Рішення № 37030730, 03.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р.Справа № 916/2791/13Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Стачук Т.В.,

за участю представників учасників процесу:

від прокуратури Доброжан Н.І.,

від позивача-1 (ОМР) Динту В.А.,

від позивача-2 (ВК ОМР) Динту В.А.,

від позивача-3 (Інспекція ДАБК в Одеській області) не з'явився,

від відповідача Чубко І.А., Трюханова І.В.,

від третьої особи - ОСОБА_5 ОСОБА_6,

від третьої особи - ОСОБА_7 ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до Відкритого акціонерного товариства „Туристично-виробнича фірма „Чорне море", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: ОСОБА_5 та ОСОБА_7, про зобов'язання знести самовільно побудовану споруду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2013 р. прийнято позовну заяву заступника прокурора Приморського району м. Одеси, порушено провадження у справі № 916/2791/13 та призначено її до розгляду в засіданні суду на 04.11.2013 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 04.11.2013 р. розгляд справи відкладено на 25.11.2013 р., у судовому засіданні 25.11.2013 р. - на 04.12.2013 р., у судовому засіданні 04.12.2013 р. оголошено перерву до 16.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2013 р. залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на підставі ст.27 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2013 р. № 916/13/1890 відмовлено у прийнятті позовної заяви третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 згідно п.1 ч.1 ст.62 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2013 р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 про відвід судді відповідно до ст.20 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2013 р. на підставі ч.1 ст.79 ГПК України зупинено провадження у справі № 916/2791/13 до повернення матеріалів останньої з Одеського апеляційного господарського суду, яким розглядається апеляційна скарга ОСОБА_5 на ухвалу господарського суду Одеської області від 28.11.2013 р. № 916/13/1890 про відмову у прийнятті її позовної заяви.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 28.11.2013 р. № 916/13/1890 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2014 р. на підставі ч.3 ст.79 ГПК України поновлено провадження у справі № 916/2791/13, за клопотання прокурора згідно ч.3 ст.69 ГПК України продовжено строк розгляду спору до 04.02.2014 р., призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 03.02.2014 р.

Учасники судового процесу повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їх представників.

В судовому засіданні 03.02.2014 р. представником прокуратури заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю надання часу для отримання доказу (рішення адміністративного суду) незаконності декларації відповідача про початок будівельних робіт.

Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки 04.02.2014 р. закінчується встановлений ст.69 ГПК України строк розгляд спору, який вже продовжувався на максимально дозволені 15 календарних днів.

В цьому ж судовому засіданні представником прокуратури з аналогічних мотивів заявлено усне клопотання про призначення справи до колегіального розгляду, в задоволенні якого господарським судом теж відмовлено, адже потреба особи, яка подала позовну заяву, отримати нові докази не є правовою передумовою для вчинення процесуальної дії, передбаченої ст.4-6 ГПК України, де лише складність спору визначена підставою для колегіального розгляду справи. Жодних обґрунтувань складності спору прокуратурою не надано.

Окремо потрібно відмітити той факт, що прокурор мав достатньо часу для збирання додаткової доказової бази, оскільки провадження у справі порушено 18.10.2013 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 03.02.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заступник прокурора Приморського району м. Одеси (далі - Прокурор) звернувся в господарський суд Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - ОМР) в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Виконком) та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі - Інспекція ДАБК) до Відкритого акціонерного товариства „Туристично-виробнича фірма „Чорне море" (на теперішній час правильна назва відповідача - Публічне акціонерне товариство „Туристично-виробнича фірма „Чорне море") (далі - ПАТ „ТВФ „Чорне море") про зобов'язання знести самовільно побудовану споруду, а саме приміщення паркінгу, яке знаходиться на території, прилеглій до житлових будинків № 55 та № 57, за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська та вул. М. Арнаутська, 52.

Обґрунтовуючи позов, Прокурор посилається, зокрема на те, що в ході проведення перевірки законності будівництва названого вище нежитлового об'єкту виявлено, що:

- відповідач розпочав будівельні роботи без відповідного дозволу та без оформлення документів на будівництво, а виданий Інспекцією ДАБК дозвіл від 29.12.2007 р. № 583/07 є незаконним, оскільки стосується будівельних робіт з реконструкції двоповерхової частини готелю з надбудовою поверху по вул. Рішельєвській,57, у той час як за цією адресою знаходиться двоповерховий житловий будинок з квартирами приватної власності, власники яких не давали згоду на будь-яку реконструкцію;

- земельна ділянка, на якій самочинно споруджено будівлю, на момент початку робіт не була передана ні у власність, ні в користування ПАТ „ТВФ „Чорне море". При цьому 20.12.2001 р. все ж укладено договір оренди земельної ділянки, проте в п.4 цієї угоди прямо встановлено обмеження по використанню земельної ділянки у вигляді заборони будівництва на ній;

- спірними спорудами готелю, які знаходяться впритул до житлових будівель, зайнято ділянку, необхідну для належного їх (житлових будівель) обслуговування та експлуатації;

- самовільно побудована ПАТ „ТВФ „Чорне море" споруда функціонує, проте не прийнята в експлуатацію у порядку, визначеному чинним законодавством.

Представник ОМР та Виконкому шляхом надання усних, а представник Інспекції ДАБК шляхом надання письмових пояснень позовні вимоги підтримали.

ПАТ „ТВФ „Чорне море" у письмовому відзиві просить у позові відмовити, т.я. викладені у ньому твердження не відповідають фактичним обставинам справи, є недостатньо обґрунтованими та такими, що суперечать приписам законодавства України.

Мотивуючи власну позицію відповідач зазначає, що: ним розпочато та виконуються будівельні роботи на об'єкті за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська,59 на підставі належним чином оформленого дозволу Інспекції ДАБК від 29.12.2007 р. № 583/07 та декларації від 26.10.2011 р. № ОД08311064981 про початок будівельних робіт з будівництва чотирьохповерхової торговельно-допоміжної прибудови з мансардним поверхом до будівлі готельного комплексу по вул. Рішельєвська, 59 у м. Одесі; ПAT „ТВФ „Чорне море" здійснює будівельні роботи у повній відповідності до розробленої та належним чином погодженої проектної документації; на об'єкті за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська,57 будівельні роботи ніколи не здійснювались; 16.08.2013 р. між ОМР та ПАТ „ТВФ „Чорне море" укладено посвідчений нотаріально договір, за яким отримано в оренду земельну ділянку з правом її забудови; припис Інспекції ДАБК від 21.03.2012 р. № 138 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил ПАТ „ТВФ „Чорне море" виконано шляхом призупинення будівельних робіт та консервації об'єкту; на сьогоднішній день спірна будівля знаходиться у стані будівельних робіт, в експлуатацію не введена, проте і не використовується за призначенням.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору підтримали заявлений Прокурором позов, додатково звернувши увагу суду на те, що: земля, на якій розміщено паркінг, ніколи не виділялась з цією метою; договір оренди від 16.08.2013 р. між ОМР та ПАТ „ТВФ „Чорне море", яким, за посиланнями відповідача, йому надано право забудови, укладено на підставі рішення ОМР від 21.12.2012 р. № 2692-VI, в якому жодним чином питання щодо можливості проведення будь-якого будівництва не відображено; у відповідності з переліком робіт, вказаних у дозволі Інспекції ДАБК від 29.12.2007 р. № 583/07, ПАТ „ТВФ „Чорне море" роботи не виконувало та побудувало чотирьохповерховий паркінг замість здійснення реконструкції двоповерхової частини готелю; доводи відповідача щодо призупинення робіт після винесення припису не відповідають дійсності; ПАТ „ТВФ „Чорне море", будуючи в історичному центрі м. Одеси, не отримало погоджень від центрального органу виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини; перед проведенням будівництва його проект не узгоджено з деякими органами влади; під час розміщення самочинного будівництва грубо порушено будівельні норми та санітарні правила в частині дотримання 25-метрової відстані між наземними гаражами та житловою забудовою.

Крім того, 16.12.2013 р. надійшло клопотання ОСОБА_7 про проведення огляду та дослідження доказів в місці їх знаходження в порядку ст.39 ГПК України, в задоволенні якого судом відмовлено з мотивів, які наведено в мотивувальній частині цього рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, перевіривши обґрунтованість їх доводів, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Визначення самочинного будівництва та його правові наслідки встановлені ст.376 ЦК України, за змістом ч.1 та ч.2 якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил...

Згідно ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

В ч.7 ст.376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Також потрібно зазначити, що відповідно до положень ч.1 ст.38 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. № 3038-VI (із змінами) у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права в контексті спірних правовідносин, господарський суд відзначає, що знесення самочинного будівництва в судовому порядку як позивач може вимагати:

- на підставі ч.ч.1,4 ст.376 ЦК України орган місцевого самоврядування (ОМР) як представницький орган власника земельної ділянки в особі територіальної громади м. Одеси - у випадку, якщо самовільне будівництво здійснено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

- на підставі ч.ч.1.7 ст.376 ЦК України та ст.38 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" Інспекція ДАБК - у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, та якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2012 р. по справі № 4/484-32/140-2012.

Господарський суд вказує, що ані Прокурор, ані позивачі, ані треті особи не звертались до суду з позовними вимогами до відповідача про зобов'язання останнього провести перебудову приміщень, які вони вважають збудованими самовільно, що згідно ч.1 ст.376 ЦК України являється обов'язковою передумовою для звернення з позовом про знесення самочинного будівництва.

Крім того, господарський суд зазначає, що ПАТ „ТВФ „Чорне море" добровільно виконало вимоги, встановлені у приписах про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, які оформлено Інспекцією ДАБК за наслідками проведених перевірок на об'єкті відповідача.

Так, 21.03.2012 р. Інспекцією ДАБК винесено припис № 138, в якому викладено вимогу усунути порушення містобудівного законодавства та не виконувати роботи на об'єкті за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська,59, оскільки ПАТ „ТВФ „Чорне море" надало недостовірну інформацію у п.1.4 декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.10.2011 р. № ОД08311064981, а саме, пославшись на договір від 20.12.2001 р. з метою доведення існування права на забудову землі, декларант не зазначив про обмеження у вигляді заборони на будівництво.

Порушення, вказане в приписі від 21.03.2012 р. № 138, відповідач усунув, уклавши з ОМР 16.08.2013 р., тобто до подачі позовної заяви, нотаріально посвідчений договір, за яким отримано в оренду земельну ділянку з правом її забудови.

17.06.2013 р. Інспекцією ДАБК винесено припис № 569, в якому викладено вимогу привести у відповідність до чинного законодавства документацію на об'єкт з огляду на виявлену в процесі перевірки експлуатацію ПАТ „ТВФ „Чорне море" незавершеного будівництва всупереч ч.8 ст.38 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності".

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 р. по справі № 815/5005/13-а, яка набрала законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції ДАБК від 25.06.2013 р. № 144 про накладення штрафу в зв'язку з функціонуванням об'єкту, не введеного в експлуатацію, із-за недоведеності такого висновку Інспекції ДАБК належними доказами. Цією ж постановою суду відмовлено у позові про скасування припису від 17.06.2013 р. № 569, т.я. останній фактично виконано, а тому дія припису вичерпана його виконанням.

Інші оформлені Інспекцією ДАБК приписи в матеріалах справи відсутні, однак з постанови Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 р. по справі № 815/4430/13-а вбачається, що 13.05.2013 р. винесено припис № 356, підставою для чого стало невиконання припису від 21.03.2012 р. № 138, зафіксовані в якому порушення усунуто шляхом підписання договору оренди від 16.08.2013 р.

Таким чином, правових підстав для задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Інспекції ДАБК немає.

Відносно порушення прав ОМР необхідно зауважити, що для знесення самочинного будівництва за її позовом потрібно довести здійснення самовільного будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, станом на момент подачі позову, а не протягом певного періоду в минулому.

Як вже вказувалось, 16.08.2013 р. між ОМР та ПАТ „ТВФ „Чорне море" укладено посвідчений нотаріально договір, за яким для експлуатації та обслуговування готельного комплексу отримано в оренду земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська,59, де розміщено спірний об'єкт, з правом її забудови (обмеження, передбачені в п.8.1 договору, стосуються будівництва без дозволу, що не доведено шляхом надання належних доказів у вигляді приписів Інспекції ДАБК, на яку п.6 ч.1 ст.7 ст.38 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" покладено контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації).

Отже, ПАТ „ТВФ „Чорне море" не здійснює на даний момент будівництво на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети.

Наведене не враховано Прокурором під час звернення з позовом у рамках провадження у даній справі, в зв'язку з чим господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Окремо господарський суд вважає за потрібне надати правову оцінку твердженням третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів.

Що стосується невідповідності змісту договору оренди від 16.08.2013 р. змісту рішення ОМР від 21.12.2012 р. № 2692-VI, яким затверджувалась нова редакція орендної угоди, то в цій частині слід відмітити існування в цивільному законодавстві України презумпції правомірності правочинів (ч.1 ст.204 ЦК України), яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому виявлена третіми особами невідповідність може бути підставою для звернення з новим позовом про визнання договору між ОМР та ПАТ „ТВФ „Чорне море" недійсним та перегляду цього рішення за нововиявленими обставинами, якщо недійсність угоди буде визнана судом, проте на теперішній час з урахуванням змісту ч.1 ст.204 ЦК України законні мотиви для неприйняття до уваги нотаріально посвідченого договору оренди від 16.08.2013 р. відсутні.

Решта доводів ОСОБА_5 та ОСОБА_7, зокрема про потребу у проведенні огляду та дослідження доказів в місці їх знаходження в порядку ст.39 ГПК України, спрямована на виявлення безпосередньо в процесі вирішення господарського спору порушень містобудівного законодавства з боку ПАТ „ТВФ „Чорне море", однак специфіка спірних правовідносин полягає в тому, що для отримання рішення суду про знесення самочинного будівництва через недотримання будівельних норм особі, яка звертається з позовом, у т.ч. і Прокурору, слід представити не виконані приписи Інспекції ДАБК, на яку покладено обов'язок виявлення та оформлення правопорушень у сфері містобудування, в той час як суд повинен перевірити доказову базу та прийняти відповідне рішення, не беручи на себе повноваження іншого органу державної влади, оскільки це суперечитиме ч.2 ст.19 Конституції України, де зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,82-85 ГПК України, вирішив:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повний текст рішення підписано 07.02.2014 р.

Суддя Лічман Л.В.