Постанова № 37033406, 03.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 827/1515/13-а

03.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Курапової З.І. ,

Воробйової С.О.

секретар судового засідання Чумаченко Н.Г.

за участю сторін:

представник позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_3, довіреність № 2073 від 22.06.13;

представник позивача, Голови правління ОК СТ "Афганець" Дмитрієва Юрія Миколайовича- Плешко Євгенія Костянтинівна, довіреність № 1/06-13 від 19.06.13;

представник відповідача, Севастопольської міської ради-- Сирський Сергій Валентинович, довіреність № 03-15 від 08.01.14;

представник відповідача, Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник відповідача, Головного управління Держземагенства у м. Севастополі- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник третьої особи, Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельне товариство "Благодар"- Козлов Олександр Миколайович, керівник ОК "Дачно-будівельне товариство "Благодар" згідно довідки ЄДРПОУ № 16/364/2274, особа встановлена посвідченням водія КСА № 015817,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, заяву ОСОБА_4 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 та апеляційну скаргу Севастопольської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В. ) від 15.10.13 у справі № 827/1515/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

Голови правління ОК СТ "Афганець" Дмитрієва Юрія Миколайовича (вул. Хрустальова, буд. 135, кв. 26,Севастополь,99055)

до Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,м.Севастополь,99011)

Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі (вул. Дм. Ульянова, 16,м. Севастополь,99045)

Головного управління Держземагенства у м. Севастополі (вул. Демідова, 13, Севастополь,99011)

третя особа:

Обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельне товариство "Благодар" (вул. Г.Бресту буд. 33. кв. 170, Севастополь,99059)

про скасування рішення та визнання неправомірною бездіяльність

ВСТАНОВИВ:

06.06.2013 ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради, Головного управління Держземагенства у м. Севастополі, Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі, в якому просили скасувати рішення Севастопольської міської Ради "Про надання згоди ОК "ДСТ "Благодар" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,60 га в районі Фіолентовського шосе, витребувану громадянами-членами ОК "ДСТ "Благодар" для індивідуального дачного будівництва" № 9796 від 10 березня 2010 року; визнати неправомірною бездіяльність Севастопольської міської Ради, Головного управління Держземагенства в м. Севастополі, Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі, в частині ненадання відповіді на звернення від 29 жовтня 2012 року в строк передбачений законодавством.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 15.10.2013 позов ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Севастопольської міської Ради, Головного управління Держземагентства у м. Севастополі, Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі, третя особа: Обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельне товариство "Благодар, про скасування рішення та визнання неправомірною бездіяльності, - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Севастопольської міської Ради, Головного управління Держкомзему в м. Севастополі, Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_2, ОСОБА_4 від 29 жовтня 2012 року.

Зобов'язано Севастопольську міську Раду, Головне управління Держкомзему в м. Севастополі, Державну інспекцію сільського господарства в м. Севастополі розглянути заяву ОСОБА_2, ОСОБА_4 від 29 жовтня 2012 року та надати відповідь у встановлений чинним законодавством термін.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 (діє в інтересах позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності № 2073 від 22.06.2013), посилаючись, зокрема, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 15.10.2013 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В той же час, до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга від відповідача, Севастопольської міської ради, в якій, посилаючись, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 15.10.2013 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держкомзему в м.Севастополі, Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_2, ОСОБА_4 від 29 жовтня 2012 року та зобов'язати Головне управління Держкомзему в м. Севастополі, Державну інспекцію сільського господарства в м. Севастополі розглянути заяву ОСОБА_2, ОСОБА_4 від 29 жовтня 2012 року та надати відповідь у встановлений чинним законодавством термін. В задоволенні решти позову відмовити.

28.11.2013 на адресу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_4, який брав участь у розгляді справи в якості позивача, надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 15.10.2013 у справі № 827/1515/13-а, яку ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013 прийнято до розгляду.

У судовому засіданні заявники апеляційних скарг підтримали доводи, викладені ними у поданих апеляційних скаргах та наполягали на їх задоволенні, кожний з тих мотивів, які були викладені ними у скаргах.

Правом на участь у судовому засіданні відповідачі- Державна інспекціїя сільського господарства в м. Севастополі, Головне управління Держземагенства у м. Севастополі не скористалися, явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили, що відповідно до положень статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що позивачі оскаржують рішення суду першої інстанції лише у частині відмови у задоволенні вимоги позову про скасування рішення Севастопольської міської Ради "Про надання згоди ОК "ДСТ "Благодар" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,60 га в районі Фіолентовського шосе, витребувану громадянами-членами ОК "ДСТ "Благодар" для індивідуального дачного будівництва" № 9796 від 10 березня 2010 року, а відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення вимоги позову про визнання протиправною бездіяльність Севастопольської міської Ради, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в іншій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, правову позицію, висловлену учасниками процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг в заявлених апелянтами межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачів підлягає залишенню без задоволення, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, виходячи з наступного.

Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, відповідно до ст.19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно ст.12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Статтею ст.116 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни і юридичні особи здобувають право власності й права користування земельними ділянками із земель державної, або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень.

Згідно ст.118 Земельного Кодексу України, чинної на час спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, подають заяву до районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, а із земель комунальної власності -до відповідної сільської, селищної, міської ради. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Відповідно до вимог п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

У розрізі наведеного, колегія суддів зауважує, що отримання земельної ділянки у власність або в користування супроводжується різними діями зацікавленої особи та прийняттям відповідних рішень органу місцевого самоврядування. Отже, відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає заяву зацікавленої особи і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

З матеріалів справи вбачається, що ОК "ДБТ "Благодар" в 2007 році звернувся до Севастопольської міської Ради для отримання дозволу на розробку проекту землевідводу вільної земельної ділянки, надавши матеріали вибору та погодження місця розташування земельної ділянки та позитивні висновки органів виконавчої влади, а саме:

- науковий висновок Відділу державної служби охорони культурної спадщини Управління культури і туризму СМДА № 10/3215-09 від 04.12.2009;

- висновок Севастопольської СЕС № 2207 від 08.12.2009 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову;

- науковий висновок Національного заповідника "Херсонес Таврійський" № 1950/09 від 07.10.2009;

- висновок Головного управління Держкомзему в м.Севастополі №03-417 від 16.06.2009;

- комплексний містобудівний висновок Управління містобудування та архітектури Севастопольської МДА № 3387/4-1 від 10.06.2008;

- акт вибору та погодження місця розташування земельної ділянки від 03.09.2007,

- викопіювання з Генерального плану м. Севастополя.

Відповідно до представлених матеріалів, запитувана земельна ділянка є вільною від зареєстрованих прав третіх осіб, а також від зареєстрованих прав третіх осіб на об'єкти нерухомого майна на даній земельній ділянці, про що свідчить висновок Головного управління Держкомзему в м. Севастополі за №03-417 від 16.06.2009.

Отже, розглянувши клопотання ОК "ДСТ "Благодар", та заяви громадян - членів ОК "ДСТ "Благодар" про надання у власність земельних ділянок, розташованих в районі Фіолентовського шосе для індивідуального дачного будівництва, та надані матеріали, висновки відповідних органів, в тому числі і природоохоронних органів, Севастопольською міською Радою прийнято рішення № 9796 від 10 березня 2010 року "Про надання згоди ОК "ДСТ "Благодар" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,60 га в районі Фіолентовського шосе, витребувану громадянами-членами ОК "ДСТ "Благодар" для індивідуального дачного будівництва"(а.с.12).

З огляду на викладені норми чинного законодавства, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення Севастопольська міська рада не вийшла за межі наданих їй повноважень, визначених ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також не порушила вимоги ст.19 Конституції України, яка зобов'язує органи місцевої влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Тому, оскільки міська рада мала всі законні підстави для прийняття спірного рішення, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині та скасування рішення Севастопольської міської ради №№ 9796 від 10 березня 2010 року.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню також і з інших мотивів.

Так, що відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Зокрема, підставами для визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Судом безспірно встановлено, що у позивачів на момент прийняття Севастопольською міською радою спірного рішення, так і на час розгляду справи в суді відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку.

Крім того, самими позивачами визнано, що вони мають намір у майбутньому набути право на спірну земельну ділянку та здійснити його державну реєстрацію, оскільки державної реєстрації та будь-якого правовстановлюючого документу на право позивачів на спірну земельну ділянку на даний час - не існує.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що в силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачами не доведені обставини, які б свідчили про те, що оскаржуваним рішенням відповідача були порушені їх права, свободи або інтереси, тобто не підтверджено виникнення суб'єктивних прав, встановлених законом та охоронюваних законом інтересів позивачів в даній справі на момент прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачами в цій частині обраний неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки оскаржуване ними рішення не створює для них прав та обов'язків та ніяким чином їх не порушує.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачі щодо оскарження спірного рішення міської ради є неналежними позивачами, що в свою чергу є самостійною підставою для відмови у задоволенні їх позовних вимог в цій частині.

На підставі вищевикладеного судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова в частині відмови у задоволенні позову прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги позивачів не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги останніх та скасування постанови суду в цій частині не вбачається.

В той же час, перевіривши доводи апеляційної скарги Севастопольської міської Ради колегія суддів вважає їх обґрунтованими, тому вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги Севастопольської міської Ради, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи в суді першої інстанції позивачами було заявлено вимогу щодо визнання неправомірною бездіяльності Севастопольської міської Ради, Головного управління Держземагенства в м. Севастополі, Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі, в частині ненадання відповіді на звернення від 29 жовтня 2012 року в строк передбачений законодавством.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що належного розгляду та перевірки заяви позивачів 29 жовтня 2012 року, на час розгляду справи відповідачами не здійснено. Відповідачі доказів надання відповіді на зазначене звернення ОСОБА_2, ОСОБА_4 суду не надали. За таких обставин, судом зроблено висновок, що відповідачами були порушені права та законні інтереси позивачів на отримання повної відповіді на їх звернення.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів, оскільки він не ґрунтується на нормах чинного законодавства, що регулює спірні відносини та спростовується фактичними обставинами справи та доводами апеляційної скарги відповідача.

Так, громадяни України згідно зі статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтями 4, 5 вказаного Закону передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі скористалися наданими ним Законом України "Про звернення громадян" правом та звернулися до Прокуратури м.Севастополя з заявою вх.№ 27 від 29 жовтня 2013 року, у якій просили розібратися у викладеній ними ситуації з питання розподілу земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Севастополь, Гагарінський район, Юхаріна Балка, загальною площею близько 1,6 га, та проханням провести перевірку, викладених в заяві фактів, захисту прав членів ОК «СТ «АФГАНЕЦЬ».(т.1, а.с.18).

Досліджуючи зазначене звернення позивачів, судом встановлено, що звернення від 29.10.2013 за вх.№ 27 адресовано лише прокурору м.Севастополя. Інших суб'єктів звернення, зокрема Севастопольську міську раду, в цьому зверненні позивачами не зазначено. Будь-яких інших звернень від 29 жовтня 2013 року матеріали справи не містять.

Приписами статті 7 Закону України "Про звернення громадян" визначено, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Згідно матеріалів справи, заява позивачів №27 від 29 жовтня 2012 року була розглянута та надіслана за належністю до Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі, про що позивачі повідомлені не були.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вказане звернення за №27 від 29 жовтня 2012 року ні органами прокуратури, ні будь-якими іншими органами до Севастопольської міської Ради не надсилалося, тобто ніякої відповіді з боку Севастопольської міської Ради звернення №27 від 29 жовтня 2012 року ні позивачами, ні іншими органами не вимагалось.

Таким чином, Севастопольської міської Ради не було і не могло бути відомо про наявність звернення позивачів № 27 від 29 жовтня 2012 року та його зміст.

В силу положень статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Отже, даними нормами Закону передбачається обов'язок відповідного органу, до повноважень якого належить розгляд заяв (клопотань), щодо розгляду тих заяв (клопотань), які були адресовані безпосередньо цьому органу, або були пересланими іншими органами чи посадовими особами за належністю даному органу.

Таким чином, у Севастопольської міської Ради повністю відсутній обов'язок щодо розгляду, вчинення заходів та надання відповіді на звернення ОСОБА_2, ОСОБА_4 від 29 жовтня 2012 року з огляду на відсутність такого звернення до Севастопольської міської Ради та неотримання його Радою, відтак відсутня й бездіяльність відповідача з цього приводу.

Натомість судом першої інстанції безпідставно віднесено Севастопольську міську Раду до органу, якому подавалося звернення позивачів № 27 від 29 жовтня 2012 року, при цьому для встановлення обов'язку відповідача щодо надання відповіді на звернення, судом взагалі не з'ясовано та не перевірено наявними у справі доказами, чи направлялося до Севастопольської міської Ради вказане звернення позивачів, або чи пересилалося останнє відповідачу за належністю.

Зазначені обставини не були з'ясовані судом першої інстанції, що привело до неправильного вирішення справи в частині визнання неправомірною бездіяльності Севастопольської міської Ради, щодо ненадання відповіді на звернення.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність з боку відповідача порушень вимог Закону України «Про звернення громадян» та відповідно бездіяльності щодо ненадання відповіді позивачам, у зв'язку з цим у задоволенні позову в частині визнання неправомірною бездіяльності Севастопольської міської Ради, щодо ненадання відповіді на звернення від 29 жовтня 2012 року в строк передбачений законодавством слід відмовити.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи те, що суд першої інстанції, вийшовши за межи позову, зобов'язав Севастопольську міську Раду розглянути заяву ОСОБА_2, ОСОБА_4 від 29 жовтня 2012 року та надати відповідь у встановлений чинним законодавством термін, тому в цій частині постанова суду першої інстанції також підлягає скасуванню.

Крім того, при вирішенні даної справи, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, судом першої інстанції при винесенні постанови від 26.11.2013 не дотримано вимог ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України щодо змісту постанови.

Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням зокрема, з резолютивної частини із зазначенням висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог; розподілу судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження тощо.

Отже, п. 4 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України імперативно встановлює обов'язок зазначати у резолютивній частині постанови розподіл судових витрат. Однак, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, тим самим порушив норми процесуального права.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Севастопольської міської Ради підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення.

Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено розподіл судових витрат, встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Тобто, із зазначеної норми слідує, що суб'єкту владних повноважень, на користь якого ухвалено рішення, підлягають сплаті лише два види витрат, пов'язаних з розглядом справи: витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що такий вид судових витрат як судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідачу, Севастопольській міській раді поверненню не підлягає.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктами 1,4 частини першої статті 202, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, заяву ОСОБА_4 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Севастопольської міської ради-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В. ) від 15.10.13 у справі № 827/1515/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держкомзему в м.Севастополі, Державної інспекції сільського господарства в м.Севастополі щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_2, ОСОБА_4 від 29 жовтня 2012 року.

Зобов'язати Головне управління Держкомзему в м.Севастополі, Державну інспекцію сільського господарства в м. Севастополі розглянути заяву ОСОБА_2, ОСОБА_4 від 29 жовтня 2012 року та надати відповідь у встановлений чинним законодавством термін.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 06 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис З.І.Курапова

підпис С.О. Воробйова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль