Постанова № 37031672, 20.01.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 р. Справа № 804/16124/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача представника відповідача Сорокіна В.В., Жаворонкова С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013р. за № 0000402200 та за № 0000392200, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» звернулося до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013р. за № 0000402200 та за № 0000392200.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2013р. було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

У обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки від 21.06.2013р. за № 453/15.2/05393122. Зокрема, за викладеними у акті висновками встановлено завищення підприємством податкового кредиту за червень 2012р. на суму ПДВ 36792,33 грн., за липень 2012р. на суму ПДВ 59964,58 грн., за листопад 2012р. на суму ПДВ 1980,00 грн., чим порушено вимоги п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, абзаци «а», «б» п.200.4 ст. 200 ПК України у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, до яких внесено неправдиві дані щодо поставки товарів, реальності проведення господарської операції від контрагентів ТОВ «ІРВІГАДБУД», ТОВ «УКРТЕХПРОМ», ТОВ «ПКФ-ДОНСЕРВІС», ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП», ТОВ НТК «МЕГАТРЕЙДІНГ», ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ». У обґрунтування протиправності зазначених висновків позивач вказує на такі обставини, що із документів, наданих під час проведення перевірки (видаткові та податкові накладні, тощо) вбачається надання товарів та послуг відповідно до укладених договорів та рух коштів на їх оплату; позивачем до контролюючих органів були надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з контрагентами, податкові накладні були виписані уповноваженими особами зазначених контрагентів, але податковим органом належних перевірок за даними фактами проведено не було. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за вищезазначеними операціями, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. На підставі вищевикладених обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час перевірки були встановлені такі обставини - серед постачальників - суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання, здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), деякі первинні бухгалтерські документи є неналежно оформленими. Під час проведення перевірки, складення акту перевірки та винесення оскаржуваних рішень державний орган діяв у межах чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Уповноваженою особою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі п.п. 78.1.8 п.78.1 ст. 78, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, відповідно до п.200.11 ст. 200 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 6572622 грн., відображеної в декларації з ПДВ за березень 2013р. (вх. від 22.04.2013р. за № 9022664550).

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За результатами перевірки складено акт від 21.06.2013р. за № 453/15.2/05393122.

У ході перевірки відповідачем у акті від 21.06.2013р. за № 453/15.2/05393122 встановлено, зокрема, порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України - завищено податковий кредит по операціях придбання товарів від контрагентів ТОВ «ІРВІГАДБУД», ТОВ «УКРТЕХПРОМ», ТОВ «ПКФ-ДОНСЕРВІС», ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП», ТОВ НТК «МЕГАТРЕЙДІНГ», ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ», ТОВ «ДОНСЕРВІС» за червень 2012р. на суму ПДВ 36792,33 грн., за липень 2012р. на суму ПДВ 59964,58 грн., за листопад 2012р. на суму ПДВ 1980,00 грн., що в свою чергу призвело до порушення:

- п.200.1 ст. 200 ПК України - завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень, липень, листопад 2012р.;

- абз. «а» п.200.4 ст.200 ПК України завищено бюджетне відшкодування підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а у разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг за березень 2013р. на суму ПДВ 59964,58 грн.;

- абз. «б» п.200.4 ст.200 ПК України завищено залишок від'ємного значення за березень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі ПДВ 38772,53 гривні.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення 11.07.2013р.:

- за № 0000402200, яким за порушення положень п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, абзац «б» п.200.4 ст. 200 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за березень 2013р. у розмірі 38772,00 грн.;

- за № 0000392200, яким за порушення положень абзац «а» п.200.4 ст. 200 ПК України зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2013р. на суму 59965,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 14991,00 гривень.

У акті перевірки від 21.06.2013р. за № 453/15.2/05393122 зазначено про те, що:

- підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту за липень 2012р. ПДВ у сумі 18384,04 грн. на підставі податкових накладених, отриманих від ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП» на утилізацію відходів, з огляду на те, що ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП» не подавалась до ДПІ звітність з податку власників транспортних засобів та зборів за забруднення навколишнього середовища, відсутні товарно-транспортні накладні на вивіз відходів, у актах приймання-передачі не зазначено особу, яка прийняла ці послуги від імені позивача, між ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП» та ТОВ «Ривсі» не підтверджені господарські правовідносини;

- підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту за червень 2012р. ПДВ у сумі 32052,60 грн. та за липень 2012р. у сумі 37987,20 грн. на підставі податкових накладених, отриманих від ТОВ «ІРВІГАБУД» за ремонт обладнання з огляду на неможливість проведення перевірки проведення перевірки реальності господарських операцій між ТОВ «ІРВІГАДБУД» та третіми особами - ТОВ «Ліга», ТОВ «Віконні системи»;

- підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту за липень 2012р. у розмірі 3593,34 грн. та за листопад 2012р. у сумі 900,00 грн. за договором поставки автомобільних шин з ТОВ НТК «МЕГАТРЕЙДІНГ» у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, неможливість підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ НТК «МЕГАТРЕЙДІНГ» та третіми особами;

- підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту за листопад 2012р. у розмірі 1080,00 грн. за договором поставки абразивного металооброблюючого інструменту з ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ», у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, неможливість підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ» та третіми особами;

- підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту за червень 2012р. у розмірі 2039,73 грн. за договором поставки переклазового порошку, вогнетривкої продукції, будівельних матеріалів з ТОВ «ДОНСЕРВІС» у зв'язку з відсутністю на видатковій накладній посади особи, яка підписала від імені постачальника, неможливість підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «ДОНСЕРВІС» та третіми особами;

- підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту за червень 2012р. у розмірі 2700,00 грн. за договором поставки щіток запиловочних з ТОВ «УКРТЕХПРОМ» у зв'язку з відсутністю на видатковій накладній посади особи, яка її підписала від імені постачальника, неможливість підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «УКРТЕХПРОМ» та третіми особами.

Досліджуючи правомірність викладених у акті перевірки обставин та висновків, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд встановив таке.

Згідно із п.п 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Судом встановлено, що публічним акціонерним товариством «Дніпропетровський трубний завод» було включено господарські операції з ТОВ «ІРВІГРАДБУД», ТОВ «УКРТЕХПРОМ», ТОВ «ПКФ-ДОНСЕРВІС», ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП», ТОВ НТК «МЕГАТРЕЙДІНГ», ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ», ТОВ «ДОНСЕРВІС» за червень 2012р. на суму ПДВ 36792,33 грн., за липень 2012р. на суму ПДВ 59964,58 грн., за листопад 2012р. на суму ПДВ 1980,00 грн., здійснені на підставі договору купівлі-продажу від 14.04.2010р. за № 161/5 (ТОВ «ПКФ-ДОНСЕРВІС»), договору поставки від 27.07.2011р. за № 314/5 (ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ»), договору поставки від 08.08.2011р. за № 351/5 (ТОВ «УКРТЕХПРОМ»), договору утилізації відходів від 20.01.2012р. за № 29/5 (ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП»), договору купівлі-проаджу від 19.12.2011р. за № 6/5 (ТОВ НТК «МЕГАТРЕЙДІНГ»), договору підряду від 29.12.2011р. за № 517/5 (ТОВ «ІРВІГРАБУД»).

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та публічним акціонерним товариством «Дніпропетровський трубний завод» було включено господарські операції з ТОВ «ІРВІГРАДБУД», ТОВ «УКРТЕХПРОМ», ТОВ «ПКФ-ДОНСЕРВІС», ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП», ТОВ НТК «МЕГАТРЕЙДІНГ», ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ», ТОВ «ДОНСЕРВІС». Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємств-контрагентів позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Згідно із п.п 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 143 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із положеннями п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до роздруківок із мережі Інтернет (ресурс http://minrd.gov.reestr) станом на 19.11. 2013р. у базі «Анульовані свідоцтва платників ПДВ» відсутня інформація про ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ», ТОВ «ПКФ-ДОНСЕРВІС», ТОВ «УКРТЕХПРОМ», ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП», ТОВ «ІРВІГРАДБУД», при цьому ТОВ НТК «МЕГАТРЕЙДІНГ» анульовано свідоцтво платника ПДВ з 30.05.2013р., проте, суд зауважує на тому, що під час здійснення господарських правовідносин зазначений контрагент був платником ПДВ.

Всі податкові та видаткові накладні були складені сторонами у відповідності вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Реальність господарських операцій повинна досліджуватися для з'ясування підстав виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Факт укладення договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору, зокрема:

- податковими накладними від 08.06.2012р. за № 6, від 20.06.2012р. за № 7 (ТОВ «ПКФ-ДОНСЕРВІС»), від 28.11.2012р. за № 127 (ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ»), від 12.06.2012р. за № 1 (ТОВ «УКРТЕХПРОМ»), від 18.07.2012р. за № 16, від 23.07.2012р. за № 25, від 23.07.2012р. за № 26, від 17.07.2012р. за № 15, від 12.07.2012р. за № 18, від 19.07.2012р. за № 19, від 27.07.2012р. за № 36 (ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП»), від 11.07.2012р. за № 38, від 12.07.2012р. за № 48, від 18.07.2012р. за № 58, від 23.07.2012р. за № 66, від 16.11.2012р. за № 7 (ТОВ НТК «МЕГАТРЕЙДІНГ»), від 27.06.2012р. за № 34, від 27.06.2012р. за № 35, від 27.06.2012р. за № 36, від 27.06.2012р. за № 37, від 27.06.2012р. за № 38, від 27.06.2012р. за № 39, від 27.06.2012р. за № 40, від 27.06.2012р. за № 41, від 27.06.2012р. за № 42, від 27.06.2012р. за № 43, від 27.06.2012р. за № 44, від 27.06.2012р. за № 45, від 27.06.2012р. за № 46, від 27.06.2012р. за № 47, від 31.07.2012р. за № 49, від 31.07.2012р. за № 50, від 31.07.2012р. за № 51, від 31.07.2012р. за № 52, від 31.07.2012р. за № 53, від 31.07.2012р. за № 54, від 31.07.2012р. за № 55, від 31.07.2012р. за № 56, від 31.07.2012р. за № 57, від 31.07.2012р. за № 58, від 31.07.2012р. за № 59 (ТОВ «ІРВІГРАДБУД»);

- видатковими накладними від 20.06.2012р. за № РН-0000083 (ТОВ «ПКФ-ДОНСЕРВІС»), від 30.07.2012р. за № 481, від 20.11.2012р. за № 644 (ТОВ НТК «МЕГАТРЕЙДІНГ»);

- накладна від 14.06.2012р. за № 73 (ТОВ «УКРТЕХПРОМ»);

- прибутковими ордерами від 21.06.2012р. за № 84/08-24 (ТОВ «ПКФ-ДОНСЕРВІС»), від 18.06.2012р. за № 81/12-186 (ТОВ «УКРТЕХПРОМ»), від 30.07.2012р. за № 23/08-177, від 29.11.2012р. за № 82/12-464 (ТОВ НТК «МЕГАТРЕЙДІНГ»);

- рахунками-фактурами від 23.05.2012р. за № СФ-0000064, від 19.06.2012р. за № СФ-0000087 (ТОВ «ПКФ-ДОНСЕРВІС»);

- реєстрами платіжних доручень від 08.06.2012р., від 11.07.2012р., від 12.07.2012р., від 17.07.2012р., від 24.05.2012р., від 27.06.2012р. (ТОВ «ПКФ-ДОНСЕРВІС»), від 14.12.2012р. (ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ»), від 12.06.2012р. (ТОВ «УКРТЕХПРОМ»), від 12.07.2012р., від 17.07.2012р., від 18.07.2012р., від 19.07.2012р., від 23.07.2012р., від 27.07.2012р. (ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП»), від 11.07.2012р., від 12.07.2012р., від 18.07.2012р., від 23.07.2012р., від 16.12.2012р. (ТОВ НТК «МЕГАТРЕЙДІНГ»), від 16.07.2012р., від 17.07.2012р., від 18.07.2012р., від 19.07.2012р., від 23.07.2012р., від 26.07.2012р., від 27.07.2012р., від 10.08.2012р., від 22.10.2012р. (ТОВ «ІРВІГРАДБУД»);

- актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.11.2012р. за № ОУ-0000004 (ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ»), від 23.07.2012р. за № ОУ-230704, від 27.07.2012р. за № ОУ-270704, від 12.07.2012р. за № ОУ-120702, від 17.07.2012р. за № ОУ-170702, від 18.07.2012р. за № ОУ-180701, від 19.07.2012р. за № ОУ-190701, від 23.07.2012р. за № ОУ-230705 (ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП»);

- матеріальним пропуском від 19.11.2012р. за № 21 (ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ»);

- товарно-транчпортними накладними від 08.06.2012р., від 04.07.2012р. (ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП»);

- актами приймання виконаних підрядних робіт за червень 2012р. за № 28, за № 29, за № 30, за № 31, за № 32, за № 33, за № 34, за № 35, за № 36, за № 37, за № 38, за № 39, за № 40, за № 41, за № 42, за № 43, за № 44, за № 45, за № 46, за № 47, за № 48, за № 49, за № 50, за № 51, за № 52 (ТОВ «ІРВІГРАДБУД»);

- приймально-передавальний акт за № 48 від 30.07.2012р. (ТОВ «ІРВІГРАДБУД»);

- податковими деклараціями та розрахунками з ПДВ за березень 2013р.;

- реєстрами податкових накладних.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи встановлено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.

Оглянуті у судовому засіданні вищезазначені первинні документи позивача та контрагентів відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із ТОВ «ІРВІГРАДБУД», ТОВ «УКРТЕХПРОМ», ТОВ «ПКФ-ДОНСЕРВІС», ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП», ТОВ НТК «МЕГАТРЕЙДІНГ», ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ», ТОВ «ДОНСЕРВІС».

Крім того, посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами позивача не є беззаперечним підтвердженням наявності неправомірних дій щодо формування податкових зобов'язань позивачем.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем у даній справі було правомірно сформовано податкове зобов'язання за перевіряємий період із врахуванням господарських операцій із ТОВ «ІРВІГРАДБУД», ТОВ «УКРТЕХПРОМ», ТОВ «ПКФ-ДОНСЕРВІС», ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП», ТОВ НТК «МЕГАТРЕЙДІНГ», ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ», ТОВ «ДОНСЕРВІС».

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем положень п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, абзаци «а», «б» п.200.4 ст. 200 ПК України не відповідає встановленим по справі обставинам.

З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до відповідача і штрафні санкції за вказані порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивні» відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013р. за № 0000402200 та за № 0000392200 прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013р. за № 0000402200 та за № 0000392200 - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2343,38 гривень.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013р. за № 0000402200 та за № 0000392200 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 11.07.2013р. за № 0000402200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2013р. на 38 772 гривень.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 11.07.2013р. за № 0000392200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2013р. на 59 965 грн. та застосування штрафу у розмірі 14 991 гривень.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2343,38 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 січня 2014 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили на 24.01.2014р. СуддяВ.В Ільков В.В. Ільков