Ухвала суду № 37025385, 29.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

29 січня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-2810/12/1470

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року пенсійний орган звернувся з адміністративним позовом про стягнення з відповідача заборгованості зі страхових внесків у сумі 1353,48 гривень за 2010 рік.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 борг по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1353,48 гривень на рахунок управління ПФУ в м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області.

Не погоджуючись з даною постановою суду ТОВ "Таврія-Агро" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.10 ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи підприємця.

Протягом 2010 року, ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок.

ОСОБА_1 планував займатися діяльністю таксі, але у зв'язку з невидачею ліцензії фактично діяльністю не займався доходів не отримував.

28.01.11 подав до Пенсійного фонду декларацію, відповідно до якої нарахував собі 176,40 гривень страхових внесків за період з липня по грудень 2010 року, з розрахунку 29,40 гривень щомісяця.

Пенсійним фондом обраховано недоїмку та 18.08.11 направлено вимогу ОСОБА_1 на суму 1484,94 гривень за 2010 рік.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи сплату відповідачем частини страхових внесків разом зі сплатою єдиного податку, утворилася недоїмка в сумі 1353,48 гривень, яка підлягає стягненню.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

За змістом п.п.4 п.8 розділу Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції на 2010 рік) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Отже, відповідно до діючого на той час законодавства страховий внесок повинен сплачуватися підприємцем у мінімальному розміру незалежно від факту отримання ним доходів у зазначений період.

Розмір мінімального страхового внеску з 01.07.12 по 30.09.12 складав 294,82 гривень, в період з 01.10.12 по 30.11.12 складав 301,12 гривень, в період з 01.12.12 по 31.12.12 складав 306, 10 гривень. Загальна сума страхових внесків відповідача за 2010 рік не могла бути менше ніж за 1792,8 гривень.

Враховуючи сплату відповідачем частини страхових внесків разом зі сплатою єдиного податку, утворилася недоїмка в сумі 1353,48 гривень, яка підлягає стягненню.

На підставі ч.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено право органу Пенсійного фонду України на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.

У відповідності ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання та інше, а таким чином є суб'єктом владних повноважень та повноважений звертатися з позовом до адміністративного суду.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Управління пенсійного фонду України в м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року у справі № 2а-2810/12/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян