Рішення № 37027457, 03.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2014 р.Справа № 916/3349/13

За позовом: Державне підприємство "Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту "ЧОРНОМОРНДІПРОЕКТ";

До відповідача: Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт"

про стягнення 43499,04 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Власенко О.Н. по довіреності № б/н від 09.09.2013р.;

Від відповідача: Родолов В.Г. по довіреності №03-04/01 від 14.01.2014р.;

В судовому засіданні 03.02.2014 р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Державне підприємство "Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту "ЧОРНОМОРНДІПРОЕКТ" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" про стягнення 43499,04 грн., з яких 37284,31грн. - основний борг, 6214,73грн. - пеня.

Відповідач надав відзив на позов в якому позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 37284,31грн. визнав повністю та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 6214,73грн., в зв'язку з тим, що строк позовної давності сплинув і тому просить про застосування ст. 258 ЦК України.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 37284,31грн. та пеню в сумі 2492,09грн.

03.02.2014р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи за відсутності відповідача. Крім того, підтримає свій відзив в повному обсязі та просить відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені у зв'язку із пропуском строку позовної давності та просить надати відстрочку виконання рішення в частині стягнення основного боргу до 30.04.2014р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту "ЧОРНОМОРНДІПРОЕКТ" (надалі - Виконавець, Позивач») та Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" (надалі - Замовник, Відповідач) укладено договір №20-320/38-Р від 28.05.2012р. (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов"язується за плату за завданням замовника виконати проектні роботи: Робочий проект капітального ремонту відбійних пристроїв причалів №№23, 24 ВПК - 3 ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" визначений в завданні (Додаток №2), що є невід"ємною частиною цього Договору, а замовник зобов"язується прийняти та оплатити результати виконаних виконавцем робіт.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна ціна робіт становить 66149,90грн. в т.ч. ПДВ 20% в сумі 11024,98грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо виконання проектних робіт: Робочий проект капітального ремонту відбійних пристроїв причалів №№23, 24 ВПК - 3 ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" визначений в завданні (Додаток №2), що підтверджується актом здачі-приймання від 20.07.2012р. який підписаний без зауважень і обома сторонами.

Відповідач взяте на себе зобов'язання щодо сплати грошових коштів виконав частково в розмірі 28865 грн. 59 коп.

ДП "ЧОРНОМОРНДІПРОЕКТ" було відправлено на адресу ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» претензію №Ю 1-10/207 від 11.02.2013р про повернення боргу. Відповідач визнав основний борг та зобов'язався сплатити заборгованість перед Позивачем найближчим часом (лист №10/143-9/283 від 28.02.2013р. ), але оплату не здійснено.

Таким чином, за захистом своїх прав позивач звернувся до суду з позовною заявою (з урахуванням зменшень) про стягнення основного боргу в розмірі 37284,31грн. та пені в сумі 2492,09грн..

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити частково на підставі слідуючього:

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Так, судом встановлено існування заборгованості відповідачем по оплаті вартості виконаних робіт, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості виконаних робіт в сумі 37284,31грн. підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2492,09грн.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2492,09грн. з наступних підстав.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, ст.257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2 ст.258 щодо спеціальної позовної давності передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, серед яких про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Одночасно, ст.253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до умов п. 2.4 Договору остаточний розрахунок здійснюється Замовником (Портом) на протязі 10-ти банківських днів після прийняття роботи Замовником на підставі виставленого Виконавцем рахунку та оформленого сторонами акту здачі-приймання роботи.

Так, відповідно до акту здачі-приймання за Договором робота була прийнята Портом 20.07..2012 р., отже, відповідно до п.2.5 Договору, строк оплати по акту настав 06.08.2012 року але позовна заява ДП «Черноморндіпроект» датована 25.11.2013р., тобто Відповідач пропустив строк позовної давності на стягнення пені .

Таким чином, строк позовної давності в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2492,09грн. сплинув.

Згідно із п.4 ст.267 ЦК України сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так як представником відповідача заявлено про застосування позовної давності в порядку ст. 258 ЦК України, суд відмовляє позивачу в задоволені вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2492,09грн..

Також, суд відмовляє в задоволенні відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області з наступних підстав.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. При цьому слід зважати на приписи ст. 121 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що заява про відстрочку чи розстрочу виконання рішення суду повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а також докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві, щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

При цьому, слід мати на увазі, що чинним ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Як вбачається з наданого клопотання підставою для надання відстрочки виконання рішення суду є погіршений фінансовий стан підприємства.

Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як зазначалось вище, відстрочка виконання рішення суду допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Дослідивши матеріали справи та клопотання, суд доходить висновку про відсутність винятковості обставин для надання такої розстрочки, а отже і у відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги позивача до відповідача підлягають задоволенню частково в сумі основного боргу в розмірі 37284,31грн..

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1617,27грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815) на користь Державного підприємства "Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту "ЧОРНОМОРНДІПРОЕКТ" (65058, м. Одеса, проспект Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 01128110) основного боргу у розмірі 37284,31грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1617грн.27коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2014р.

Суддя Літвінов С.В.