Постанова № 37031727, 03.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 р. Справа № 805/731/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучко В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 32)» про стягнення з рахунків у банках заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 11 055,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Макіївська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі – Макіївська ОДПІ, позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду до державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 32)» (відповідач) про стягнення з рахунків у банках заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 11 055,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 11 055,00 грн., яка виникла у зв’язку з несплатою відповідачем самостійно нарахованого податкового зобов’язання згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року. Приймаючи до уваги факт несплати відповідачем суми заборгованості у строки, встановлені чинним законодавством України, позивач просить стягнути наведену суму у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується, подав заперечення до позову, в якому зазначив, що позивачем не дотримані вимоги ст.ст. 59 та 95 Податкового кодексу України в частині не направлення на адресу відповідача податкової вимоги щодо податкового боргу за 60 днів, після спливу яких податковий орган має право звертатися до суду із позовом про стягнення податкового боргу. На думку відповідача перша та друга податкові вимоги, які були сформовані позивачем у 2001 році втратили чинність з 01.01.2011 року, тобто після вступу в законну силу Податкового кодексу України. За таких обставин, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, заяви про розгляд справи без його участі не направив, був повідомлений про дату та час проведення судового засідання належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державне підприємство «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 32)» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код – 08679853, місцезнаходження: 86110, Донецька область, м. Макіївка, вул. Кіровський район. Перебуває на податковому обліку в Макіївській ОДПІ (Кіровському відділенні).

Судом встановлено, що відповідач самостійно визначив податкове зобов’язання у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року від 19.11.2013 року в сумі 11 055,00 грн. (а.с. 13-14).

Граничний термін сплати податкового зобов’язання в сумі 11 055,00 грн. сплинув 30.11.2013 року. Як слідує зі зворотного боку облікової картки відповідача та розрахунку, що надані позивачем до матеріалів справи наведену суму відповідач до бюджету не сплатив (а.с. 4, 5-7).

З картки облікового рахунку по податку на додану вартість вбачається, що заборгованість у відповідача, зокрема, по цьому податку є безперервною. З метою здійснення заходів щодо погашення відповідачем такої заборгованості перед бюджетом, Макіївською ОДПІ приймалися заходи відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент винесення податкових вимог), а саме: боржнику через його посадових осіб (начальника та головного бухгалтера) були вручені перша та друга податкові вимоги, відповідно від 25.10.2001 року № 1/65 та від 04.12.2001 року № 2/239 (а.с. 8). При цьому, в матеріалах справі відсутні докази щодо оскарження відповідачем зазначених податкових вимог.

Також з метою стягнення заборгованості Макіївською ОДПІ було прийняте рішення від 03.12.2001 року № 352 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с. 9).

Вказані заходи не призвели до погашення заборгованості.

Відповідач вважає, що податкові вимоги від 25.10.2001 року № 1/65 та від 04.12.2001 року № 2/239 втратили чинність з 01.01.2011 року, тобто з моменту набранням законної сили Податкового кодексу України. А тому, позивач насамперед повинен був сформувати податкову вимогу у відповідності до вимог Податкового кодексу України, та тільки після спливу 60 днів з дня надсилання такої податкової вимоги відповідачу можна було звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 цього Закону визначено, що податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Тобто, підставою для складання і направлення податкової вимоги є наявність невиконаного (чи виконаного не в повному обсязі) обов’язку зі сплати сум обов’язкових платежів. При цьому, виходячи з аналізу наведеної норми, до податкової вимоги можуть бути включені різні суми грошового зобов’язання, але які є узгодженими та визнані податковим боргом: як самостійно нараховані платником податків зобов’язання, так і нараховані податковим органом зобов’язання, штрафні санкції, пеня тощо.

Отже, податкову вимогу контролюючий орган формує для повідомлення боржнику про існування у нього податкового боргу і надає можливість добровільно виконати податковий обов’язок.

З огляду на податкові вимоги від 25.10.2001 року № 1/65 та від 04.12.2001 року № 2/239 вбачається, що сума боргу, яка зазначена в них складається як з основного платежу, так і зі штрафних санкцій та пені.

Відповідно до п.14.1.153 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг, згідно із п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України – сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

За п. 36.1 та п. 36.2 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Приписами статті 37 Податкового кодексу України встановлено, що податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Суд зазначає, що нормами податкового законодавства не визначено про втрату чинності податкових вимог, що були сформовані до 01.01.2011 року, а отже не припинився податковий обов’язок відповідача сплатити заборгованість з нарахованого грошового зобов’язання.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України - у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки податкова заборгованість відповідача є безперервною (тобто, постійною), то податкові вимоги від 25.10.2001 року № 1/65 та від 04.12.2001 року № 2/239 не втратили чинності, а тому відсутні підстави для надсилання ще однієї податкової вимоги.

При цьому, податкова вимога не надсилається на кожний борг, який виникає у платника податків.

Таким чином, звернення позивача до суду з вимогами про стягнення заборгованості з відповідача є правомірним.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписами статті 16 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначені зобов’язання платників податків, один з яких зобов’язує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Так, приписами статі 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст. 200 ПКУ). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст. 200).

У відповідності до статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1. ст. 203 ПКУ). Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2. ст. 203 ПКУ).

Зазначене кореспондується з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, якою також визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач має заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 11055,00 грн., граничний термін сплати по якому сплинув 30.11.2013 року, що підтверджено матеріалами справи.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Оскільки грошові зобов’язання по зазначеному вище платежу відповідачем не сплачені в установлені строки, таке зобов'язання є податковим боргом.

Приписами Податкового кодексу України встановлені обов’язки платників податків, такі як, виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів.

Згідно зі п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

При цьому, у відповідності до пункту 87.9 зазначеної статті - у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У відповідності до ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, що спростували б доводи позивача, відповідач суду не надав.

Беручи до уваги те, що сума податкового боргу відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачена, наявність вказаної заборгованості підтверджена матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 32)» про стягнення з рахунків у банках заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 11 055,00 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, які обслуговують державне підприємство «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 32)» (ідентифікаційний код – 08679853, місцезнаходження: 86110, Донецька область, м. Макіївка, вул. Кіровський район) на розрахунковий рахунок № 31116029700066, код платежу 14010100, Головне управління Державної казначейської служби у Донецькій області, ОКПО 37990227, МФО 834016, кошти в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 11 055,00 грн. (одинадцять тисяч п’ятдесят п’ять грн. 00 коп.).

Постанову виготовлено у нарадчій кімнаті 03 лютого 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.