що статті 18, 19 Закону № 1023-ХП передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 Закону № 1023-ХП - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону № 1023-ХП, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Застосовуючи цю норму, суд першої інстанції зазначених положень не врахував та не вказав, на підставі яких ознак, зазначених у ч. 2 ст. 18 Закону, кваліфікував умови договору несправедливими, і чи тягне несправедливість цих умов недійсність договору в цілому.

Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року по справі № 6-40 цс 13.

Вказана постанова прийнята Верховним Судом України за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного суду України (ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині визнання Договору № 003291, укладеного 20 травня 2011 року між сторонами, недійсним, та стягнення з ТОВ «Аваль Інвест» на користь ОСОБА_2 25 133 грн. 30 коп. підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову позові.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 1 ст. 88 ЦПК України).

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для стягнення з ТОВ «Аваль Ін вест» на користь держави 251 грн. 33 коп. судових витрат немає.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необхідність стягнення моральної шкоди не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, відшкодування моральної шкоди в договірних відносинах не відбувається, якщо таке відшкодування прямо не передбачено договором, укладеним між сторонами.

Як вбачається з Договору № 003291 за порушення, невиконання або неналежне виконання взятих по договору зобов'язань, сторони несуть відповідальність один перед одним згідно умов даного договору, додатків до нього, а також у відповідності до чинного законодавства України (п. 3.1.).

Оскільки між сторонами склалися договірні правовідносини, які регулюються зобов'язальним правом та не передбачають стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції обгруновано відмовив в задоволенні вимог ОСОБА_2 в цій частині.

Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині не є суттєвими, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 309 ч. 1 п. 4, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Бикова Максима Володимировича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 5 листопада 2013 року змінити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» про визнання договору недійсним та повернення коштів - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набранням ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

судді