Рішення № 37026784, 03.02.2014, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1003/20886/12

2/357/49/14

Категорія 44

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко О. В. ,

при секретарі - Коляда С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду НОМЕР_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визначення порядку користування земельною ділянкою -

В С Т А Н О В И В :

27.12.2012 року позивачі звернулись до суду з даним позовом мотивуючи тим, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності: ОСОБА_1 належить 4/25 частки, ОСОБА_2 - 17/50 частки, ОСОБА_3 - 22/100 частки та ОСОБА_4 - 7/25 частки. За будинком, згідно рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради депутатів трудящих № 416 від 22.07.1959 року зареєстровано земельну ділянку площею 1025 кв.м. та затверджено квартальну зйомку, зокрема і зазначеного домоволодіння, земельна ділянка у власність та оренду не надавалась. На зазначений будинок має місце конкретний розподіл, на адресу відповідачів було надіслано листи з пропозицією дружнього врегулювання спору, проте відповіді вони не надали, тому позивачі просять суд визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1025 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, виділивши їм у спільне часткове користування частину земельної ділянки, що відповідає їх часткам у праві власності на житловий будинок та стягнути з відповідачів на їх користь судові витрати.

15.03.2012 року позивачі надали до суду заяву про зміну предмета позову, в якій просять визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1025 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, виділивши відповідачам частини земельної ділянки, що відповідають їхнім часткам у праві власності на житловий будинок, а їм - у спільне сумісне користування частину земельної ділянки, що відповідає сумі часток у праві власності на житловий будинок та стягнути з відповідачів на їх користь судові витрати по справі.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Представник позивачів за договором - адвокат ОСОБА_5, в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1025 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, виділивши відповідачам частини земельної ділянки, що відповідають їхнім часткам у праві власності на житловий будинок, а позивачам - у спільне сумісне користування частину земельної ділянки, що відповідає сумі часток у праві власності на житловий будинок та стягнути з відповідачів на користь позивачів судові витрати по справі та зазначив, що було рішення суду щодо визначення порядку користування земельною ділянкою площею 1025 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, однак на даний час змінився один співвласник будинку, тому попередній спір не впливає на вирішення даного спору. Технічна експертиза, надана відповідачами проведена землевпорядною організацією, а не судовими експертами, рішення суду від 11.07.2005 року приймалось на підставі звіту землевпорядної організації ТОВ Експертцентр», які провели експертизу з порушенням ДБН. Експертиза ж проведена в даному процесі встановила, що при складанні звіту, наданого відповідачами, були порушенні ДБН, тому викладений в експертизі варіант порядку користування земельною ділянкою є оптимальним і відповідає державним нормам. Експертом використовувались матеріали справи, здійснив натуральне обстеження, проводив фотозйомку, геодезичні обміри не проводив, однак це не обов'язково для проведення даної експертизи. На даний час ширина дороги між кутом частини будинку позивача та гаражем не відповідає будівельним нормам, немає місця для обслуговування будинку, тому встановлений порядок порушує їх права на користування будинком.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та зазначила, що порядок користування земельною ділянкою визначений рішенням суду від 11.07.2005 року, яке набрало законної сили і виконується сторонами в добровільному порядку, межі в натуру не виносились, позивачів влаштовував порядок користування земельною ділянкою. З 2005 року змінився лише власник частини домоволодіння відповідач у справі ОСОБА_4. Щодо проведеної експертизи, то дані, зазначені експертом, не відповідають даним зазначеним в технічному паспорті, в плані не зазначено розмір земельної ділянки загального користування ( проїзду), при здійсненні кадастрової зйомки 23.05.2012 року вона присутня не була.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та зазначив, що став співвласником будинку отримавши за договором дарування від ОСОБА_6 7/25 частини будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями. Користується земельною ділянкою відповідно до рішення суду 2005 року. Ширина двору ( проїзд) становить 3,5 метра, лише біля гаража, побудованого позивачем незаконно, ширина проїзду становить 2,5 метра. Щодо проведеної експертизи, то експерт при виїзді на місце не проводив заміри земельної ділянки і невідомо звідки ним взяті вихідні дані. Листів від позивачів, про які зазначено в позові, він не отримував, та не розуміє підстави даного позову, оскільки порядок користування вже визначений.

Представник відповідача ОСОБА_4, за договором - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив проти вимог позивачів та зазначив, що експертиза проведена поверхнево, вихідні дані, зазначені в ній, не відповідають фактичним обставинам, при визначенні місця проїзду не враховано насадження на території відповідачів, не враховано перенесення заїзду та місце розвороту для автомобіля, яке наявне на даний час, не враховано комунікації, проведені до будинку. Відповідач ОСОБА_4 не визнає позов оскільки порядом користування земельною ділянкою вже визначено рішенням суду від 11.07.2005 року, підстав для визначення порядку користування земельною ділянкою по новому відсутні, оскільки з 2005 року добудови на території домоволодіння не проводились, частки співвласників не змінювались, внутрішні межі використання земельної ділянки залишились незмінними, лише замість співвласника ОСОБА_6 став ОСОБА_4, який користується земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Не зрозуміло, які права позивачів порушуються відповідачами.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення права; зміна правовідношення; припинення правовідношення.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності сторін, а саме: позивачу ОСОБА_1, власник квартири НОМЕР_1, належить на праві власності 4/25 частини будинку з частиною господарських та побутових будівель та споруд на підставі договору дарування від 24.03.1997 року, посвідченого державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1331; позивачу ОСОБА_2, власник квартири НОМЕР_2, належить на праві власності 17/50 частини будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.07.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі № 1-3833; відповідачу ОСОБА_3, власник квартири НОМЕР_3, належить на праві власності 22/100 частини будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд на підставі договору дарування від 13.08.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2- 4313; відповідачу ОСОБА_4, власник квартири НОМЕР_4, належить на праві власності 7/25 частини будинку з частиною господарських та побутових будівель та споруд на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського округу Київської області, зареєстрованого в реєстрі за № 362. ( а.с. 6-10,75-76).

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного Кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За домоволодінням АДРЕСА_1, відповідно до рішення № 416 від 22.07.1959 року, закріплено земельну ділянку розміром 1025 кв.м. ( а.с.11-14).

Відповідно до ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

11.07.2005 року рішенням Білоцерківського міськрайоного суду Київської області, задоволено позов ОСОБА_6, який був власником 7/25 частини будинку АДРЕСА_1 з частиною господарських та побутових будівель та споруд, яким визначено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 за четвертим варіантом судової будівельно - технічної експертизи, за яким виділено: ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ідеальна частка яких становить ? будинку з надвірними спорудами, в сумісне користування земельну ділянку площею 513 кв.м., з них під город 334 кв.м., під забудови та приватним двором 119 кв.м., під двором спільного користування та проїздом - 60 кв.м., яка розташована вздовж провулка та обмежовується точками 5,6,7,8,9 та далі 12-17 за схемою даного варіанту експертизи; ОСОБА_3, ідеальна частка якої становить 11/50, земельну ділянку площею 225 кв.м., з них під город - 103 кв.м., під забудови - 92 кв.м., під спільним двором та проїздом 30 кв.м., яка розташована в центрі та обмежена точками 17,18 згідно схеми; ОСОБА_6, ідеальна частка якого становить 7/25, земельну ділянку площею 287 кв.м., з них під город - 146 кв.м., під забудови 111 кв.м., під загальним двором та під'їздом - 30 кв.м. Рішення суду набрало законної сили 29.01.2008 року.

Відповідно до ч.2 ст. 223 ЦПК України, після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4, який набув право власності на частину домоволодіння після ОСОБА_6, користується частиною земельної ділянки на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, кількість співвласників та їх частки домоволодіння не змінилась, добудови на території домоволодіння з 2005 року не проводились, внутрішні межі використання земельної ділянки залишились незмінними, що підтверджено показами сторін.

Представник позивачів в судовому засіданні в обґрунтування вимог посилається на те, що ТОВ «Експертцентр» є землевпорядною організацією, а не судовою експертною установою, висновок проведено з порушенням державних будівельних нормі, визначений порядок порушує права позивачів.

Суд не погоджується з даними твердженнями, оскільки експертизу призначено ухвалою суду від 27.04.2004 року, яку доручено провести ТОВ «Експертцентр», та відповідно до запропонованого варіанту даною експертизою, рішенням суду встановлено порядок користування земельною ділянкою, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 експертизу не спростовували, а рішення суду не оскаржували, тобто прийняли визначений судом четвертий варіант експертизи ( а.с.175), згідно Звіту ТОВ «Експертцентр»( а.с.173), в якому визначений розмір земельних ділянок фактично співпадає з розміром земельних ділянок, яким користуються співвласники домоволодіння, крім того оспорювати в даному процесі встановлені судом факти і правовідносини є не припустимим.

Щодо висновку експерта № 0675 від 11.11.2013 року, то суд вважає що зазначений єдиний варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 в більшій мірі порушує права співвласників ніж визначено рішенням суду 11.07.2005 року, оскільки влаштування нового проїзду (проходу) фактично залишить співвласників без саду ( городу), викладені експертом пропозиції щодо влаштування нового проїзду та встановлення сервітуту ( можливість проїзду власниками квартир НОМЕР_3 та НОМЕР_4 за рахунок земель власників квартир НОМЕР_3 та НОМЕР_4) суперечить схемі НОМЕР_1 в якій зазначено можливість проїзду за рахунок земель позивачів, експертом не враховано перенесення в'їзду до домоволодіння з урахуванням розмірів земельної ділянки яка перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК України).

З вказаного випливає, що підставу та предмет позову позивач визначає самостійно у позовній заяві, а суд сам за власною ініціативою їх змінити чи застосувати не може.

Позивачі не зазначили в позові норму матеріального права, якою, на їх думку, регулюються правовідносини, що виникли між сторонами, представником позивачів в судовому засіданні також не зазначено підстави даного позову та не доведено, які права чи свободи порушили, не визнають чи оспорюють відповідачі, також позивачі просять визначити порядок користування земельною ділянкою, який вже визначений в судовому порядку, а не угодою співвласників домоволодіння.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Даючи оцінку встановленим обставинам та зібраним по справі доказам суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визначення порядку користування земельною ділянкою не підлягає до задоволення в повному обсязі.

В порядку ст.88 ЦПК України за рахунок відповідачів компенсуються витрати позивача в разі задоволення його вимог, однак в даному випадку в позові відмовлено, тому і судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 3,15,16, 356,357,1167 ЦК України, ст.ст. 3,83,116,120,125,152,212 ЗК України, ст. ст.3,11,15,60,88,212-215,218, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. В. Бондаренко