Постанова № 37024849, 04.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р.

Справа № 915/2034/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Ліпчанської Н.В.

Суддів: Мацюри П.Ф., Лисенко В.А..

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.11.2013р.

по справі № 915/2034/13

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут „Енергопроект”

до Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 628241,76 грн..

Встановив:

В листопаді 2013 року Відкрите акціонерне товариство „Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут „Енергопроект” (Далі - ВАТ "Енергопроект") звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Далі - ДП "Енергоатом") про стягнення заборгованості в сумі 628241,76 грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ВАТ "Енергопроект" посилається на неналежне виконання ДП "Енергоатом" умов договору №8191-11-79 від 16.12.2011р., а саме в частині оплати робіт за надані послуги.

Відповідач суму основного боргу перед позивачем за договором від 16.12.2011 р. визнав у повному обсязі. Проте, зазначив, що не має можливості погасити дану заборгованість, посилаючись на нікчемність зазначеного договору відповідно до положень ЗУ "Про здійснення державних закупівель".

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27 листопада 2013 року, винесеним суддею Фроловим В.Д. позовні вимоги задоволені повністю.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд, посилаючись на положення статтей 525, 526, 629 ЦК України зазначив, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Не погоджуючись із даним рішенням, ДП "Енергоатом" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу, ВАТ "Енергопроект" заперечує проти апеляційної скарги, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Позивач вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому будь-які підстави для його скасування відсутні.

03 лютого 2014 року до Одеського апеляційного господарського суду від ДП "Енергоатом" надійшла телеграма в якій відповідач просив суд розглянути справу за їх відсутності.

Представник ВАТ "Енергопроект" у судове засідання апеляційної інстанції також не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, своїм правом на захист своїх інтересів в суді апеляційної інстанції не скористався, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 16.12.2011 між ВАТ "Енергопроект" та ДП "Енергоатом" був укладений договір № 8191-11-79/71-14-1-12-2011 13.01.12 на виконання проектних робіт з заміни КРП-0,4 кВ (КТПВП) на енергоблоці №1 ВП “Южно-Українська АЕС” (а.с.7-11)

Згідно п.1.1 Договору, позивач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, за завданням відповідача протягом визначеного в договорі строку виконати: “Проектні роботи із заміни КРП-0,4 кВ (КТПВП) на енергоблоці №1 ВП “Южно-Українська АЕС”, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 3.1. договору ціна виконаних робіт за цим договором визначається згідно з протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 3) і відповідно до кошторису (додаток № 4) складає: 523534,80 грн. Крім того, ПДВ: 104706,96 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 628241,76 грн.

Згідно з п. 4 договору розрахунки з позивачем за виконані роботи здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 календарних днів після підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 10.2. договору (з урахуванням додаткової угоди до договору від 17.12.2012 р.) договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2013 р.. (а.с.12)

На виконання умов договору позивач виконав проектні роботи на суму 628241,76грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 05.06.2013 р. № 1. (.а.с.13)

ДП "Енергоатом" свої зобов’язання за договором в частині оплати вказаних робіт не виконав.

31.10.2013р. ВАТ "Енергопроект" звернувся до відповідача з претензією щодо сплати грошових коштів у сумі 628241,76 грн.. (а.с.14-15)

30.10.2013р. за №51/16702 відповідач надав позивачу відповідь на претензію, якою визнав існування даної заборгованості перед позивачем та зобов’язався вжити вичерпних заходів щодо погашення вищезазначеної заборгованості. (а.с.31)

Стаття 525 Цивільного Кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 Цивільного Кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст.530 Цивільного Кодексу України обумовлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання–відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що позовні вимоги ВАТ "Енергопроект", щодо стягнення з ДП "Енергоатом" заборгованості за виконані роботи є обґрунтованими та правомірними.

Крім того, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно безпідставних доводів ДП "Енергоатом", щодо нікчемності договору.

Законом України "Про здійснення держаних закупівель" встановлені правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЗУ "Про здійснення держаних закупівель" цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII-1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов’язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності. Дія цього Закону поширюється на підприємства, визначені у пункті 21 частини першої статті 1 цього Закону, лише у разі здійснення ними закупівель за рахунок державних коштів, визначених у пункті 4 частини першої статті 1 цього Закону.

Відповідно до ст. 42 ЗУ "Про здійснення держаних закупівель" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 абзацом першим частини третьої статті 39 та статтею 39-10 цього Закону, крім випадку порушення зазначених строків у зв’язку з оскарженням процедури закупівлі.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно п. 2.5.2 п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України у № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз’яснено наступне: «За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак, це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.»

Відповідач ніяких відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 27 листопада 2013 року у справі №915/2034/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 06.02.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя В.А. Лисенко