Постанова № 37027563, 06.02.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.02.2014 справа №905/4384/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф.Представники сторін: від позивача:Рябченко М.М. - за довіреністю;від відповідача:Цацуліна Т.О. - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги 1. Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області; 2. Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ в особі філії Бурове управління "Укрбургаз", м. Красноград, Харківська областьна рішення господарського судуДонецької областівід28.11.2013 р. (підписано 03.12.2013р.)у справі№ 905/4384/13 (суддя Шилова О.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ в особі філії Бурове управління "Укрбургаз", м. Красноград, Харківська областьдо Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької областіпростягнення 138071,55грн., 3% річних у розмірі 12040,60грн. та 14373,07грн. інфляційних втратВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", м. Київ в особі філії Бурове управління "Укрбургаз", м. Красноград, Харківська область (позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області (відповідач) про стягнення 138 071,55грн., 3% річних у розмірі 12 040,60грн. та 14 373,07грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.03.2013р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 138 071,55грн. як набуті без достатньої правової підстави.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині відмови про стягнення 3% річних та інфляційних та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, також, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення господарського суду скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скаржник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права України та при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник посилався на неправильність застосування господарським судом приписів ст.ст. 653, 1212 ЦК України при винесенні оскаржуваного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, заперечував проти апеляційної скарги відповідача.

Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, заперечував проти апеляційної скарги позивача

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 01.06.2004р. був укладений договір постачання електричної енергії №1671/358/011-04 (далі - Договір), відповідно до розділу 1 якого, відповідач постачає електричну енергію позивачу, а позивач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємними частинами (а.с.8-11).

Відповідно до п. 2 Договору, під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок та технічними умовами.

Сторони 02.07.2010 року підписали Додаткову угоду до Договору, якою припинили дію Договору (а.с. 16).

Станом на 01.11.2010р. та 01.07.2012р. сторони підписали Акти звірки, за якими дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 138 071,55грн. (а.с. 17-18).

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не оспорюється, що зазначена сума є попередньою оплатою за ще не спожиту електричну енергію в частині, що не охоплюються дією Договору після його припинення.

Отже зазначена сума була внесена позивачем на підставі Договору, але у зв'язку з припиненням його дії, підстави знаходження у відповідача цієї суми - відпали.

Позивачем направлено відповідачу вимогу №011-03-4537 від 01.07.2010р. щодо повернення попередньої оплати за активну електричну енергію за спірним договором в розмірі 21 674,51 грн. на рахунок позивача (а.с.20).

На зазначену вимогу відповідач листом №47/2094 від 12.08.2010р. повідомив про відсутність у нього можливості повернути отримані в якості передоплати грошові кошти, які обліковуються на лицьовому рахунку за Договором у вигляді кредиторської заборгованості (а.с.22).

Позивач вдруге звертався до відповідача з претензією-вимогою №011-01-3467 від 30.04.2013р, в якій просив повернути отримані в якості передплати за Договором грошові кошти в сумі 138071,55грн. (а.с.23, 66).

Оскільки відповідач не повернув 138 071,55грн., отримані в якості передоплати за розірваним в подальшому Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що після розірвання Договору підстави знаходження у відповідача зазначеної суми відпали.

У відзиві №51юр-6682/13 від 30.07.2013р. відповідач заперечує наявність підстав для повернення попередньої оплати, не заперечуючи при цьому наявність у нього кредиторської заборгованості перед позивачем (а.с.41-42).

Зазначені доводи відповідача є безпідставними за наступних обставин.

За змістом п. 1.2 Правил, електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Змістом п. 2 Додатку № 5 до Договору "Порядок розрахунків" передбачено внесення авансових платежів, виходячи з очікуваного обсягу споживання електричної енергії на поточний розрахунковий період.

Порядку зарахування невикористаної попередньої оплати та остаточного розрахунку за попередній розрахунковий період зазначений Додаток не містить.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не оспорюється, що зазначені спірні суми виникли як різниця між фактично спожитою та сплаченою електричною енергією.

Відповідно до абз. 8 п. 6.11 Правил, під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період мають бути враховані суми проведеної в попередньому та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період.

З урахуванням зазначених вимог, відсутності в Договорі іншого порядку зарахування та повернення решти невикористаних коштів, що складають різницю між сплаченою та спожитою електричною енергією на момент припинення Договору, відсутності заборгованості позивача за раніше спожиту активну електричну енергію, - підстави до знаходження цієї суми у відповідача відпали.

Згідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки законодавчо врегульований порядок повернення зазначених коштів відсутній, підстава набуття цих коштів відпала, зобов'язання щодо постачання електричної енергії на зазначену суму не може бути виконано внаслідок припинення дії Договору, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача коштів у розмірі 138 071,55грн.

Факту повернення цих коштів позивачу не встановлено.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції ч. 4 ст. 653 ЦК України судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки спірна сума має зараховуватись як оплата за наступні після припинення дії договору розрахункові періоди (з урахуванням вимог п. 6.11 Правил), що не охоплюється межами дії ч. 4 ст. 653 ЦК України.

Судова колегія вважає безпідставними доводи скаржника щодо неможливості повернення суми, що сплачена позивачем за договором у якості передоплати за електроенергію у зв'язку із знаходженням їх на рахунку зі спеціальним режимом використання, оскільки таке процедурне повернення передбачено вимогами Правил.

Зокрема, п. 6.42 містить вимогу щодо повернення сплачених сум недоврахованої електричної енергії внаслідок скасування рішення комісії постачальника електричної енергії, а п. 5.10 Правил (що регулює порядок остаточного розрахунку внаслідок припинення продажу електроенергії) - передбачено повернення споживачу коштів, що сплачені понад вартість електроенергії, отриманої від постачальника.

Посилання скаржника на обов'язковість застосування висновків Верховного суду України в постанові від 22.01.2013р. по справі № 5006/18/13/2012 є безпідставними, оскільки її було прийнято у правовідносинах, які не є подібними з правовідносинами, що виникли між сторонами у даній справі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих на суму безпідставно утримуваних коштів 3% річних в розмірі 12 040,60грн. та інфляційних в розмірі 14 373,07грн., судова також колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у їх задоволенні, за наступних підстав.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2013 року у справі № 905/4384/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді сплаченого сторонами судового збору за подання апеляційних скарг відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області та Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування",

м. Київ в особі філії Бурове управління "Укрбургаз", м. Красноград, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2013 року у справі № 905/4384/13 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим. 1 позивачу, 2 відповідачу, 3 до справи, 4 ДАГ, 5 ГС