Постанова № 37033216, 31.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 січня 2014 р. № 820/14104/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Кот Ю.А.

за участю представників сторін

позивача ОСОБА_1

представника позивача Старовойтова Д.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційного відділу Харківського міського Управління юстиції у особі працівника Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Дейнеко Тетяни Вікторівни про визнання дій незаконними

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому після уточнення позовних вимог просить суд визнати дії відповідача незаконними; зобов'язати повернути сплачені грошові кошти за витяг про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у розмірі 120 грн., стягнути судові витрати у розмірі 878,00 грн.

У судовому засіданні позивачка та її представник заявлений позов підтримали у повному обсязі, просили позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що відповідачка після того як оглянула надані до реєстрації документи не повідомила позивачку про те, що вказаний об'єкт не підлягає державній реєстрації, оскільки він вже зареєстрований. Внаслідок чого заявницею зайво сплачено до Державного бюджету кошти у розмірі 120,00 грн. за відповідний витяг.

Представник відповідача надав в судове засідання письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що надання роз'яснень з правових питань не віднесено до компетенції відповідача, а повернення сплачених коштів за отримання витягу у випадку відмови у такій реєстрації не передбачено ані законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ані положеннями Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від22.06.2011 року № 703.

Заслухавши пояснення учасників процесу дослідивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що згідно рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 10.09.2004 року у справі 2-4504 за позивачкою визнано право власності на ? житлового будинку з надвірними будовами, розташованого за адресою АДРЕСА_1

25.04.2013 року позивачка звернулася до Реєстраційної служби з заявою щодо реєстрації вказаної споруди та згідно картки прийому заяви №1942878 разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в т.ч. подано оригінали та копії: квитанції про сплату мита, рішення суду від 10.09.2004 року № 2-4504, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане ХМБТІ № 5249444 від 29.10.2004 року, копію технічного паспорту б/н виданого 08.09.2006 року

Рішенням відповідача № 2290879 від 15.05.2013 року позивачці повідомлено про зупинення розгляду заяви та запропоновано надати технічний паспорт, який містить актуальні дані щодо загальної, житлової площі будинку та складових частин об'єкту нерухомого майна, в тому числі самовільно побудованих.

Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІV (зі змінами та доповненнями), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011року №703 (зі змінами та доповненнями), Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" .

У судовому засіданні позивачка як на підставу задоволення позовних вимог послалася на те, що з урахуванням положень п. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" їй неправомірно повідомлено про необхідність здійснення спірної реєстраційної дії.

З цього приводу суд зазначає, що п. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводилася реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Враховуючи вказані положення, суд приходить до висновку, що закон не містить заборони, щодо державної реєстрації права власності за правилами цього Закону до об'єктів нерухомого майна, права власності на яке зареєстроване до 01.01.2013р.

Статтею 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІV р визначено, що орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України, отже на відповідача не покладено обов'язку здійснювати роз'яснення з правових питань.

Суд також зауважує, що згідно п. 8-1 ч. 2. ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

З огляду на зазначені положення Закону, суд приходить до висновку, що встановлення наявності/відсутності обставин, що обумовлюють вчинення будь-яких дій із об'єктом, який підлягає реєстрації, можливо лише після вчинення певних дій реєстратором на виконанні у якого перебуває заява та відповідно відсутність можливості перевірити відомості на стадії прийняття заяви.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки здійснення державної реєстрації права власності за правилами цього Закону до об'єктів нерухомого майна права власності на яке зареєстроване до 01.01.2013р. є правом заявника, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви (тобто вчинення заявником певного волевиявлення), то у діях відповідача відсутні порушення норм діючого законодавства.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання повернути сплачені кошти за отримання витягу про державну реєстрацію права власності, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, та не заперечується сторонами по справі, що рішенням відповідача від 28.05.2013 року № 2624137 позивачці відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі п.54 ч.1 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - сплин п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав наданого для усунення обставин, що були підставою

Пунктом 24 Порядку № 703 від 26.06.2011 року передбачено, що орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав. У разі коли заявник особисто отримує зазначені документи, він пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документи, що зазначені в пункті 9 цього Порядку. Після отримання документів заявник повертає органові державної реєстрації прав, нотаріусові картку прийому заяви про державну реєстрацію з відміткою про отримання відповідних документів, яка підписується ним із зазначенням дати та часу їх отримання. Орган державної реєстрації прав, нотаріус не повертає заяву про державну реєстрацію, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита. Державний реєстратор долучає до облікової справи заяву про державну реєстрацію, копії поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату державного мита, а також інші документи, що видані, оформлені або отримані ним під час проведення державної реєстрації прав.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідач не наділений обов'язком повернення коштів сплачених за надану адміністративну послугу, в тому числі у випадку неотримання останньої заявником.

Щодо вимоги про стягнення суми судових витрат у розмірі 878,00 грн. суд зазначає наступне

Із пояснень представника позивача встановлено, що вказана сума складається з вартості послуг по наданню правової допомоги та компенсації за оформлення довіреності на представлення інтересів.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано п. 1 ч.3 ст. 87, ст.ст. 90, 94-98 КАС України.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. При цьому витрати на інформаційно-технічне забезпечення Кодексом адміністративного судочинства України не передбачені. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (ч. 1 ст. 94 цього Кодексу). Крім того долучена до матеріалів справи квитанція № 638826 не підтверджує факту отримання позивачем правової допомоги при розгляді означеної справи, а отже судові витрати не можуть бути стягнуті судом в порядку, визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Реєстраційного відділу Харківського міського Управління юстиції у особі працівника Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Дейнеко Тетяни Вікторівни про визнання дій незаконним - залишити без задоволення

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 05.02.2014 року

Суддя Зоркіна Ю.В.