Постанова № 37031798, 30.01.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2014 р. 17:36 Справа №801/11185/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Баценко А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Бельведер»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферопол Головного управління Міндоходів в АРКрим

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Фільченко А.В.. - пред-к ,дов. від 06.12.2013р.

від відповідача - Усеїнова О.Ш. - пред-к, дов. № 65/10.0 від 22.11.2013р.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Бельведер» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у м.Сімферопол Головного управління Міндоходів в АРКрим ( далі відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.11.2013р. № 0014122210 , № 0014132210 та № 0021011730. Вимоги мотивовані тим , що представники податкового органу при проведенні документальної планової виїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог ПК України.

Під час розгляду справи представник позивача наполягав на задоволенні позову, за його клопотанням провадження по справі зупинялось для підготовки додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 30.01.2014р. представник відповідача надав заперечення на позову , в яких зазначив ,що відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, представник позивача наполягав на задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками відповідача проведено документальну апланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. , за результатами якої 18.11.2013 р. був складений акт №1320/22.10/32435052.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано ,зокрема, порушення позивачем п.5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.п 14.1.11, п.п.14.1.36, п.п. 14.1.56, п.п. 14.1.257 п. 1.1. ст14, п.135.1, п.135.2, п.135.4, п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135, пю44ю1 ст.44 розд.ІІ , п.138.1 п.138.2, п.138.6, п. 138.8. п.п.138.1 п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9.п.139 1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період часу з 01.10.2010р. по 31.01.2011 р. в сумі 37409 грн, за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. - у сумі 201087 грн., порушення ст..2, п.п. 74.1 , п.п.7.4.5, п.п. 7.2.3 , п.п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п.п. 14.1.191 п.141, п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п. 187.1 а п. 187 ст.187, ,п.201.1 ст.201, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено ПДВ у сумі 380720 грн. , порішення вимог абз. «г» п.п. 164.2.2 п.164.2 ст.167 , п.п.»а» п.176.2 ст.176 р.IV Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів у сумі 490765 грн., в наслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 73614,75 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 29.11.2013р. прийняти податкові повідомлення-рішення № 0014122210 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 238496 грн., застосовані штрафні санкції у сумі 52773,5 грн., № 0014132210 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 114968 грн. ,застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22729,3 грн., № 0021011730, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб , застосовані штрафні санкції у розмірі 51533,69 грн.

На час проведення позивачем господарської діяльності у 2010р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На час проведення позивачем господарської діяльності у 2011р. - 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення ,зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду , зокрема , у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012р. , суд вважає,що підлягають застосуванню норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було вказано, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У розділі IV ПК України визначений порядок нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб.

У п.163.1 ст.163 ПК України визначено,що об'єктом оподаткування резидента є,зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід,. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п.п.165.1.11 п. 165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Матеріали справи свідчать про те, що ДПІ в акті перевірки №1320/22.10/32435052 від 18.11.2013р. зазначила, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені ТОВ «Бренд Строй», ТОВ БВП «Строітель Плюс» ТОВ «Укрдім» ,ПП «Айком Крим»,ТОВ «Альконгрупп».ТОВ «Максвел - Буд» ТОВ «ТК СІГМА ГРУП», ТОВ «КАРВЕТ», ТОВ «БУДСТРУКТУРА», ТОВ «ФОРМУЛА-2000», ТОВ «КРИМ-ПАРТНЕР», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «ЕЛЄФАНТ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АРХІП», ТОВ «ТРАНСТАВРОС», ТОВ «СВАГОР», ТОВ «ФАЛЛКРАМ», СПДКрасна О.О. ,ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» при проведенні розрахунків за придбаний товар (надані послуги) . Податковий орган вважає ,що діяльність зазначених суб'єктів господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, укладені з ним договори не мали реального характеру, в наслідок чого у платника податків також були відсутні правові підстави віднесення до складу валових витрат за відповідні звітні періоди кошти, перераховані ним в якості оплати за придбаний товар (надані послуги). На думку податкового органу позивач в порушення вимог чинного законодавства, виконуючи функції податкового агента не оподаткував дохід у сумі 490765 грн., виплачений фізичним особам, які здійснювали діяльність в інший місцевості.

Судом встановлено,що основним видом діяльності позивача є,зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель, діяльність у сфері архітектури, інжинірингу, геології та геодезії.

На вимогу суду позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності, що свідчать про те,що ним для здійснення статутної діяльності в період час,що перевірявся, на підставі укладених договорів постачання були придбані будівельні матеріали (далі товар) у ТОВ «Бренд Строй», ТОВ БВП «Строітель Плюс» ТОВ «Укрдім» ,ПП «Айком Крим»,ТОВ «Альконгрупп».ТОВ «Максвел - Буд» .

Вказаний товар обліковувався в подальшому позивачем, був ним використаний для виконання умов укладених договорів підряду з іншими контрагентами , зокрема, ТОВ «ТК СІГМА ГРУП», ТОВ «КАРВЕТ», ТОВ «БУДСТРУКТУРА», ТОВ «ФОРМУЛА-2000», ТОВ «КРИМ-ПАРТНЕР», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «ЕЛЄФАНТ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АРХІП», ТОВ «ТРАНСТАВРОС», ТОВ «СВАГОР», ТОВ «ФАЛЛКРАМ», ПП«Дніпрорембуд-Сервіс». Частка придбаних позивачем будівельних матеріалів в подальшому була реалізована іншим суб'єктам господарювання.

Позивачем також надані докази оплати вартості товару ( в тому числі перерахування ПДВ).

На вимогу суду платником податків також надані докази того, що будівельні роботи ним виконані та прийняті замовниками.

В порядку, передбаченому ст.70 КАС України , відповідачем не надано доказів того,що будівельні матеріали не придбавались у зазначених вище суб'єктів господарювання , а при будівництві об'єктів платником податків використовувались будівельні матеріали , отримані від інших джерел.

Вивчивши наведені документи, суд, вважає доведеним факт отримання позивачем від ТОВ «Бренд Строй», ТОВ БВП «Строітель Плюс» ТОВ «Укрдім» ,ПП «Айком Крим»,ТОВ «Альконгрупп».ТОВ «Максвел - Буд» товарів ( будівельних матеріалів) в обсягах відображених в його бухгалтерської звітності, їх подальше використання для здійснення статутної діяльності.

На думку суду матеріалами справи спростовуються твердження відповідача, викладені у акті перевірки №1320/22.10/32435052 від 18.11.2013р. щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Бренд Строй», ТОВ БВП «Строітель Плюс» ТОВ «Укрдім» ,ПП «Айком Крим»,ТОВ «Альконгрупп».ТОВ «Максвел - Буд» ТОВ «ТК СІГМА ГРУП», ТОВ «КАРВЕТ», ТОВ «БУДСТРУКТУРА», ТОВ «ФОРМУЛА-2000», ТОВ «КРИМ-ПАРТНЕР», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «ЕЛЄФАНТ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АРХІП», ТОВ «ТРАНСТАВРОС», ТОВ «СВАГОР», ТОВ «ФАЛЛКРАМ», СПДКраснаО.О. ,ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» .

За результатами вивчення наданих позивачем документів суд дійшов висновку , що підтверджується правильність формування ним сум податкового кредиту по ПДВ, вірного визначення сум валових витрат, обґрунтованого формування податкового зобов'язання по податку на прибуток.

З огляду на зазначене, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29.11.2013р. № 0014122210 та № 0014132210 .

Надані позивачем матеріали свідчать про те,що в період часу,що перевірявся ним були відправлені у відрядження його працівники, яки знаходили у нього у штаті і з якими в порядку, передбаченому чинним законодавством , були укладені трудові договори.

До матеріалів справи залучені копії наказів, посвідчень про відрядження , документів бухгалтерської звітності щодо виплати добових, обліку виплачених коштів на рахунку «3721», де обліковуються кошти на відрядження працівникам підприємства на підставі наказів керівника до інших населених пунктів для виконання службового доручення поза місцем їх постійної роботи.

Відповідачем не надано доказів того, що фізичні особи, яким позивачем в період часу,що перевірявся, виплачувався дохід у вигляді коштів на відрядження, не знаходились з ним в трудових відносинах, накази на їх відрядження ним не видавались.

За таких обставин суд вважає помилковими твердження податкового органу про те, що позивач як податковий агент згідно з вимогами ст.164 ПК України мав утримати податок з доходів при виплаті цих коштів на відрядження, перераховувати його до бюджету.

З огляду на зазначене існують підстави для визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення - рішення відповідача № 0021011730 від 29.11.2013р.

Під час судового засідання, яке відбулось 30.01.2014р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 06.02.2014р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРКрим ДПС № 0026372200 від 26.11.2012р.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферопол Головного управління Міндоходів в АРКрим від 29.11.2013р. № 0014122210 , № 0014132210 та № 0021011730.

.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.