Постанова № 37024852, 04.02.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Справа № 914/3527/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Желік М.Б.

Кузь В.Л.

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Балатон-409", м.Львів за №01-17/680 від 23.12.2013року

на рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2013р.

у справі №914/3527/13

за позовом: Приватного підприємства "Компанія "Астра", м.Львів

до відповідача: Львівського комунального підприємства "Балатон-409", м.Львів

про: стягнення 219 991,78 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гулін Ю.О. - представник на підставі довіреності б/н від 03.04.14 року;

від відповідача: Глинський С.М. - представник на підставі довіреності б/н від 26.02.13 року;

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2013р. у справі №914/3527/13 (суддя Синчук М.М.) позов Приватного підприємства "Компанія "Астра" до Львівського комунального підприємства "Балатон-409", м.Львів про стягнення 219 991,78 грн. задоволено. Вирішено стягнути з Львівського комунального підприємства "Балатон-409" на користь Приватного підприємства "Компанія "Астра" 153691,32 - заборгованості, 463,54 грн. - інфляційних втрат, 3419,84 грн. - 3% річних, 10418,88 грн. - пені та 3359,87 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2013р. у справі №914/3527/13, - відповідач - ЛКП "Балатон-409", - подав апеляційну скаргу, з неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник мотивує апеляційну скаргу тим, що згідно акту звірки взаємних розрахунків від 17.10.2013р кінцеве сальдо станом на 01.10.2013р становить 153691,32 грн. на користь ПП «Компанія «Астра». Проте судом першої інстанції не було взято до уваги що відповідно до п.5.4 договору № 71 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 22.04.2011р., підрядник в межах погоджених тарифів на послуги з технічного обслуговування, ремонту ліфтів і систем диспетчеризації, на підставі укладених договорів зараховує кошти, перераховані Замовником, зменшені на 2 відсотки. Оскільки відповідно до актів виконаних робіт скаржник надав позивачу послуги, пов'язані з касовим та розрахунковим обслуговуванням населення, вартість яких не відшкодовано, сума 12492,24 грн. підлягає зарахуванню в погашення заборгованості. Позивач також не відшкодував ЛКП «Балатон-409» кошти за миття ліфтових кабін, вартістю 15,56 грн. з ПДВ за одну кабіну на загальну суму 23946,84 грн. Тому ЛКП «Балатон -409» погоджується із основною сумою заборгованості в розмірі 117252,24 грн. (153691,32 - 12492,24 - 23946,84 = 117252,24 грн.). Посилається на скрутне матеріальне становище та безпідставну відмову суду першої інстанції зменшити розмір штрафних санкцій та просить розстрочити суму боргу.

На підставі наведеного скаржник просить рішення суду першої інстанції від 26.11.13 року скасувати та прийняти нове рішення, стягнувши з Львівського комунального підприємства «Балатон-409» на користь Приватного підприємства «Компанія» Астра» 117452,24 грн. основної суми заборгованості, зменшивши розмір штрафних санкцій та розстрочивши суму заборгованості на 24 місяці рівними частинами щомісяця.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/3527/13 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.12.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 27.12.13 р. поновлено строк на оскарження рішення господарського суду Львівської області в апеляційній інстанції, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 04.02.14 р..

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Малех І.Б. у складі іншої судової колегії, у склад колегії для розгляду справи № 914/3527/13 замість судді Малех І.Б. введено суддю Кузя В.Л..

Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 04.02.2014 р. представник скаржника з'явився, апеляційну скаргу підтримав з аналогічних мотивів викладених у ній. Надав усні пояснення по суті спору.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, 22.04.2011 р. між Львівським комунальним підприємством "Балатон-409" та Приватним підприємством "Компанія "Астра" укладено типовий договір №71 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем, відповідно до умов якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) бере на себе обов'язки з ремонту, повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем на об'єктах замовника згідно з Додатком А1, який є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до пункту 5.1. Договору, у кінці поточного місяця підрядник дає замовнику акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості. Пунктом 5.2. Договору передбачено, що замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою та у триденний термін повертає один примірник акта підряднику. Відповідно до пункту 2.1. Договору, щомісячна оплата робіт згідно з договором визначена узгодженням сторін на день його укладання з врахуванням ПДВ і складала 34913,44 грн. Згідно з пунктом 5.3. Договору замовник, на підставі підписаних актів, щомісячно не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним оплачує виконані роботи. Відповідно до п. 6.1. Договору у разі порушення строку оплати за виконанні роботи, вказаного у п. 5.3. цього Договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день протермінування.

За період з вересня 2012 р. по липень 2013 р., відповідно до умов цього Договору, ПП "Компанія "Астра" належним чином надала скаржнику послуги по ремонту, повному технічному обслуговуванню ліфтів та обладнання диспетчерських систем на об'єктах замовника. Замовником були підписані без зауважень, засвідчені печаткою та повернуті підряднику акти виконаних робіт, в тому числі за період з вересня 2012 р. по липень 2013 р. в сумі 350889,48 грн.. Проте, ці роботи були оплачені лише частково. У зв'язку з проведенням звірки (акт від 17.10.2013 р.) взаєморозрахунків між сторонами основна сума заборгованості становить 153691,32 грн.. Зазначені обставини сторонами не оскаржувались.

Скаржник посилається на неврахування судом першої інстанції мотивів відзиву на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до актів виконаних робіт ЛКП "Балатон-409" надало позивачу послуги, пов'язані з касовим та розрахунковим обслуговуванням населення в період з січня по серпень 2012 р. на суму 4103,14 грн. та в період з вересня 2012 р. по вересень 2013 р. на суму 8389,10 грн. Проте, позивач вище зазначені кошти відповідачу не відшкодував, тому відповідач вважає, що дані кошти повинні бути зараховані в рахунок погашення заборгованості. Окрім цього, в період з 01.01.2012 р. по 31.07.2013 р. позивач мав відшкодувати відповідачу кошти за прибирання ліфтових кабін на загальну суму 23946,84 грн., що на думку скаржника також підлягало зарахуванню.

Однак, доказів належного звернення у порядку ст. 601 ЦК України для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог суду не надано, зустрічних позовних вимог про стягнення зазначених сум скаржник не заявляв, відтак, суд першої інстанції підставо розглянув справу в межах заявлених позовних вимог. Зазначене не перешкоджає скаржникові за наявності для цього передбачених законом підстав звернутись у встановленому порядку із окремим позовом про стягнення зазначених сум, доводячи під ставність їх нарахування та примусового стягнення.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Згідно ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 625 ЦК України передбачено, якщо боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В світлі наведеного, позовні вимоги про стягнення 153691,32 грн. заборгованості підставно визнані обґрунтованими.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. У зв'язку із цим, вимоги про стягнення 10418,88 грн. пені підставно визнані обґрунтованими. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 463,54 грн. - інфляційних витрат та 3419,84 грн. - 3% річних є обґрунтованими.

Відповідають закону та матеріалам справи і висновки суду першої інстанції щодо заяви скаржника про зменшення штрафних санкцій та розстрочення заборгованості на 24 місяці рівними частинами щомісяця. Пунктом 6 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. Як зазначено в п.п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття цих заходів не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності підстав для використання господарським судом такого свого права.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції відповідають закону та матеріалам справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2013 р. у справі № 914/3527/13 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Балатон-409" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2013 р. у справі № 914/3527/13 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 05.02.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Кузь В.Л.