Постанова № 37031834, 29.01.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року № 813/7386/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Олексяк І.Р.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2013 року № 0001031720.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, всупереч Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, ґрунтуються виключно на власних нічим не обґрунтованих припущеннях про те, що відповідні господарські операції не відбулись, та на через правильне застосування норм податкового і цивільного законодавства. Протиправними, на думку позивача, слід вважати доводи контролюючого органу з посиланням на акти інших ОДПС щодо неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки такі не містять жодних відомостей про господарську діяльність таких суб'єктів господарювання та операції з позивачем, а виходи на такі перевірки здійснювались після припинення даних суб'єктів господарювання як юридичних осіб.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, з підстав викладених в поданих суду письмових запереченнях (а.с.228-231 ), зокрема зазначивши, що Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області при перевірці діяла в межах норм ПК України. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зареєстрований Виконавчим комітетом Львівської міської ради від 03.10.2002 року № 5296, та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Залізничному районі м. Львова з 10.10.2002 року за №2294.

Позивач зареєстрований платником ПДВ, про що ДПІ у Залізничному районі м.Львова видано свідоцтво від 14.10.2002 року за НОМЕР_4 індивідуальний податковий номер НОМЕР_2.

Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_3 є оптова торгівля іншими проміжними продуктами; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; виробництво інших гумових виробів; виробництво інших готових металевих виробів; виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно матеріалів справи, на підставі пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI, відповідно до Наказу ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 27.07.2013 р. № 59, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області Щепіткою О.М. проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 (РНОК - НОМЕР_2) при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» (код ЄДРПОУ:37403533) та ТзОВ «Укрміксі» (код ЄДРПОУ: 38148281) за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.08.2013 року №255/17-20/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки) (а.с.21-37), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем, а саме:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по безтоварних операціях з ТзОВ « Інтеграл Ай Ті»(код ЄДРПОУ: 37403533) за лютий 2012 року в сумі 7 680,00 грн. та з ТзОВ «Укрміксі» (код ЄДРПОУ: 38148281) на загальну суму 11 824,00 грн., в т.ч. за листопад 2012 року в сумі 4 722,00 грн., грудень 2012 року в сумі 5 343,00 грн., січень 2013 року в сумі 592,00 грн., лютий 2013 року в сумі 1 167,00 грн.

На підставі акта перевірки від 16.08.2013 року №255/17-20/НОМЕР_2 податковий орган 03 вересня 2013 року прийняв податкове повідомлення - рішення №0001031720 (а.с.15-а) про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомлення - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано наступні документи:

копію договору №0902-3 від 09.02.2012 року укладеного з ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» (а.с.78); копії податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2012 року (а.с.38-42), листопад 2012 року(а.с.47-54), грудень 2012 року (а.с.57-63), січень 2013 року (а.с.66-68) та лютий 2013 року(а.с.71-73); реєстри виданих та отриманих податкових накладних(а.с.43-44, 55,64-65, 69-70, 74); копії видаткових накладних №1/02-20 від 01.02.2012 року (а.с.79), №9/02-02 від 09.02.2012 року (а.с.82), №15/02-01 від 15.02.2012 року (а.с.86), № РН-0000007 від 23.02.2012 року (а.с.89), №РН-0000004 від 14.02.2012 року (а.с.91), №РН-0000003 від 13.02.2012 року (а.с.93), №РН-0000010 від 24.02.2012 року(а.с.96), №1 від 13.02.2012 року (а.с.95), №РН-0000008 від 23.02.2012 року (а.с.98), № РН-0005 від 09.02.2012 року (а.с.100), №РН-0000006 від 15.02.2012 року (а.с.102), №1/11-18 від 01.11.2012 року (а.с.110), №1/11-27 від 01.11ю2012 року (а.с.114), №3/12-11 від 03.12.2012 року (а.с.118), № 3/12-19 від 03.12.2012 року (а.с.121), №10/12-08 від 10.12.2012 року (а.с.124), №3/01-05 від 03.01.2013 року (а.с.128), №4/02-11 від 04.02.2013 року (а.с.131), №РН-0083 від 15.11.2012 року (а.с.134), №РН-0077 від 01.11.2012 року (а.с.136), №РН-0078 від 02.11.2012 року (а.с.138), № РН-0080 від 09.11.2012 року (а.с.140), № РН-0081 від 14.11.2012 року (а.с.142), №РН-0079 від 05.11.2012 року (а.с.144), №РН-0084 від 15.11.2012 року (а.с.146), №РН-0085 від 16.11.2012 року (а.с.148), № РН-0086 від 19.11.2012 року (а.с.150), №РН-0088 від 20.11.2012 року (а.с.152), №РН-0089 від 20.11.2012 року (а.с.154), №РН-0090 від 27.11.2012 року (а.с.156), № РН-0091 від 27.11.2012 року (а.с.158), № РН-0096 від 03.12.2012 року (а.с.160), №РН-0097 від 03.12.2012 року (а.с.162), №РН-0099 від 07.12.2012 року (а.с.164), №РН-0100 від 11.12.2012 року (а.с.166), № РН-0104 від 14.12.2012 року (а.с.168), №РН-0106 від 19.12.2012 року (а.с.170), №РН-0108 від 24.12.2012 року (а.с.173), №РН-0109 від 25.12.2012 року (а.с.175), №РН-0112 від 26.12.2012 року (а.с.177), №РН-0113 від 26.12.2012 року (а.с.179), №РН-0114 від 26.12.2012 року (а.с.181),№ РН-0115 від 27.12.2012 року (а.с.183),№ РН-0118 від 28.12.2012 року (а.с.185), №РН-0119 від 28.12.2012 року (а.с.187), №РН-0120 від 28.12.2012 року (а.с.189), №РН-0116 від 28.12.2012 року (а.с.191),№РН-0000004 від 10.01.2013 року (а.с.193), №РН-0000006 від 18.01.2013 року (а.с.195), №РН-0000001 від 03.01.2013 року (а.с.197), №РН-0000002 від 04.01.2013 року (а.с.199), №РН-0000003 від 10.01.2013 року (а.с.201), № РН-0000005 від 16.01.2013 року (а.с.204), №РН-0000007 від 22.01.2013 року (а.с.206), №РН-0000008 від 04.02.2012 року (а.с.208), №РН-0000009 від 04.02.2013 року (а.с.210), №РН-0000010 від 18.02.2013 року (а.с. 212), №РН-0000013 від 22.02.2013 року (а.с.214), №РН-0000014 від 28.02.2013 року (а.с.216); копії податкових накладних №21 від 01.02.2012 року (а.с.80), №151 від 09.02.2012 року (а.с.83), № 251 від 15.02.2012 року (а.с.87), №4 від 23.02.2012 року (а.с.90), №1 від 13.02.2012 року (а.с.95), №7 від 24.02.2012 року (а.с.97), №5 від 23.02.2012 року (а.с.99), №8 від 09.02.2012 року (а.с.101), №3 від 15.02.2012 року (а.с.104), №16 від 01.11.2012 року (а.с.112), №25 від 01.11.2012 року (а.с.116), №22 від 03.12.2012 року (а.с.119), №30 від 03.12.2012 року (а.с.123), №178 від 10.12.2012 року (а.с.126), №16 від 03.01.2013 року (а.с.129), №53 від 04.02.2013 року (а.с.132), №13 від 13.11.2012 року (а.с.135), №2 від 01.11.2012 року (а.с.137), №3 від 02.11.2012 року (а.с.139), №19 від 05.10.2012 року (а.с.141), №23 від 14.11.2012 року (а.с.143), №18 від 31.10.2012 року (а.с.145), №5 від 15.11.2012 року (а.с.147), №8 від 16.11.2012 року (а.с.149), №21 від 17.10.2012 року (а.с.151), №6 від 08.11.2012 року (а.с.153), №10 від 19.11.2012 року (а.с.155), №11 від 27.11.2012 року (а.с.157), №12 від 12.11.2012 року (а.с.159), №1 від 03.12.2012 року (а.с.161), №2 від 03.12.2012 року (а.с.163), №3 від 07.12.2012 року (а.с.165), №4 від 11.12.2012 року (а.с.167),№8 від 14.12.2012 року (а.с.169), №11 від 17.12.2012 року (а.с.172), №13 від 24.12.2012 року (а.с.174), №15 від 25.12.2012 року (а.с.176), №14 від 25.12.2012 року (а.с.180), №19 від 26.12.2012 року (а.с.182), №25 від 27.12.2012 року (а.с.184), №20 від 27.12.2012 року (а.с.186), №22 від 27.12.2012 року (а.с.188), №16 від 25.12.2012 року (а.с.190), №21 від 28.12.2012 року (а.с.192), №18 від 27.12.2012 року (а.с.194), №23 від 27.12.2012 року (а.с.196), №24 від 28.12.2012 року (а.с.198), №1 від 04.01.2013 року (а.с.200), №4 від 10.01.2012 року (а.с.203), №6 від 16.01.2013 року (а.с.205), №8 від 22.01.2013 року (а.с.207), №1 від 04.02.2012 року (а.с.209), №2 від 04.02.2013 року (а.с.211),№5 від 18.02.2013 року (а.с.213),№8 від 22.02.2012 року (а.с.215), №9 від 28.02.2012 року (а.с.217); рахунку №15/02-01 від 15.02.2012 року (а.с.85), №1/11-18 від 01.11.2012 року (а.с.111), № 1/11-27 від 01.11.2012 року (а.с.115), №3/12-19 від 03.12.2012 року (а.с.122), №10/12-0/ від 10.12.2012 року (а.с.125), №17 від 26.12.2012 року (а.с.178); копії довіреностей №143 від 01.02.2012 року (а.с.94), №92 від 15.02.2012 року (а.с.103), №959 від 17.12.202 року (а.с.171), №9 від 10.01.2013 року (а.с.202); виписки з банківських рахунків (а.с.81,84,88, 113,117,120,127,130,133).

Надані позивачем докази вказують на відсутність порушень п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України. Позивачем представлено суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарської операції, її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. Зазначеними доказами спростовуються порушення, встановлені у акті від 16.08.2013 року №255/17-20/НОМЕР_2.

Крім цього згідно акту перевірки позивача від 16.08.2013 року №255/17-20/НОМЕР_2 перевіряючим органом зроблено висновок про не підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрміксі». Такий висновок зроблено на підставі акту від 03.04.2013 року № 1242/22.10/38148281 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрміксі».

Проте згідно наявної в матеріалах копії постанови Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року № 813/312/13-а у справі за позовом ТОВ «Укрміксі» до ДПІ у Печерському р-ні м.Києва визнано протиправними дії ДПІ у Печерському р-ні м.Києва по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Укрміксі» та щодо відображення акту від 03.04.2013 року № 1242/22.10/38148281 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрміксі» в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Щодо обов'язкової наявності у покупця товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що відсутність у суб'єкта господарювання, що купує чи перевозить товар ТТН, не може вплинути на податковий кредит з ПДВ, за умови доведення реальності господарської операції іншими, належним чином оформленими документами.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товаро-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Відтак, відсутність товаро-транспортних накладних в жодному разі не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання покупцем права на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів, а також використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що вищевказані первинні документи в їх сукупності повністю розкривають зміст господарських операцій.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до положень, закріплених ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 03.09.2013 року №0001031720.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 292 грн.(двісті дев"яносто дві) грн. 56 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повий текст постанови виготовлено 29 січня 2014 року.

Суддя Костецький Н.В.