Постанова № 37030959, 06.02.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року Справа № 924/18/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.

при секретарі Сливінський О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 09.01.14 р. у справі № 924/18/14 (суддя Грамчук І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" м. Хмельницький

про стягнення 323954,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 6 (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі", 29025, м. Хмельницький, вул.. Курчатова, 17/1 (надалі –відповідач), в якій просить про стягнути 323954,32 грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 09.01.14 р. позовну заяву повернуто без розгляду.

Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована наступним.

В порушення Інструкції про безготівкові розрахунки в України, позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 1010816 від 26.12.13 р. про сплату 6479,08 грн., яке не може бути належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку, оскільки воно не засвідчене підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку, не містить відповідного напису кредитної установи.

А відтак, з огляду на відсутність в матеріалах позовної заяви документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку, суд першої інстанції повернув позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду Хмельницької області від 09.01.14 року та направити матеріали справи до господарського суду Хмельницької області для порушення провадження у справі та розгляду по суті.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно зазначив про те, що надане платіжне доручення не засвідчене підписом відповідного виконавця та відбитком штампа банку. Крім того, скаржник зазначає, що посилання суду першої інстанції на наказ Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита» є безпідставним.

Представники позивача та відповідача не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного.

Пунктом 3 ст. 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У відповідності до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 2.20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ ГПК України", чинним законодавством не встановлено спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Пунктом 2.21 вказаної постанови передбачено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі.

При поданні позовної заяви до господарського суду Хмельницької області, позивач додав оригінал платіжного доручення № 1010816 від 26.12.13 р. на суму 6479,08 грн., що підтверджує сплату судового збору за розгляд позовної заяви ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтобаз України" до КП «Південно-Західні тепломережі про стягнення 323954,32 грн.

Дослідивши платіжне доручення №1010816 від 26.12.13 р., колегія суддів констатує той факт, що воно містить всі належні платіжні реквізити, правильно зазначено призначення платежу, містить два відтиски штампу банківської установи із зазначенням дати валютування, які засвідчені підписом відповідальної особи, а відтак висновок господарського суду першої інстанції, що вказане платіжне доручення не може бути належним доказом сплати судового збору, апеляційний суд вважає помилковим.

Водночас, у разі виникнення у суду сумнівів щодо надходження й зарахування сум судового збору до Державного бюджету України, суд може і повинен згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК, витребувати від особи, яка її подала, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.

Крім того, посилання господарського суду першої інстанції на Інструкцію про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України 22.04.1993р. за № 15, суд вважає безпідставним, оскільки зазначена інструкція втратила чинність.

Дослідивши подане позивачем платіжне доручення № 1010816 від 26.12.13р., колегія суддів констатує той факт, що при поданні позовної заяви в господарський суд Хмельницької області, позивачем додержано вимоги чинного законодавства України щодо порядку та розміру сплати судового збору, а відтак відсутні підстави для повернення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовані норми процесуального права, а тому скасовує оскаржувану ухвалу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України та направляє справу до господарського суду Хмельницької області для вирішення по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 09.01.14 р. у справі № 924/18/14 задоволити.

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 09.01.14 р. у справі № 924/18/14 скасувати.

Справу направити на розгляд в господарський суд Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.