Постанова № 37020152, 04.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 лютого 2014 р. справа № 820/14149/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пенцові М.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача- Маяцька Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Військової частини А 4104

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача - військової частини А 4104 та просив, з урахуванням уточненого позову, визнати протиправними дії командира військової частини А 4104 щодо відмови у наданні позивачу щорічної додаткової відпустки згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах; зобов'язати командира військової частини А 4104 щодо надати позивачу щорічну додаткову відпустку на 10 календарних днів за виконання норми нальоту за 2012 рік відповідно до Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що обіймає посаду старший бортовий авіаційний технік-інструктор у військовій частині А 4104. Позивач вважає, що має право на отримання щорічної додаткової відпустки, оскільки його загальний наліт за 2012 рік на вертольоті Мі-8 МТ склав 72 годин 12 хвилини, кількість польотів - 357.

В грудні 2013 року позивач звернувся до відповідача з рапортом про надання щорічної додаткової відпустки, який було залишено без уваги. В зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача із зверненням, згідно якого просив роз'яснити чи належить йому право на отримання зазначеної вище відпустки та в з яких підстав йому було відмовлено в задоволенні рапорту про її надання. Згідно відповіді на звернення позивача йому було повідомлено, що відповідач звернувся до вищестоящих керівних органів щодо роз'яснення даного питання.

Позивач вважає, що фактична відмова в наданні йому додаткової щорічної відпустки порушує його права та законні інтереси, які мають бути поновлені шляхом зобов'язання відповідача надати вказану відпустку.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність, а також вказав на наявне, на його думку, пропущення позивачем строку, передбаченого для звернення до адміністративного суду для захисту порушених прав.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині А 4104, обіймає посаду старший бортовий авіаційний технік-інструктор вертолітної ланки змішаної авіаційної ескадрильї (наказ від 30.11.2010р. № 234). Матеріалами справи підтверджено, що загальний наліт позивача на вертольоті Мі-8 МТ за 2012 рік складає 83години 57 хвилин (а.с. 27).

Відповідачем 01.02. 2013 р. було видано наказ № 191, згідно якого оголошено фактичний наліт годин особам льотного складу у 2012 році, згідно якого підтверджено зазначений вище наліт позивача.

На звернення позивача до відповідача стосовно ненадання додаткової щорічної відпустки від 10.12.2013р. йому надано відповідь від 31.12.2013р. № 1/9/18/1379, згідно якої фактично відмовлено в задоволенні прохання про надання вказаної відпустки та зазначено, що з питання чи має позивач право на відпустку, передбачену згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. № 702 відповідач звернувся до вищестоящих штабів та відповідних органів.

Судом встановлено, що доходячи висновку про відсутність у позивача права на отримання вказаної вище відпустки, відповідач виходив з того, що позивачем норма нальоту, необхідна для надання такої відпустки, яка передбачена Наказом Міністра оборони України № 414 від 18.06.2013р. виконана, проте посада, яку обіймає позивач (старший бортовий авіаційний технік-інструктор) відсутня у переліку посад, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. № 702, якою затверджено перелік військових посад Збройних Сил, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку.

Крім того, відповідно до наказу командира військової частини № 73 від 04.01.2013р. про надання щорічної додаткової відпустки льотному складу військової частини у переліку військовослужбовців про надання додаткової відпустки позивач відсутній.

Згідно наданих до суду письмових заперечень відповідач також зазначив, що відповідно до Закону України «Про відпустки» додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. З урахуванням наведеної норми відповідач дійшов висновку, що підстав для надання невикористаної додаткової відпустки за 2013 рік в 2014 році немає.

Стосовно пропущеного позивачем, на думку відповідача, строку, передбаченого для звернення до суду згідно ст. 99 КАС України, відповідач вказав, що даний строк пропущено в зв'язку з тим, що позивачу було відомо про наявність наказу командира військової частини від 04.01.2013р. № 73 «Про надання щорічної додаткової відпустки льотному складу військової частини А 4104». При цьому відповідач виходить з того, що оскільки згідно зазначеного наказу позивача не було вказано як особу, якій надається відповідна додаткова відпустка, він з цього моменту був обізнаний про порушення своїх прав, проте до суду звернувся лише в грудні 2013 року, отже не дотримав шестимісячний строк, передбачений для такого звернення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що надання додаткової відпустки, в зв'язку з якою виник спір в даній справі, законодавчо врегульовано Законом України «Про відпустки», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», якою, крім іншого, затверджено перелік військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я та надає військовослужбовцю право на отримання додаткової відпустки.

Згідно п.,0 п. 158, 161 додатка 2 вказаного Переліку передбачена така посада як «бортовий інженер, бортовий механік, бортовий технік усіх найменувань та спеціальностей», для якої передбачено максимальну тривалість щорічної додаткової відпустки терміном 10 календарних днів.

Наказом Міністерства оборони України від 18.06.2013р. № 414 «Про встановлення річних норм нальоту годин для визначення льотному складу авіації Збройних Сил України тривалості щорічної додаткової відпустки» встановлено річну норму нальоту годин для визначення тривалості додаткової відпустки, яка на літаках і вертольотах із реактивними та турбогвинтовими двигунами, винищувачах, фронтових бомбардувальниках, штурмовиках, розвідниках, протичовнових, пошуково-рятувальних, навчально-тренувальних літаках складає 8 годин; вертольотах - 15 годин; військово-транспортних і транспортних літаках - 20 годин; на літаках із поршневими двигунами - 20 годин.

Аналізуючи перелічені норми у сукупності, суд доходить висновку, що особа набуває право на отримання відповідної додаткової щорічної відпустки за умови, що посада, яку він обіймає визначена у переліку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. № 702 та при виконанні норми нальоту, визначеної згідно Наказу Міністерства оборони України від 18.06.2013р. № 414 для відповідного виду повітряного судна.

В даній справі спір виник в зв'язку з тим, що відповідач вважав відсутньою посаду, яку обіймає позивач у зазначеному вище переліку та вказував на неможливість поширювального тлумачення найменування посади «бортовий інженер, бортовий механік, бортовий технік усіх найменувань та спеціальностей», яка у вказаному переліку зазначена.

Проте суд з такими висновками не погоджується та зауважує, що вказана у п. 164 додатку 2 до вказаного вище Переліку посада «бортовий інженер, бортовий механік, бортовий технік усіх найменувань та спеціальностей» не вимагає жодних тлумачень та її слід розуміти так, що право на додаткову відпустку мають усі військовослужбовці, посади яких містять найменування «бортовий інженер», «бортовий механік» або «бортовий технік».

В даній справі судом встановлено, що посада, яку обіймає позивач має назву «старший бортовий авіаційний технік-інструктор вертолітної ланки змішаної авіаційної ескадрильї», отже є однією з найменувань бортового техніка.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що встановлена норма нальоту, визначена згідно Наказу Міністерства оборони України від 18.06.2013р. № 414 як така, що надає особі право на отримання відповідної додаткової відпустки, позивачем була виконана, у відповідача не існувало законних підстав для відмови у наданні позивачу вказаної додаткової відпустки.

Надаючи оцінку доводам відповідача про пропущення позивачем шестимісячного строку, передбаченого згідно ст. 99 КАС України для звернення до суду для захисту його прав, суд вважає їх непереконливими.

При цьому суд враховує, що з питання надання йому відпустки позивач звернувся до командування військової частини лише в грудні 2013 року та про порушення свого права остаточно дізнався наприкінці грудня 2013 року, коли йому відповідачем було надіслано відповідь на його звернення, датоване 10.12.2013р. До суду позивач звернувся 30.12.2013р.

Наявність наказу командира військової частини від 04.01.2013р. № 73 «Про надання щорічної додаткової відпустки льотному складу військової частини А 4104», згідно якого відсутнє зазначення позивача як особи, якій надається відпустка, суд до уваги не бере, оскільки відпустка надається за заявою працівника, а позивач в судовому засіданні пояснив, що до грудня 2013 року до відповідача з приводу надання йому додаткової щорічної відпустки не звертався, отже не міг дізнатися про порушення своїх прав раніше даного періоду незалежно від надання чи ненадання такої відпустки іншим працівникам (військовослужбовцям) тієї ж військової частини.

В зв'язку з наведеним також непереконливими є доводи відповідача стосовно того, що додаткова щорічна відпустка, відповідно до Закону України «Про відпустки», надається працівникові з таким розрахунком, щоб вона була використана, як правило, до закінчення робочого року, в зв'язку з чим відповідач вважав недоцільним надання такої відпустки позивачу в 2014 році за відпрацьований період - 2013 рік.

Суд наголошує, що отримання відпустки є правом, а не обов'язком працівника, отже він має право звернутися за її отриманням на власний розсуд та, за наявності на те відповідних правових підстав, така відпустка має бути надана йому безвідносно до сприйняття такої обставини як доцільної чи недоцільної з боку адміністрації підприємства.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі дії щодо відмови у наданні позивачу додаткової щорічної відпустки, суд доходить висновку, що відповідачем при їх вчиненні невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

Таким чином суд вбачає в даній справі підстави для задоволення позовних вимог про визнання дій відповідача з відмови у наданні позивачу щорічної додаткової відпустки неправомірними.

З урахуванням наведеного обґрунтованими є позовні вимоги про зобов'язання надати відповідну відпустку. При цьому суд враховує, що таке зобов'язання відповідає меті захисту прав позивача та сприятиме їх фактичному поновленню. Також суд враховує, що позивач звертався до відповідача із рапортом про надання додаткової щорічної відпустки, отже наявною є ініціатива працівника про надання йому відпустки, яка, з урахуванням висновків суду, має бути задоволена.

Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Військової частини А 4104 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії командира військової частини А 4104 щодо відмови ОСОБА_2 у наданні щорічної додаткової відпустки згідно Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах.

Зобов'язати командира військової частини А 4104 надати ОСОБА_2 щорічну додаткову відпустку на 10 календарних днів за виконання норми нальоту за 2012 рік.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 07 лютого 2014 року.

Головуючий суддя (підпис) С.В. Архіпова