Постанова № 37026529, 03.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

03 лютого 2014 року № 826/20371/13-а

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Природні продукти»

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про

визнання нечинними та скасування рішень

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Природні продукти» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської регіональної митниці (у зв’язку з реорганізацією - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів) та просить суд визнати нечинними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/01776 та рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600793/2 від 02.10.2013 року.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

ТОВ «Природні продукти» згідно митної декларації № 100250000/2013/071983 від 27.09.2013 року був заявлений в режимі імпорту товар - «плоди сушені, яблука нарізані кільцями». Митна вартість була визначена за основним методом – ціною контракту.

Київською регіональною митницею Державної митної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600793/2 від 02.10.2013 року та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/01776 (далі – оскаржуване/ні рішення). За наслідком такого коригування різниця у митних платежах становить 33234,84 грн. в бік збільшення.

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та просить скасувати їх.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до положень ч.1. ст. 51 та ч.1. ст.52 Митного кодексу України (№ 4495-VI від 13.03.2012, далі - МКУ) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2. ст. 52 МКУ).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2. ст.53 МКУ).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3. ст. 53 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1. ст.54 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.1. ч.4. ст. 54 МКУ).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (ч.10.,11. ст. 58 МКУ).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6. ст. 54 МКУ).

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч. 7, 8, 9 ст. 55 МКУ).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не застосовувався, оскільки надані документи для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Після розгляду додатково наданих документів встановлено, що в документах заявлено не повні відомості про митну вартість товару.

Так, в графі 33 вказаного рішення зазначено, що «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): документи, зазначені у ст.53 МКУ, містять розбіжності, а саме назва та адреса відправника товару (RHUMVLED WINTER RIVIUM 1E STRAAT 1112909LECAPELLE AANDEN IJSSEL THE NL) в копії експортної митної декларації країни відправлення від 19.09.2013 № 1ЗNL17Е28829С7DDС8 не співпадає з назвою та адресою, вказаними в сертифікаті походження товару від 16.09.2013 №S100232460, інвойсі від 12.09.2013 № 034219-1, договорі на поставку продукції від 10.09.2013 № S0034219 та митній декларації від 27.09.2013 № 100250000/2013/071983 (Rhumvled Winter & Konijn BV, Rivium 1 ste straat 123b2909 le Capelle aan den ijssel)».

Як на вимогу інспектора, так і в порядку ч.8 ст. 55 МКУ позивачем відповідачу було подано усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості та усунення виявлених розбіжностей.

Оцінюючи заявлені відповідачем недоліки та пояснення позивача, суд зауважує про наступне.

Щодо розбіжностей в адресах позивач повідомив відповідачу, що митна декларація № 13nl17e28829c7ddc8 від 19.09.2013 належить компанії постачальнику Rhumveld Winter & Koijn BV. Проте скорочена назва обумовлена технічними можливостями друку, проте відомості про вказану компанію підтверджуються її податковим номером який зазначений в експортній декларації, а саме: RSIN 009048868. Також було надано лист пояснення щодо різної адреси, яка обумовлена адресою центрального офісу продавця та адресою місцезнаходження його складу. Вказані відомості є обґрунтовані документально відповідними листами, які були надані відповідачу, проте є невідомими суду саме обставини та підстави не врахування вказаних пояснень декларанта. Отже такий довід відповідача судом не може бути прийнято як обгрунтований.

Щодо відсутності специфікацій до контракту суд погодиться з доводами позивача, оскільки, пунктом 2.1 контракту від 10.09.2013 року між позивачем та компанією продавцем Rhumveld Winter & Koijn BV встановлено, що: "Продавець" продає, а "Покупець" купує: сушені фрукти, горіхи, овочі, різні побутові споживчі товари продукти, промислові вироби, напівфабрикати та готову продукцію у різних формах ,кількості, та різноманітності та за цінами, зазначеним у рахунках-фактурах до контракту, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Асортимент товарів за договором може бути розширений за взаємною письмовою згодою сторін.

Таким чином, усі характеристики, що повинні міститись у специфікаціях, згаданих у п.2.2. контракту містяться у рахунках-фактурах. З огляду на вказане, доводи відповідача в цій частині судом не приймаються як обґрунтовані.

Щодо прайс-листів, то суд зазначить, що, як можна побачити з веб-сайту виробника, компанії LONGKOU LOVERAN FOODSTUFF CO., LTD, Китай, який знаходиться за адресою www.loveran-food.com./en/, на вказаному сайті відсутні прайс-листи на продукцію, та для отримання вказаних відомостей пропонується звернутись за запропонованими контактними даними, що і було зроблено спочатку голландським постачальником (отриманий за результатами на запит прайс-лист було надано декларантом органу доходів і зборів 01.10.2013), а згодом і Імпортером.

Аналіз положень ст.53 МКУ дає підстави суду дійти висновку, що відомості прайс-листів повинні оцінюватися комплексно з іншими документами, не упереджено та розсудливо, в тій мірі і межах, відносно наявних в них відомостей, які потребують забезпечення виконання функцій і завдань державної митної справи. А тому висновки відповідача щодо наданих прайс-листів не може бути прийнято судом як обґрунтовані, оскільки ч.3. ст. 53 МКУ таких вимог до вказаних документів закон не висуває.

Відносно недоліків експертного щодо відсутності аналізу цін на подібні (аналогічні) товари в країні виробництва, то як видно із експертного висновку від 01.10.2013 № 4394 експерт посилається на інтернет-джерела, використані для порівняння інформації про рівень цін на товари, із зазначенням адрес стосовно сайтів для пошуку та контактів із фірмами, такі джерела у вказаному висновку зазначені -"makepolo.com", "pulscen.ru","alibaba.com".

Доводи відповідача щодо ненадання позивачем банківських платіжних документів спростовується відомостями супровідного листа від 01 жовтня 2013 року та документами, наданими відповідачем суду в якості додатків до заперечень де наявні копії відповідних інвойсів та платіжних документів позивача до них.

Покликання на недоліки документів:

- комерційного інвойсу від 15.06.2013 року та CMR від 17.09.2013, то суд враховує, що згідно пояснень представника ТОВ «Природні продукти» постачальник позивача здійснює великі оптові покупки у Китайського продавця, а позивач здійснює маленькі за обсягом покупки і не має фінансових можливостей для закупівлі таких обсягів товару напряму з постачальниками з Китаю. Вказане може спричиняти певні відмінності в партіях товару. Проте вказане, на внутрішнє переконання суду, не є по-перше, питаннями позивача, по-друге, документами позивача з постачальником (Rhumveld Winter & Koijn BV).

- щодо господарських відносин Китайського продавця і постачальника (Rhumveld Winter & Koijn BV) в частині копій митних декларацій і пакувальних листів, то суд не приймає такі доводи відповідача, оскільки ці питання не стосуються документів позивач і його господарських відносин з Rhumveld Winter & Koijn BV.

В цілому не дивлячись на те, що заявлені у письмових запереченнях недоліки, відповідачем у оскаржуваному рішенні не зазначалось, суд зауважить, що такі не свідчать ніяким чином про наявність обставин, встановлених ч.6. ст. 54 МКУ.

Суд підсумує, що всі зауваження відповідача були розглянуті позивачем та в обґрунтування як обраного методу визначення митної вартості товарів, так і числового розрахунку ціни з врахуванням складових митної вартості, були надані відповідні письмові пояснення з додаванням передбачених, зокрема, ст. 52, 55 МКУ документів.

Вивчивши надані сторонами документи, та приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд вважає, що позивачем відповідачу були надані повні, вичерпні і конкретні пояснення та їх документальне підтвердження, як в частині ціни товару, так і складових митної вартості. Проте ці пояснення не були як належним чином прийняті до уваги, так і комплексно опрацьовані відповідачем, внаслідок чого оскаржуване рішення є таким, що в цілому не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Зважаючи на вимоги ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» позивачем при поданні позову сплачено 172,06 грн. за майнову вимогу.

Згідно з вказаною нормою, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, решта суми судового збору за майнову вимогу підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, судові витрати (судовий збір у розмірі 172,05 грн. за майнову вимогу +68,82 грн. за немайнову вимогу, що становить 240,87 грн.) підлягають присудженню на користь позивача за рахунок Державного бюджету України, поклавши на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/01776 від 02.10.2013р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці ДМСУ про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600793/2 від 02.10.2013 року.

Стягнути решту суми судового збору з Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38716451) на користь Державного бюджету України в розмірі 1548 (одна тисяча п’ятсот сорок вісім) грн. 44 коп., зарахувавши їх за реквізитами Окружного адміністративного суду міста Києва для сплати судового збору.

Судові витрати в сумі 240 (двісті сорок) грн. 87 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Природні продукти» (код ЄДРПОУ 32913292) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38716451).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк