Рішення № 37027409, 03.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25107/13 03.02.14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України»

до Приватного акціонерного товариства «Теодосія»

про стягнення 509 874,99 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Бернацька О.В. - дов. № 14-113 від 14.05.2013 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «Теодосія» про стягнення 472 019, 45 грн. основного боргу, 249,12 грн. інфляційних втрат, 6 407,74 грн. трьох відсотків річних та 31 198,68 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 13-272-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 р.

Ухвалою суду від 26.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/25107/13 та призначено її розгляд на 15.01.2014 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2014 р. повідомив, що виконати вимоги ухвали суду наразі не готовий.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.12.2013 р., яке підтверджує отримання відповідачем 08.01.2014 р. ухвали про порушення провадження у справі, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 15.01.2014 р. розгляд справи було відкладено до 03.02.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 03.02.2014 р. повторно не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

У судовому засіданні 03.02.2014 р. представник позивача надав суду заяву про відсутність в провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору, яка долучена до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 03.02.2014 р. р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Приватним акціонерним товариством «Теодосія» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13-272-Б від 04.01.2013 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 р. природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р., газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу (далі - споживачам покупця).

Відповідно до п. 2.1. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р., продавець передає покупцю у 2013 р. газ в обсязі до 1850,000 тис.куб.м (один мільйон вісімсот п'ятдесят тисяч кубічних метрів), у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м):

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягСічень350,000Квітень100,000Липень20,000Жовтень50,000Лютий350,000Травень20,000Серпень20,000Листопад250,000Березень300,000Червень20,000Вересень20,000Грудень350,000І кв1000,000ІІ кв140,000ІІІ кв60,000IV кв650,000

Пунктами 2.1.1. та 2.1.2. вищевказаного договору визначено, що обсяги газу, що планується передати за договором (надалі - планований обсяг), можуть змінюватися сторонами протягом місяця в установленому порядку; допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі ± 5 % від узгодженого сторонами, згідно з п. 2.1. договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Згідно з пунктами 2.2. та 2.3. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р., добовий розподіл планового обсягу продажу газу здійснення рівномірно, виходячи з середньодобового обсягу передачі газу (надалі - середньодобовий обсяг передачі); середньодобовий обсяг передачі газу визначається шляхом ділення планового обсягу продажу газу на кількість днів у відповідному місяці; за розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов: (t)=20 °С, тиск газу (Р)=760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа).

Відповідно до п. 2.4. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р., якість газу, який передається продавцем покупцю в пунктах приймання-передачі, зазначених у п. 3.1. цього договору повинен відповідати вимогам ГОСТ 5542-87 "Гази природні горючі для промислового та комунально-побутового призначення. Технічні умови".

Пунктом 3.1. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р. передбачено, що продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.2. вказаного договору, приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше як ± 5,0 (п'ять) відсотків.

При необхідності відступу від середньодобової норми продавцем і покупцем установлюється нерівномірна подача газу за взаємно узгодженими графіками.

Згідно з п. 3.3. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р., приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.4. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р. передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У пункті 3.5. вказаного договору зазначено, що корегування планованих обсягів газу оформляється покупцем у вигляді заявки.

Розділом 4 договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р. визначено порядок обліку газу.

Згідно з п. 5.1. даного договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.2. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р. передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того ПДВ за ставкою - 20%.:

До сплати ціна за 1000 куб.м. газу - 3 509,00 грн., крім того ПДВ - 20 % - 701,80 грн., всього з ПДВ - 4 210,80 грн.

Відповідно до п. 5.3. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р., у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ вона є обов'язковою для сторін за договором з моменту введення їх в дію, про що сторонами підписується додаткова угода до договору.

Згідно з п. 5.4. вищевказаного договору, загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

У відповідності до п. 6.1. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р., оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Згідно з п. 6.2. вказаного договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ.

За наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Пунктами 6.3. та 6.4. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р. передбачено, що при невиконанні покупцем вимог, передбачених пунктом 6.1 договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ за договором; сторони погоджуються, що покупець не зазначає призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. У всіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період є обов'язковими.

У п. 6.5. вказаного договору зазначено, що сторони погоджуються, що сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості покупця перед продавцем за минулі періоди за договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за договором сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.

Пунктом 6.6. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р. визначено, що звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дня винесення вимоги однією із сторін.

У відповідності до п. 7.1. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р., за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором.

Пунктом 7.2. вказаного договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п. 9.3. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р., строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Згідно з п. 11 договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р., договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

31 травня 2013 року між позивачем та відповідачем було підписану додаткову угоду №1, відповідно до умов якої сторони дійшли взаємної згоди припинити постачання природного газу по договору № 13-272-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 р. з 01 червня 2013 року.

Позивач пояснив суду, що на виконання вищезазначених умов договору, ним було поставлено покупцеві протягом січня 2013 року - травня 2013 року природний газ на загальну суму 3023506,00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2013 р. на суму 1078844,86 грн., від 28.02.2013 р. на суму 845318,10 грн., від 31.03.2013 р. на суму 768024,66 грн., від 30.04.2013 р. на суму 200733,05 грн., від 31.05.2013 р. на суму 130585,33 грн., підписаними та засвідченими печатками сторін (належним чином засвідчені копії зазначених актів додано до матеріалів справи).

Однак Приватне акціонерне товариство «Теодосія» свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13-272-Б від 04.01.2013 р. щодо оплати виконало частково, сплативши 2551486,55 грн., у зв'язку з чим у нього станом на 14.08.2013 р. виникла заборгованість у розмірі 472 019,45 грн.

За таких обставин Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Теодосія» про стягнення 472 019,45 грн. основного боргу, 6 407,74 грн. трьох відсотків річних, 249,12 грн. інфляційних втрат та 31 198,68 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13-272-Б від 04.01.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки природного газу від відповідача не надходило, тоді як відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13-272-Б від 04.01.2013 р. належним чином не виконав - оплату за отриманий природний газ здійснив не повністю.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень, контррозрахунку та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 472 019,45 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «Теодосія» в частині стягнення суми основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 13-272-Б від 04.01.2013 р. у розмірі 472 019,456 грн. визнається господарським судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 249,12 грн. інфляційних нарахувань та 6 407,74 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з порушенням ним зобов'язань щодо оплати за природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 13-272-Б від 04.01.2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13-272-Б від 04.01.2013 р. станом на 14.08.2013 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 249,12 грн. інфляційних нарахувань та 6 407,74 грн. трьох відсотків річних.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить суд також стягнути з відповідача 31198,68 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13-272-Б від 04.01.2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 7.2. договору № 13-272-Б від 04.01.2013 р. встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, згідно з розрахунком позивача, перевіреним судом, за порушення грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13-272-Б від 04.01.2013 р. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в розмірі 31 198,68 грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «Теодосія» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 626, 628, 629, 655 Цивільного кодексу України; ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України; ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Теодосія» (02068, м. Київ, вул. А. Вербицького, буд. 1, ідентифікаційний код 30689644) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 472 019 (чотириста сімдесят дві тисячі дев'ятнадцять) грн. 45 коп. основного боргу, 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 12 коп. інфляційних нарахувань, 6 407 (шість тисяч чотириста сім) грн. 74 коп. трьох відсотків річних, 31 198 (тридцять одну тисячу сто дев'яносто вісім) грн. 68 коп. пені та 10 197 (десять тисяч сто дев'яносто сім) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 07.02.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.