Постанова № 37030881, 07.02.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.02.2014 справа № 908/2169/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Радіонової О. О., Сгари Е. В.при секретарі судового засідання Максименко Г. П.за участю представників сторін: від позивача:не з`явилисьвід відповідача:Перепечин В. Л. - за довір. розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід 29.08.2013 у справі№ 908/2169/13 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Електропостачзбут», м. Дніпропетровськ до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжяпростягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.08.2013 р. у справі № 908/2169/13 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропостачзбут», м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя про стягнення коштів, внаслідок чого стягнуто з відповідача на користь позивача за договором поставки № 20/2011/1177 від 01.06.2011 р. суму боргу у розмірі 5 925 784 грн. 60 коп., судовий збір у розмірі 68 820,00 грн. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору № 20/2011/1177 від 01.06.2011 р. в частині невиконання зобов`язань щодо оплати товару в обумовлений договором термін.Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування підстав для його скасування посилається на неповне дослідження доказів, що мають значення для справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається по-перше, на те, що отримана продукція за договором № 20/2011/1177 від 01.06.2011 р. на суму 2 560 829,06 грн. була проведена в повному обсязі, а тому позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та надуманими. Щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 20/2011/1177 на суму первинно заявлену у позові ( 5 418 892,00 грн.), то вважає, що підстави для її оплати у відповідача відсутні, з огляду на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими засобами доказування фактів поставки продукції на заявлену суму. По-друге, вважає, що надані позивачем видаткові накладні, які надані без довіреностей на отримання ТМЦ, не є належними доказами здійснення господарської операції, які до того ж, на думку апелянта, оформлені з порушенням діючих вимог і стандартів, що позбавляє їх доказової сили. В-третіх, вважає, що прийняття судом першої інстанції заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу, яка фактично передбачала збільшення позовних вимог на суму 506 892,60 грн., помилково прийнята судом першої інстанції, оскільки фактично є поданням іншого позову.

07.10.2013 р. від відповідача надійшло письмове клопотання про витребування у позивача додаткових доказів на підтвердження факту поставки товару, а саме: оригіналів довіреностей на отримання ТМЦ, оформлених ВАТ «Запоріжсталь» на особу уповноважену отримати продукцію за договором поставки; оригіналів залізничних накладних із відмітками станції отримання продукції; договору № 1325/з від 16.12.2011 р., укладеного між позивачем та залізницею.

В судовому засіданні 13.11.2013 р. представник відповідача наполягав на витребувані від позивача вказаних ним в клопотанні додаткових документів. Представник позивача заперечував, пославшись на те, що зазначені документи у ТОВ фірми «Електропостачзбут» відсутні.

Колегія суддів клопотання відповідача про витребування від позивача зазначених документів відхилила, з підстав того, що документи які просить витребувати відповідач не входять до переліку документів, необхідних для оплати продукції, який встановлений сторонами договору у п. 4.3, іншими умовами договору також не передбачено необхідність їх надання покупцеві, тобто відповідачу.

У відзиві на апеляційну скаргу від 09.10.2013 р. позивач доводи, викладені в апеляційній скарзі заперечив, вважає їх безпідставними, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

29.10.2013 р. відповідачем були надані додаткові письмові пояснення від 23.10.2013 р. № 11/2075609 до апеляційної скарги, в яких відповідач послався на порушення судом першої інстанції п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки вважає, що суд прийнявши заяву позивача про зменшення позовних вимог від 27.08.2013 р. фактично вийшов за межі позовних вимог, а тому просить скасувати рішення як незаконне та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р., від 13.11.2013 р. та від 11.12.2013 р. розгляд справи відкладався.

На виконання вимог ухвал від 09.10.2013 р. та від 13.11.2013 р. сторонами були надані наступні документи: довідка головного бухгалтера ВАТ «Запоріжсталь» про надходження продукції (сірчаної кислоти) за договором поставки № 20/2011/1177 від 01.06.11 р. із відомостями про стан її оприбуткування та оплати; копію акту звірки взаємних розрахунків за договором № 20/2011/1177, підписаного з обох сторін; опис вкладення до цінного листа, що підтверджує відправлення позивачем на адресу відповідача податкових накладних та рахунків фактури; копії довідок управління справами ВАТ «Запоріжсталь» про вхідну кореспонденцію за період з 02.07.2011 р. по 31.05.2012 р.; копії рахунків-фактури та податкових накладних.

04.02.2014 р. від відповідача надійшло клопотання, в якому ВАТ «Запоріжсталь» посилаючись на врегулювання спірних відносин, які стали предметом даного позову, з доданням відповідних доказів - платіжних доручень: від 10.12.2013 р. № 115610, від 17.12.2013 р. № 116525 та № 116699 на загальну суму 5 925 784,60 грн., просило розглянути справу без участі уповноваженого представника відповідача.

Сторони відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, явка останніх до апеляційної інстанції не визнавалась обов`язковою.

В судове засідання 05.02.2014 р. прибув лише представник позивача, який підтвердив отримання від відповідача оплати заборгованості за спірним договором в сумі 5 925 784,60 грн.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, доповнення до неї, відзив на апеляційну скаргу, додаткові письмові пояснення сторін, а також заслухавши пояснення представника позивача, який прибув в судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

01.06.2011 р. між ТОВ «Електропостачзбут» (позивач) та ВАТ «Запоріжсталь» (відповідач) був укладений договір постачання № 20/2011/1177 (надалі- договір), відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач прийняти та оплатити сірчану кислоту технічну 1 сорту ГОСТ2184-77 за ціною та у кількості, що вказана в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договорів.

Відповідно до п. 5.1 договору встановлено, що розрахунок здійснюється за фактично поставлену кількість товару протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання товару у відповідності до р. 6 на підставі представлених документів відповідно до п. 4.3. При відсутності вказаних документів строк розрахунку визначається з моменту отримання повного пакету документів.

Як стверджує позивач, він належним чином виконав свої зобов'язання за договором та відповідно до заяв відповідача на його адресу поставив сірчану кислоту.

Проте, відповідач не здійснив в повному обсязі оплату за поставлену продукцію, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем яка складає 5925784,60 грн.

08.05.2010р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 2-884 з вимогою погасити заборгованість за отриманий товар, однак заборгованість відповідачем не була сплачена.

Поставка товару відповідачу на виконання умов договору № 20/2011/1177 від 01.06.2011р. позивач підтверджує залізничними накладним та інформаціями про вагонні операції ДП «Головний інформаційно обчислювальний центр Укрзалізниці». На підтвердження отримання товару відповідачем протягом періоду поставки товару здійснювалась оплата за отриманий товар, що підтверджується наданими до справи звітами про дебіторські та кредиторські операції.

Доказів пред'явлення зауважень позивачу щодо якості та кількості поставленого товару відповідачем не надано.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем строків оплати товару, поставленого позивачем відповідно до умов договору та наявність правових підстав для стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи, що належними документальними доказами позивачем доведений факт поставки товару та порушення його права на отримання грошових коштів за договором поставки № 20/2011/1177 від 01.06.2011 р., а також те, що актом звірки взаємних розрахунків вказана сума боргу підтверджена ВАТ «Запоріжсталь» та під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду ця сума була сплачена в повному обсязі відповідачем, про що надані відповідні платіжні документи та фактично підтверджено в судовому засіданні представником позивача, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позовних вимог ТОВ «Електропостачзбуд».

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2013 р. у справі № 908/2169/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2013 р. у справі № 908/2169/13 - залишити без змін.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: О. О. Радіонова

Е. В. Сгара