Ухвала суду № 37033326, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15615/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Тур В. В.

за участю представника позивача Радченка О. В., представника відповідача Геращенка С. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЛЕЗ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЛЕЗ" до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Торговий дім ЛЕЗ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2013 р. № 100260000/2013/200548/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.08.2013 р. № 100260000/2013/00530.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 р у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Між ТОВ „Контракт-Партнер" (Російська Федерація) та ТОВ «Торговий Дім «ЛЕЗ» укладено контракт від 25.12.2012 р. № 018/2012VE на поставку електродів та проволоки для зварювання.

Згідно із підпунктом 1.1 пункту 1 контракту найменування товару, асортимент, кількість, ціна, вартість, умови та строки оплати, умови та строки поставки, реквізити вантажовідправника та вантажоодержувача погоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього контракту

Відповідно до підпунктів 4.1.1, 4.1.2, 4.2 пункту 4 контракту валюта контракту - російський рубль. Валюта платежу - російський рубль. Оплата за товар, що постачається здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця всієї суми за кожну партію товару протягом 120 (сто двадцяти) календарних днів від дати відвантаження товару. Датою відвантаження товару вважається дата, вказана у ВМД (вантажній митній декларації) в країні продавця.

Згідно із підпунктом 4.5 пункту 4 контракту ціни на кожну партію товару вказані в специфікаціях, які є невід'ємними частинами контракту та складаються з: вартості товару, вартості тари, упаковки, маркування, Сертифікату країни походження товару по формі СТ-1, митного оформлення в режимі „ЕК-10".

Підпунктами 5.2, 5.3 пункту 5 контракту встановлено, що умови поставки кожної партії товару погоджуються та вказуються в специфікації до цього контракту. Дата поставки товару визначається відповідно до умов поставки згідно з „ІНКОТЕРМС 2010".

На виконання умов контракту декларантом подано 28.08.2013 р. для митного контролю митну декларацію № 100260000/2013/110348.

Митна вартість товарів задекларована за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 2 454 232,97 руб. (592 255,5 грн.), а за кг товару 38,42 руб. (9,27 грн.).

Для підтвердження митної вартості товарів позивачем подані наступні документи: контракт від 25.12.2012 р. № 018/2012VE, додаткова угода до нього № 1 від 30.04.2013 р., інвойс від 20.08.2013 р. № 98, специфікація № 5 від 26.06.2013 р.

У зв'язку із спрацюванням АСАУР за напрямком - митна вартість у посадової особи митного поста „Східний" Київської міжрегіональної митниці Міндоходів виникли сумніви щодо можливого заниження позивачем заявленої митної вартості товарів, що полягала у невключенні вартості перевезення у митну вартість з огляду на те, що згаданий контракт та додатки до нього не передбачають вартості перевезення як складової ціни договору.

У зв'язку із зазначеним вище відповідачем було витребувано у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант був ознайомлений з даним переліком документів та не надав жодного документа, що не заперечується представником позивача.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідачем було здійснено її коригування, в результаті чого прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2013 р. № 100260000/2013/200548/2 за резервним методом.

Згідно із рішенням про коригування митної вартості товарів від 28.08.2013 р. № 100260000/2013/200548/2 орган доходів і зборів скоригував митну вартість товару з 2 454 232,97 руб. (592 255,5 грн.) до 3 282 998,76 руб.(792 253,26 грн.), а за кг товару з 38,42 руб. (9,27 грн.) до 51,39 руб. (12,4 грн.).

У зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у митному оформленні товарів за МД № 100260000/2013/110348 було відмовлено, що підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.08.2013 р. № 100260000/2013/00530.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 статті 53 МКУ встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій ішостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частинами 3, 4 статті 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання пункту 1 статті 53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом були надані основні документи, а саме: контракт від 25.12.2012 р. № 018/2012VE, додаткова угода до нього № 1 від 30.04.2013 р., інвойс від 20.08.2013 № 98, специфікація № 5 від 26.06.2013 р. Платіжних чи банківських документів надано не було.

Згідно із даними специфікації № 5 від 26.06.2013 р. до контракту умови поставки СРТ - ст. Київ-Петрівка (Інкотермс 2010). Такі ж умови поставки зазначені у гр. 20 МД № 100260000/2013/110348, поданої до митного контролю 28.08.2013 р. Проте у жодному товаросупровідному документі не зазначено, хто несе витрати на розвантаження товару.

Відповідно до пункту b) правила Б.6 до умови поставки СРТ Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6 нести усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем запропоновано надати до митного органу, в тому числі, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).

Натомість, позивачем витребуваних документів не надано.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно із частинами 1- 4 статті 60 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Згідно із даними, що містяться в гр. 33 оскаржуваного рішення у відповідача була відсутня інформація щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, що продавалися на експорт в Україну з Росії і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У справі також відсутні докази надання декларантом відповідної інформації органу доходів і зборів. За таких обставин у відповідача не було підстав для застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів чи за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Згідно із частиною 1, 2 статті 62 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів:

1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін „товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.

Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов'язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою.

При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до „товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини.

2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат;

3) сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.

За відсутності зазначених вище відомостей у органу доходів і зборів були відсутні підстави для застосування методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості.

Відповідно до вимог статті 63 МКУ для застосування методу визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) органу доходів і зборів має бути надана інформація від виробника товарів щодо вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну, загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

У зв'язку з ненаданням такої інформації декларантом застосування методу визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) було також неможливим.

Згідно із частинами 1, 2 статті 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

На виконання зазначеної вище норми в гр. 33 оскаржуваного рішення міститься посилання на МД від № 100270000/2012/416554.

Отже, за результатами митного контролю за МД № 100260000/2013/110348 та товаросупровідних документів, у зв'язку з ненаданням позивачем всіх належних документів на підтвердження заявленої митної вартості, тобто відмовою декларанта надати необхідні об'єктивні дані для підтвердження митної вартості товарів, органом доходів і зборів на підставі наявної в нього інформації було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2013 № 100260000/2013/200548/2.

Відповідно до частини 1 статті 256 МКУ відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною 6 статті 54 МКУ орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 4.4 розділу IV Порядку митний орган відмовляє у прийнятті МД виключно з таких підстав: МД не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, ДМВ; ЕМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; МД подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки декларантом не було подано всіх документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, тому в органу доходів і зборів були підстави для відмови у митному оформленні товарів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно із частинами 7, 8 статті 55 МКУ у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

На підставі викладеного вище колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЛЕЗ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЛЕЗ" до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 28.01.2014 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.