Ухвала суду № 37027236, 29.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 р. Справа № 876/5957/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Саламахи О.І.,

представника позивача Сергєєвої О.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі №813/867/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області до Комунального підприємства «Кам'янкаводоканал» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013 року Державна податкова інспекція у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Комунального підприємства «Кам'янкаводоканал» до бюджету кошти в розмірі 329 830,27 грн..

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідача наявний податковий борг перед бюджетом в сумі 329 830,27 грн., який самостійно відповідачем не погашається, а вжиті податковим органом заходи не мали позитивних наслідків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Державна податкова інспекція у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати, та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги.

На обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, а саме п.п.16.1.4. п.16.1. ст. 16, п.п.20.1.18 п.20.1 ст. 20, п.95.2, ст.. 95 Податкового кодексу України. Згідно п.п.16.1.4. п.16.1. ст. 16 Податкового кодексу України обов'язком платника податків є сплачування податків і зборів в строки, передбачені цим Кодексом. Заборгованість перед бюджетом виникла внаслідок несплати відповідачем суми узгодженого податкового зобов'язання відповідно до поданих в ДПІ даним підприємством податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2012 року та внаслідок винесення ДПІ податкових повідомлень-рішень по податку на додану вартість №0000551502 від 12.10.2012 року в сумі 24 220 грн., №0000591502 від 30.11.2012 року в сумі 143835 грн., №0000601502 від 30.11.2012 року, винесених на підставі актів про порушення податкового законодавства. Вищевказані податкові повідомлення-рішення ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувалися.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення та підтримала доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Кам'янкаводоканал" згідно довідки з ЄДРПОУ (а.с.13) включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням ідентифікаційного коду ЄДРПОУ - 20794427.

Згідно довідки та розрахунку позивача за відповідачем обліковується заборгованість за платежем податок на додану вартість сумі 329830,27 грн. в тому числі: основний платіж в сумі - 50483 грн. (згідно Декларації № 9063173630 від 16.10.2012 р. в сумі 25261,00 грн., Декларації № 9071826987 від 15.11.2012 р. в сумі 27712,00 грн., Декларації № 9077047293 від 07.12.2012 р. в сумі 21720,00 грн. (а.с.16-21), штрафні санкції - 170581,10 грн. (згідно ППР №0000551502 від 12.10.2012 р. в сумі 24220,00 грн., ППР №0000591502 від 30.11.2012 р. в сумі 143835,00 грн., ППР №0000601502 від 30.11.2012 р. в сумі 2526,10 грн. (а.с.24)) , пеня - 170581,10 грн.

Згідно з п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 14.1.137 ст. 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.

Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковим боргом (недоїмкою), у відповідності до п. 14.1.175 ст. 14 згаданого Кодексу визначається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу, в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що першу податкову вимогу від 11.10.2001 № 1/21 відповідачу вручено 12.10.2001 року, другу податкову вимогу від 26.11.2001 № 2/178 вручено 26.11.2001 року.

У подальшому позивачем прийнято рішення №10 від 25.03.2002р. про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів (а.с.14).

Відповідно до п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків податкової вимоги.

Порядок вжиття заходів органами державної податкової служби щодо погашення податкового боргу платника податків визначений ст. 95 Податкового кодексу України.

Положеннями пп.95.1 ст. 95 цього Кодексу передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Судом встановлено, що податковим керуючим складено 13.12.2007 року акт опису активів №6, на які поширюється право податкової застави.

Оскільки відповідач є комунальним підприємством, власником якого згідно п.1.1. статуту , є Кам'янко-Бузька міська рада, то погашення податкового боргу відповідача має здійснюватися у порядку передбаченому ст. 96 ПК України, якою визначено особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Так, відповідно до п.96.1 ст. 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; (п.96.1.1 ст. 96 ПК України).

- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу (п.96.1.2. ст. 96 ПК України);

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (п.96.1.3 ст. 96 ПК України)

- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (п.96.1.4 ст. 96 ПК України).

Згідно п.96.3 ст. 96 ПК України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Варто зазначити, що порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Норми Податкового кодексу України не передбачають права податкового органу звертатися до суду із загальною вимогою про стягнення заборгованості (стягнення активів у рахунок погашення податкового боргу).

Такий висновок випливає з аналізу статті 95 Податкового кодексу України, у якій зазначено, що органів державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення грошових коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, як вбачається з змісту викладених норм, податковий орган звертаючись до суду з вимогою про погашення податкового боргу повинен чітко сформулювати свою вимогу, зазначивши чи це погашення відбуватиметься шляхом стягнення грошових коштів платника податків, які перебувають на його рахунках в установах банків, чи таке погашення податкового боргу здійснюватиметься через отримання у суду дозволу на реалізацію майна боржника.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає процедурі стягнення суми податкового боргу, передбаченого Податковим кодексом України.

Отже, суд першої інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі №813/867/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич