Постанова № 37026648, 06.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

06 лютого 2014 року № 826/18864/13-а

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів;

Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві

про

визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700397/2 від 29.05.2013, зобов’язання вчинити дії

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві та просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/40459, винесеної М/п «Столичний» Київської регіональної митниці, Державної митної служби України.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700397/2 від 29.05.2013 року, винесеного М/п «Столичний» Київської регіональної митниці, Державної митної служби України.

3. Зобов'язати Київську міжрегіональну митницю Міндоходів визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортувалися (вартість операції), щодо товарів відповідно до декларації митної вартості № 100270000/2013/200448.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надміру сплаченого Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» податку на додану вартість у розмірі 87974,39 грн. та суму надміру сплаченого мита у розмірі 20946,28 грн., на загальну суму 108920,67 грн.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

ТОВ «Дієса» згідно митної декларації № 100270000/2013/200448 був заявлений в режимі імпорту товар - пральні машини побутові торгової марки HANSA. Митна вартість була визначена за основним методом – ціною контракту. Вказаний товар був придбаний позивачем згідно зовнішньоекономічного контракту № AW-ELDO 14/07/2011 від 14.07.2011 (далі - Контракт).

Київською регіональною митницею Державної митної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700397/2 від 29.05.2013 року та карту відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів , транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/40459 (далі разом або окремо – оскаржуване/ні рішення). За наслідком такого коригування різниця у митних платежах становить 418 505,2 грн. (мито – 20946,28грн, податок на додану вартість 87974,39 грн.) в бік збільшення.

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та просить скасувати їх.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до положень ч.1. ст. 51 та ч.1. ст.52 Митного кодексу України (№ 4495-VI від 13.03.2012, далі - МКУ) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2. ст. 52 МКУ).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2. ст.53 МКУ).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3. ст. 53 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1. ст.54 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.1. ч.4. ст. 54 МКУ).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (ч.10.,11. ст. 58 МКУ).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6. ст. 54 МКУ).

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч. 7, 8, 9 ст. 55 МКУ).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не застосовувався, оскільки надані документи для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Так в оскаржуваному рішенні вказується, зокрема, оскільки поставка була на умовах СIF - не надано страхові документи та у коносаменті не зазначено оплату транспортування.

В письмових запереченнях також вказується на ненадання відомостей щодо складових вартостей товару в частині вартості упаковки, маркування завантаження, митних процедур.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Щодо страхових документів поставки на умовах CIF.

Як вбачається з Контракту умовами поставки товару є CIF Одеса (Інкотермс -2000).

Згідно "ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) (україномовний варіант)" (№ 560 від 01.01.2000; далі – Інкотермс) термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, ПРОТЕ, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Згідно статті А.3. (а, б) Інкотермс продавець зобов’язаний:

o за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу.

o за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Згідно статті Б.3. (а, б) Інкотермс покупець не несе зобов’язань за договором перевезення та страхування.

Таким чином, позивач за Контрактом не несе жодних витрат щодо страхування товару, оскільки його поставка відбувається на умовах CIF Одеса (Інкотермс -2000). Вказане зумовлює відсутність відомостей у відповідній МД ТОВ «Дієса» щодо витрат на страхування, оскільки такі позивачем не можуть бути понесені за таких умов поставки.

Вказане відповідає вимогам і положенням ст.49, ч. 4., 5., 9., 10 ст. 58 МКУ. В тому числі п.1.ч.10 ст.58 МКУ - «.витрати, понесені покупцем.».

З вказаного суд робить висновок, що умови поставки CIF Одеса (Інкотермс - 2000) в частині врахування витрат на страхування вантажу обумовлюють безпідставність та необґрунтованість тверджень відповідача щодо ненадання документів з приводу оплати страхування, адже ці витрати понесені продавцем за його особистий рахунок, а не покупцем. Вказане виключає врахування позивачем вартості страхування в розрахунок складових митної вартості товару.

Щодо вартості упаковки, маркування завантаження, митних процедур, то такі вимоги відповідача можуть бути обґрунтовані тільки тоді, коли такі витрати не включені у вартість товару (яка фактично була сплачена окремо від вартості товару), що і передбачено ч.10. ст.58 МКУ. Оскільки такі складові ціни товару не виокремленні і не передбачені Контрактом, а включені у вартість товару в цілому, то підстав для витребування такої інформації не було. Разом з тим, умова Контракту, яка визначає загальну ціну товару, що включає в себе витрати з вартості упаковки, маркування завантаження, митних процедур, об’єктивно усуває обставини існування таких документів у декларанта взагалі. А тому покликання відповідача в цій частині суд не знаходить обґрунтованим і мотивованим.

Щодо коносаменту і відсутність у ньому оплати товару суд зазначить, що останній містить умови відповідно до яких, по-перше, фрахт оплачується по приходу, по-друге, фрахт підлягає сплаті на місці призначення.

Разом з тим, відповідачу слід було б з’ясувати хто і яким чином оплачує фрахт на місці призначення, оскільки умовами поставки є CIF, тобто витрати здійснює нерезидент.

Проте, суд звертає увагу на те, що застосований відповідачем резервний метод з використанням МД від 17.04.2013 № 500040001/2013/9509 (т.1 а.с. 113) є необґрунтованим і безпідставним, оскільки за цією декларацію товар пральні машини торгової марки LG поставлявся (і виготовлялися) з Китаю на умовах CIР.

Поряд з цим в інших позиціях цінової бази відповідача, наприклад, за 18.04.2013 року наявні МД № 500040001/2013/9701 та № 500040001/2013/9705 (т.1. а.с. 113) за якими здійснена поставка і митне оформлення пральних машин торгової марки ВЕКО з Туреччини (вироблено там же) на умовах CIF за ціною 154,88 доларів США, що є меншим ніж ціна заявлена позивачем.

Вказані умови є найбільш наближеними до умов поставки товару позивачем ніж за зазначеною у оскаржуваному рішенні відповідачем МД, оскільки в останній інша країна походження та транспортування товарів (Китай), умови поставки, довжина маршруту.

А тому твердження відповідача про відсутність у нього інформації щодо застосування, наприклад, ст.60 МКУ суд не вбачає обґрунтованим, як підстави для використання зазначеної у оскаржуваному рішенні МД, оскільки у нього доступні інші відомості, зазначені зокрема у МД № 500040001/2013/9701 та № 500040001/2013/9705 (т.1. а.с. 113).

Таким чином, суд дійшов висновку, що в частині визнання протиправним і скасування оскаржуваних рішень позов підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення надміру сплачених сум мита та ПДВ суд зазначить наступне.

У відповідності до положень статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на це суд звертає увагу на ту обставну, що 17.12.2013 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши справу №21-439а13 про визнання протиправним і скасування рішення про визначення митної вартості та стягнення суми надмірно сплаченого ПДВ (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36475586), висловила правову позицію, що суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Тобто висновок суду щодо правомірності стягнення із Державного бюджету України на користь підприємства суми ПДВ, що відповідає різниці між податком, нарахованим на митну вартість, визначену за першим методом, і податком, нарахованим на таку вартість, визначену за шостим (резервним) методом, не ґрунтується на правильному застосування норм матеріального права.

З огляду на вказане вище, суд дійшов до висновку про невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки позивач повинен вирішувати питання про повернення сум надміру сплачених платежів в порядку, встановленому законодавством України, зокрема: "Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами" (№ 618 від 20.07.2007, затверджено наказом ДМС України; "Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (№ 787 від 03.09.2013, затверджено Наказом Мінфіну).

Отже, в цій частині позову відносно майнових вимог позивача слід відмовити.

Позовні вимоги про зобов’язання відповідача здійснити визначення митної вартості товару за ціною Контракту відповідно до митної декларації № 100270000/2013/200448 задоволенню не підлягають, оскільки визначення митної вартості є дискреційними повноваженнями відповідача, що обумовлює його самостійність у прийняті відповідного рішення. Вказане зумовлює неможливість судом зобов’язання відповідача до визначення ним конкретної митної вартості за відповідною митною декларацією.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не повністю спростували покликання позивача.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Позивачем при поданні позову сплачено 1 123,62 грн. судового збору.

Згідно з ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Сума судового збору за заявлені майнові вимоги (на суму 108 920,67 грн.) становить 2 178,41 грн., при цьому, належна до сплати при поданні позову становить 217,84 грн.

Сума судового збору за заявлені немайнові вимоги становить 68,82 грн.

З огляду на те, що задоволенню підлягає майнова вимога про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, решта суми судового збору за майнові вимоги підлягає стягненню з Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (2178,41 – 217,84 = 1960,57 грн.)

Крім того, судові витрати (судовий збір за немайнову вимогу (одну задоволену з двох заявлених) у сумі 34,41 грн. та за майнову у сумі 217,84 грн., що загалом становить 252,25 грн.) підлягають присудженню на користь позивача за рахунок Державного бюджету України, поклавши на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Київської регіональної митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700397/2 від 29.05.2013 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/40459.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути решту суми судового збору з Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38716451) на користь Державного бюджету України в розмірі 1960 (одна тисяча дев’ятсот шістдесят) грн. 57 коп., зарахувавши їх за реквізитами Окружного адміністративного суду міста Києва для сплати судового збору.

Судові витрати в сумі 252 (двісті п’ятдесят дві) грн. 25 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (код ЄДРПОУ 36483471) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38716451).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк