Постанова № 37022761, 29.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2014 року 14:12 № 826/133/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Аблова Є.В., Амельохіна В.В., при секретарі судового засіданні Паньківі В.В. розглянувши матеріали справи та клопотання

за позовомМіністерства охорони здоров'я УкраїнидоДержавної виконавчої служби Українипроскасування постанови №32254460 від 12.09.2013р.за участю представників сторін:

від позивача: Мовіле О.С.

від відповідача: Харченко О.О.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29.01.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Міністерства охорони здоров'я України, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України (надалі по тексту Відповідач) про скасування постанови Державної виконавчої служби України ВП №32254460 від 12.09.2013 р. про накладання штрафу.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач, винесено постанову про накладання штрафу з порушенням вимог законодавства, оскільки позивачем здійснено всі необхідні заходи з метою виконання постанови Солом'янського районного суду м. Києва.

Представник Відповідачів проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що до Міністерства охорони здоров'я України 14.05.2012р. супровідним листом від 24.04.2012р. №К-4309/5-10 відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, за підписом головного державного виконавця Мазур Г.І. надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №32254460, яка винесена на підставі виконавчого листа №2а-5447/2011, виданого 17.01.2012р. Солом'янським районним судом м. Києва, про зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України та Головного управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити поліклініку №2 Солом'янського району міста Києва лікарським засобом - імуносупресивним препаратом "Міфортік" у кількості, що відповідає потребі ОСОБА_4 для запобігання відторгненню трансплантата за період з 05 березня 2011 року. Встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення.

Листом від 24.05.2012 № 14.02.-04/08 Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ України) звернулось до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. про закінчення виконавчого провадження в порядку п. 8ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження". Мотивом даного клопотання було те, що МОЗ України здійснює закупівлі та розподіл централізовано закуплених товарів і послуг в межах бюджетних призначень, згідно з розрахунками, що проводяться з урахуванням потреби відповідно до заявок територіальних органів охорони здоров'я, закладів МОЗ України та розпорядчих коштів. Відповідно до заявок Головного управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) МОЗ України наказом від 17.11.2011 № 802 було затверджено Розподіл лікарських засобів для надання медичної допомоги хворим, які потребують трансплантації органів чи інших анатомічних матеріалів або перенесли трансплантацію.

Крім того, в даному листі зазначено, що МОЗ України листом від 23.05.2012 № 14.02-05/35 звернулось до Головного управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням забезпечити поліклініку № 2 Солом'янського району м. Києва лікарським засобом - імуносупресивним препаратом "Міфортік" у кількості, що відповідає потребі ОСОБА_4 для запобігання відторгненню трансплантата за період з 05 березня 2011 року.

До відділу 14.06.2012р. надійшов лист Головного управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 039-5251/10 від 15.05.2012 яким зазначено, що відповідно до п. 2 постанови КМУ від 17.08.1998 № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань»: «відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб проводиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб». ОСОБА_4 відповідно до свого місця проживання перебуває на обліку у Поліклініці *№ 2 Солом'янського району м. Києва.

Згідно інформації, наданої Управлінням охорони здоров'я Солом'янського району в м. Києві державної адміністрації (лист № 730/32 від 25.04.2012, Поліклінікою № 2 Солом'янського району м. Києва видано лікарський засіб - імуносупресивним препарат «Міфортік» 180 мг., за період з 01.04.2010р. по 21.06.2011 р., ОСОБА_4 в кількості - 3 387 капсул.

Листом № 01/263 від 11.05.2012 р. надано Центральною районною поліклінікою Шевченківського району м. Києва інформацію, що ОСОБА_4 видано лікарський засіб Міфортик 180 мг., за період з 23.12.2011 р. по 30.06.2012 р. в кількості - 1 704 таблеток.

Державним виконавцем відділу 06.11.2012р. винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 680,00 грн. в зв'язку з не виконанням вимог Відповідача та вимогу від 06.11.2012р., якою зобов'язано Міністерство охорони здоров'я України здійснити заходи спрямовані на виконання рішення суду та попереджено боржника про відповідальність за його невиконання.

Листи боржників 29.11.2012р. державним виконавцем були надіслані до Солом'янського районного суду м. Києва направлено заяву про роз'яснення рішення суду, а саме, резолютивної частини виконавчого документа в частині «кількості, що відповідає потребі ОСОБА_4».

Ухвалою від 20.12.2012р. Солом'янського районного суду м. Києва у справі №2609/28731/12 відмовлено у задоволенні заяви про роз'яснення.

Відповідач зазначає, що у вказаній ухвалі зазначено, що інформація щодо повного забезпечення поліклініки № 2 Солом'янського району м. Києва лікарським засобом - імунодепресивним препаратом «Міфортик», в кількості, що відповідає потребі ОСОБА_4 для запобігання відторгненню трансплантата за період з 05 березня 2011 року по день ухвалення судом рішення, при повному виконанні рішення суду, має бути надана самою поліклінікою.

На адресу ГУ охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 19.02.2013 р. направлено вимогу витребувати у поліклініки № 2 Солом'янського району м. Києва інформацію щодо кількості імунодепресивного препарату «Міфортик».

У зв'язку із невиконанням рішення суду боржником, 01.07.2013р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 680,00 грн.

Позивачем не погоджуючись з винесеною вимогою державного виконавця, оскаржив вимогу до окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 по справі № 826/11971/13-а відмовлено в задоволені позовних вимог в повному обсязі та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2014р. по справі № К/800/2000/14 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Міністерства охорони здоров'я України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 по справі № 826/11971/13-а в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідачем 12.09.2013р. № 465/5-3 на адресу боржника скеровано вимогу державного виконавця, якою зобов'язано Міністерство охорони здоров'я України здійснити заходи спрямовані на виконання рішення суду та попереджено боржника про відповідальність за його невиконання.

Проте, рішення суду залишалось не виконаним, у зв'язку із чим, державним виконавцем, керуючись статтями 5, 11, 75, 89 Закону, 12.09.2013р. винесено постанову про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі, а саме, 1360,00 грн. та вимогу від 12.09.2013р., якою повторно зобов'язано Міністерство охорони здоров'я України здійснити заходів спрямованих на виконання рішення суду та вдруге попереджено боржника про кримінальну відповідальність за його невиконання.

Враховуючи вищенаведене, позивач вказує на те, що в межах своєї компетенції здійснив всі необхідні заходи з метою виконання постанови Солом'янського районного суду м. Києва по справі №2а-5447/2011.

Проте, відповідачем було встановлено, що станом на 12.09.2013р. рішення суду боржником не виконано. Дана обставина підтверджується скаргами стягувача, наявними в матеріалах виконавчого провадження.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження", в редакції на час виникнення спірних правовідносин, (далі -Закон 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 75 Закону № 606-ХІV, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону № 606-ХІV встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Так, згідно ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Державний виконавець в силу ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

З наведеного, суд приходить до висновку, що законодавець передбачив єдину підставу, за якої державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу - невиконання рішення без поважних причин (частина перша ст. 89 Закону № 606-ХІV).

Таким чином, відповідач виніс постанову про накладення штрафу (повторно) за невиконання рішення суду обґрунтовано, оскільки позивачем не надано доказів поважності причин невиконання постанови Солом'янського районного суду міста Києва у встановлений державним виконавцем строк, а відтак не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування постанови Державної виконавчої служби України ВП № 32254460 від 12.09.2013 про накладення штрафу.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами та не доведено, що відповідачем його права порушено. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягаю задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 103, 158-163, 172, 177, 179 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді Є.В. Аблов

В.В. Амельохін