Постанова № 37034372, 10.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. справа № 2а/0470/5524/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Співак Н.М. дов від 26.03.2013

відповідача: - Гагарський А.П. дов від 18.09.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу приватного підприємства «Багатопрофільна приватна фірма «Південьбуд»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року

у справі № 2а/0470/5524/12

за позовом приватного підприємства «Багатопрофільна приватна фірма «Південьбуд»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпрпоетровська

про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012 №0000382302, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Багатопрофільна приватна фірма «Південьбуд» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000382302 від 15.05.2012, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 4540284,90 грн., в тому числі за основним платежем 3243427,92 грн., за штрафними санкціями 810856,98 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств за наявності у позивача підтверджуючих документів на підтвердження здійснення господарських операцій, а також за умови фактичної сплати податку грошовими коштами по правовідносинах з ТОВ «Інтерсервіс-постач», ТОВ «Гранд-Буд Престиж» та ТОВ «Агро строй комплекс». Окрім того, позивач вважає, що дії відповідача з проведення перевірки та складання акту перевірки є неправомірними, а винесене рішення не ґрунтується на нормах чинного законодавства; розрахунок штрафних санкцій в сумі 810856,98 грн. суперечить п.7 підрозділу 10 розділу 20 перехідних положень Податкового кодексу України, тому.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками позивача - «Інтерсервіс-постач», ТОВ Гранд-буд Престиж», ТОВ «Агро строй комплекс» не можуть бути прийняті судом як доказ реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами, оскільки вироком суду, який набрав чинності, встановлено створення даних підприємств без реального настання правових наслідків, тобто з метою фіктивного підприємництва, що підтверджено самими директорами даних підприємств.

Позивач, не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу(т.4 а.с.97), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано оцінки висновкам податкового органу щодо нікчемності договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, та не враховано положень ч.4 ст.72 КАС України в частині обов'язковості вироку суду стосовно лише тих осіб, у відношенні яких такий вирок виноситься.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що суд правильно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову у даній справі з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «БПФ «Південьбуд» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інтерсервіс-постач», ТОВ «Гранд-Буд Престиж» за період 01.12.2010 - 31.12.2010, ТОВ «Агро строй комплекс» за період з 01.01.2010р. - 31.08.2010, за результатами якої складений акт від 04.05.2012 № 1048/222/21943326.

Перевіркою встановлено порушення:

- ч.1 ст.203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ПП «БПФ «Південьбуд» та ТОВ «Інтерсервіспостач», ТОВ «Гранд-буд Престиж», ТОВ «Агро строй комплекс»;

- пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток у 2010 році на загальну суму 3243427,92 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов, виходячи з поданих позивачем завірених копій первинних документів, які підтверджують взаємовідносини позивача із переліченими вище підприємствами, даних АС Аудит, АІС реєстр платників податків, АРМ «БЕСТ-ЗВІТ», АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 № 0417/1-298/2011 та результатів проведених перевірок податковим органом контрагентів позивача.

Використовуючи дані документальних перевірок ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ТОВ «Гранд-буд Престиж», ТОВ «Агро строй комплекс», відповідач в акті перевірки зазначив, що стосовно означених підприємств не встановлено наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) системного придбання та продажу товарів, здійснені ними операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складський приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Укладені вказаними підприємствами договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 ЦК України є нікчемними, отже ці підприємства здійснювали діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників.

Крім того, відповідачем під час перевірки врахований вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 417/1-298/2011, яким, зокрема, визнано винним ОСОБА_3 - директора ТОВ «Гранд-буд Престиж», ТОВ «Агро строй комплекс» за скоєння злочину, передбаченого ст.ст. 28. ч.3, 205 ч.2, 366 ч.2 КК України. Останній засуджений за незаконну діяльність з переведення безготівкових коштів в готівкові шляхом використання схеми руху грошових коштів через поточні рахунки спеціально створених або придбаних підприємств з метою прикриття такої діяльності юридичних осіб, яка полягала в складанні фіктивних первинних документів фінансово-господарської діяльності та подальшого використання вказаних документів в бухгалтерському обліку господарської діяльності та надання фіктивних документів до контролюючих органів.

Вказаним вироком також встановлено, що до зазначеного злочину серед інших було залучено і ОСОБА_4 - директора ТОВ «Інтерсервіс-Постач», яке було також створено з метою прикриття незаконної господарської діяльності (фіктивного підприємництва), яка не спричиняла настання будь-яких правових наслідків.

Зі змісту вказаного вироку видно, що вказані вище підприємства - ТОВ «Інтерсервіс-постач», ТОВ «Гранд-буд Престиж», ТОВ «Агро строй комплекс» створювалися з метою фіктивного підприємництва, що підтверджено самими директорами даних підприємств у судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи, підсудні визнали свою вину повністю у скоєнні вказаного злочину. ОСОБА_3, який був директором ТОВ «Агро строй комплекс» та ТОВ «Гранд-буд Престиж» пояснив, що фактично господарська діяльність підприємств не велась, за вказівкою ОСОБА_5 він підписував різні документи. Що в подальшому відбувалося з вказаними документами йому невідомо, окрім того, зазначив, що в групу, створену ОСОБА_5, також входив ОСОБА_4 (директор ТОВ «Інтерсервіс-постач»), який здійснював такі ж функції, але по підприємствам, на яких був директором.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382302 від 15.05.2012, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 4540284,90 грн., в тому числі за основним платежем 3243427,92 грн., за штрафними санкціями 810856,98 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність означеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено судом, у період, що перевірявся, позивач мав господарські правовідносини:

- з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» (директор ОСОБА_4) за договором поставки, укладеним № 23/12-2 від 23.12.2010, згідно якому ТОВ «Інтерсервіс-Постач» поставлено будівельні матеріали в асортименті на загальну суму 3143900,00 грн., в т.ч. ПДВ - 523983,33 грн. Факт поставки товару на адресу позивача підтверджений видатковими накладними. За поставлений товар позивач розрахувався в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

- з ТОВ «Гранд-Буд Престиж» (директор ОСОБА_3І.) за договором підряду, укладеним № 17/12-1 від 17.12.2010. Предметом договору є виконання ТОВ «Гранд-Буд Престиж» як субпідрядником робіт по реконструкції фільтрів Кайдацької насосно-фільтрувальної станції будівництва 1936 року, 1948 року.

Загальна сума вартості обумовлених договором та виконаних ТОВ «Гранд-Буд Престиж» будівельних робіт відповідно до довідок про вартість виконаних робіт (типова форма № КБ-3) за грудень 2010 складає 1283416,67 грн., крім того, ПДВ - 256683,33 грн.

Факт виконання будівельних робіт на означену суму підтверджений актами прийому-передачі виконаних робіт за грудень 2010 року №№ 1, 2, 3, 4, 5 (типова форма № КБ-2в).

Згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт документи про виконання умов договору підписані керівником генеральної підрядної організації.

- з ТОВ «Агро Строй Комплекс» (директор Трайдук С.С.) за договорами підряду № 14-01 від 14.01.2010 (реконструкція АЗС № 22 в м. Запоріжжя) на загальну суму 18363,60 грн. з урахуванням ПДВ 3060,00 грн., № 12-01 від 12.01.2010 (реконструкція АЗС № 11 у с.Михайлівка Запорізької області) на загальну суму 120296,40 грн. з урахуванням ПДВ 20049,40 грн., № 02-02 від 02.02.2010 (реконструкція АЗС № 22 в м. Запоріжжя) на загальну суму 721200,00 грн. з урахуванням ПДВ 120200,00 грн., № 01.02/10 від 01.02.2010 (розробка робочого проекту «Реконструкція АЗС №№37, 11, 22 в м. Запоріжжя) на загальну суму 314060,00 грн. з урахуванням ПДВ 52343,33 грн., № 05-03 від 05.03.2010 (реконструкція АЗС № 11 у с.Михайлівка Запорізької області) на загальну суму 473430,00 грн. з урахуванням ПДВ 78905,00 грн., № 01.07/10 від 01.07.2010 (роботи по улаштуванню монолітних залізобетонних фундаментів на об'єкті «Пункт приймання, зберігання та первинної обробки зерна в с. Девладово Софійського району Дніпропетровської області) на загальну суму 745220,00 грн. з урахуванням ПДВ 124203,33 грн.

Факт виконання вказаних договорів підтверджений актами прийому-передачі виконаних робіт за відповідні періоди.

Наведені обставини встановлені відповідачем в ході перевірки, складені на виконання перелічених договорів первинні документи досліджені відповідачем, питання щодо правильності їх складання та змісту не виникали.

Виходячи із змісту поданих позивачем первинних документів на підтвердження виконання зазначених вище договору поставки та договорів підряду, вбачається, що вони мають всі законодавчо передбачені реквізити, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання обумовлених договорами товарів, робіт у відповідних податкових (звітних) періодах відповідачем не спростовуються.

На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товарів, виконання підрядних робіт не містять як ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами), так і умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем з переліченими вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача - «Інтерсервіс-постач», ТОВ Гранд-буд Престиж», ТОВ «Агро строй комплекс», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Стосовно посилання відповідача в якості обґрунтування висновків акту перевірки, з чим погодився суд першої інстанції, на вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 417/1-298/2011, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вказаний вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська, яким визнано винним за скоєння злочину, передбаченого ст.28. ч.3, ст.205 ч.2, ст.366 ч.2 КК України, ОСОБА_3 - директора ТОВ «Агро строй комплекс» та ТОВ «Гранд-буд Престиж» та яким також встановлено, що до зазначеного злочину серед інших було залучено і ОСОБА_4 директора ТОВ «Інтерсервіс-постач», є достатньою правовою підставою для визнання бухгалтерських документів позивача такими, які не можуть бути належними доказами реальності здійснення господарських операцій, зазначених вище, і тому спірне податкове повідомлення-рішення є законним.

Апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані договори з боку контрагентів (виконавців) позивача підписані:

- договір поставки № 23/12-2 від 23.12.2010 від ТОВ «Інтерсервіс-постач» ОСОБА_4, який діяв на підставі доручення № 3914 від 05.11.2010, тобто особою, у відношенні якого вирок не виносився, у встановленому порядку його винним у скоєнні злочину не визнано.

- договори № 14-01 від 14.01.2010, № 12-01 від 12.01.2010, № 02-02 від 02.02.2010, № 01.02/10 від 01.02.2010, № 05-03 від 05.03.2010, № 01.07/10 від 01.07.2010 від ТОВ «Агро строй комплекс» - директором Трайдук С. С. - у відношенні якого вирок також не виносився, і який до кримінальної відповідальності не притягався.

Стосовно директора ТОВ «Гранд-буд престиж» ОСОБА_3, яким підписаний укладений з позивачем договору підряду № 17/12-1 від 17.12.2010, вказаний вище вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська встановив вину ОСОБА_3 у фіктивному підприємництві, тобто створенні і придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, а також складенні та видачі завідомо неправдивих документів.

Стаття 72 КАС України, на яку послався суд першої інстанції, визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 417/1-298/2011 відносно фізичної особи ОСОБА_3 директора ТОВ «Агро строй комплекс», ТОВ «Гранд-буд Престиж», не можуть бути покладені в основу судового рішення у даній адміністративній справі, тим більше, що цей вирок не встановлює обставин і не містить висновків, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, зокрема, ТОВ «Інтерсервіс-постач», ТОВ Гранд-буд Престиж», ТОВ «Агро строй комплекс» за вищезазначеними договорами.

Вказаний вирок підтверджує лише факт скоєння кримінального злочину посадовою собою ТОВ «Агро строй комплекс» та ТОВ «Гранд-буд Престиж» та створює правові наслідки лише для цих підприємств. Кримінальна справа у сфері порушення податкового законодавства щодо посадових осіб позивача не порушувалась, судові рішення в межах кримінальної справи відносно позивача не приймались.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним взяття до уваги судом першої інстанції вказаного вироку суду.

Як встановлено вище, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують реальність здійснення обумовлених зазначеними вище договорами господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Посилання податкового органу на відсутність у вказаних ним підприємств необхідних ресурсів в даному випадку не впливають на реальність здійснених господарських операцій з виконання робіт; вказані обставини не знаходяться в прямому зв'язку між собою. Крім того, наведені податковим органом обставини щодо відсутності реальної можливості поставити товари, виконати обумовлені договорами роботи, в установленому порядку, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені.

Позивачем як отримувачем товарів, підрядних робіт виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості цих товарів, робіт до валових витрат у відповідних (податкових) періодах.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення вартості придбаного товару, виконаних підрядних робіт до складу валових витрат, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру цих витрат.

Отже, колегія суддів вважає безпідставним нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 0000382302 від 15.05.2012.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Багатопрофільна приватна фірма «Південьбуд» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 р. у справі № 2а/0470/5524/12 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 р. у справі № 2а/0470/5524/12 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська № 0000382302 від 15.05.2012р., на підставі якого Приватному підприємству «Багатопрофільна приватна фірма «Південьбуд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на 4 540 284,90 грн., в тому числі за основним платежем 3 243 427,92 грн., за штрафними санкціями 810 856,98 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко