Рішення № 37030853, 04.02.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2014 р. Справа № 918/1758/13

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діад"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс"

про стягнення в сумі 17 541 грн. 98 коп.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Кнутарев С.О. (довіреність № б/н від 01.01.2014р.).

Від відповідача: Звольська Н.О. (довіреність № б/н від 19.01.2013р.).

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діад" звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс", в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 36 323 грн. 67 коп. суми основного боргу.

18.12.2013р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання, в якому, в зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості, зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 17 541 грн. 98 коп.. Судом прийнято дану заяву до розгляду.

19.12.2013р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що позовні вимоги не визнає та заперечує проти задоволення позову.

16.01.2014р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заперечення на відзив відповідача та просить позов задоволити повністю.

Ухвалою суду від 16.01.2014р. за заявою позивача строк розгляду справи продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 04.02.2014р.

В судовому засіданні 04.02.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив позов задоволити повністю, в свою чергу представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Діад" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" (Дистриб'ютор) укладено Договір дистриб'юції № 553 (надалі - Договір; а.с. 6-8).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується на основі заявок Дистриб'ютора доставити та передати у власність Дистриб'ютора кондитерську продукцію (товар), а Дистриб'ютор зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності до умов даного договору.

Згідно п. 3.1. та п. 3.3. Договору, ціна товару встановлюється договірною та вказується в накладних, які являється невід'ємною частиною даного договору. Загальну суму договору складає сума накладних, що додаються до договору.

Пункт 4.1. Договору передбачає, що кількість та асортимент кожної партії продукції встановлюється у заявці, що погоджена сторонами.

У відповідності п. 5.1. та п. 5.2. Договору, товар оплачується Дистриб'ютором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Умови оплати - протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку, а відповідач отримав товар на загальну суму 41 323 грн. 67 коп., що підтверджується накладними №12101582, №12101583, №12101584 від 28.08.2012р. (а.с. 9-11).

В свою чергу, відповідач в порушення умов Договору, частково розрахувався з позивачем за поставлений товар в сумі 5 000 грн. 00 коп. та 18 781 грн. 69 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с. 30-31).

Таким чином, у відповідача перед позивачем, за мінусом здійснених оплат, рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 17 541 грн. 98 коп..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 526 ЦК України та стаття 193 ГК України встановлюють, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем на виконання умов Договору було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 41 323 грн. 67 коп..

В той же час, накладні №12101582, №12101583, №12101584 від 28.08.2012р. містять підпис покупця та відтиск печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс". Сумнівів щодо достовірності накладних чи внесених відомостей до них у суду не виникає, а питання щодо недійсності зазначених накладних сторонами не заявлялось.

Таким чином, твердження представника відповідача, що вказаний у накладних товар вони отримали не в повній мірі, не заслуговує уваги.

В свою чергу, судом встановлено, що у відповідності до накладних №12101582, №12101583, №12101584 від 28.08.2012р. підставою поставки товарів вказано договір № 553 від 28.08.2013р., а позивач просить стягнути заборгованість по договору № 553 від 22.08.2012р..

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2013р між сторонами укладений договір № 553 та відсутні будь-які відомості щодо укладення між сторонами інших договорів, а відтак, враховуючи підтвердження сторонами факту поставки товарів саме по договору № 553 від 22.08.2012р., суд приймає накладні №12101582, №12101583, №12101584 від 28.08.2012р. як належні та допустимі докази виконання умов договору № 553 від 22.08.2012р..

Крім того, відповідач стверджує, що повністю оплатив борг по договору № 553 від 22.08.2013р., однак матеріалами справи підтверджується факт перерахування відповідачем на розрахунковий рахунок позивача 5 000 грн. 00 коп. та 18 781 грн. 69 коп., доказів сплати відповідачем решти вартості товару в сумі 17 541 грн. 98 коп. чи повернення останнього позивачу сторонами суду не надано.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

На підставі викладено, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар по договору в сумі 17 541 грн. 98 коп. обґрунтовані, стверджується матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України, судовій збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 93, код ЄДРПОУ 37198169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діад" (83117, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 46, код ЄДРПОУ 30701488) - 17 541 грн. 98 коп. заборгованості та 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "07" лютого 2014р..

Суддя Горплюк А.М.